Рішення № 3713134, 25.05.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2009

Справа №2-24/1142-2009

За позовом Приватного підприємства "Кречет-Крим" (95053, АР Крим, м.Сімферополь, вул. М. Залки, б. 5-а, кв. 514, ідентифікаційний код 34309001)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-Отель "Марат" ( 98662, АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, б. 60, ідентифікаційний код 34121601)

Про стягнення 33 632,58 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Анісімова Г.М. – представник, довіреність № 1 від 26.03.2009р., паспорт ЕЕ 576577 від 24.10.2001р., Горюн В.В. – представник, довіреність № 2 від 26.03.2009р., паспорт ЕЕ 545317 від 08.08.2001р.

Від відповідача – Кулішова Т.В., довіреність № 2 від 02.04.2009 р., у справі

Обставини справи: Приватне підприємство "Кречет-Крим" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-Отель "Марат" про стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 29688, 00 грн., пені у розмірі 1791, 00 грн., індексу інфляції та трьох процентів річних у розмірі 2153,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати наданих позивачем послуг з охорони громадського порядку на території відповідача за договором № 2-9/07 від 09.07.2008 р., в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 29688,00 грн., що і стало приводом для звернення Приватного підприємства "Кречет-Крим" з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 05.03.2009 р. порушено провадження по справі суддею Господарського суду АР Крим Пєтуховою Н.С.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. від 31.03.2009 р. у зв’язку з хворобою судді Господарського суду АР Крим Пєтухової Н.С. справу № 2-9/1142-2009 передано судді Господарського суду АР Крим Колосовій Г.Г. з привласненням їй номеру № 2-24/1142-2009.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 31.03.2009 р. справа № 2-24/1142-2009 була прийнята до провадження суддею ГС АР Крим Колосовою Г.Г.

У судовому засіданні, яке відбулось 21 квітня 2009 року, Приватне підприємство "Кречет-Крим" надало заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-Отель "Марат" на користь Приватного підприємства "Кречет-Крим" суму основного боргу у розмірі 29688,00 грн., пеню у розмірі 1791,00 грн., індекс інфляції та три проценти річних у розмірі 2153,58 грн., а також витрати зі сплати державного мита у розмірі 336,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118, 00 грн.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 21.04.2009 р. зазначена заява позивача прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що заборгованість у розмірі 29688,00 грн. утворилась за відповідачем у зв’язку з неповною сплатою наданих послуг з охорони відповідно до актів виконаних робіт б.н. за період з 25.07.2008 р. по 10.08.2008 р. на суму 38880,00 грн. та № 10 за період з 10.08.2008 р. по 10.09.2008 р. на суму 73152,00 грн.

Крім того, позивачем була заявлена вимога про накладення арешту на грошові кошти відповідача, у розмірі заявлених вимог, які знаходяться в установах банка та безпосередньо у Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-Отель "Марат".

Ухвалою господарського суду АР Крим від 25.05.2009 р. у задоволенні заяви про накладення арешту було відмовлено.

До канцелярії суду 25.05.2009 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Проте, у судовому засіданні представник позивача просив суд зазначене клопотання не розглядати.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов визнає суму заборгованості у розмірі 29688,00 грн. за договором № 2-9/07 від 09.07.2008 р., проте заперечує проти нарахування штрафних санкцій, оскільки останні не були передбачені договором.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

09.07.2008 р. між Приватним підприємством "Кречет-Крим" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк-Отель "Марат" (Замовник) був укладений договір про надання охоронних послуг № 2-9/07 (а.с. 8).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання по наданню послуг, які забезпечують охорону об’єктів ТОВ "Парк-Отель "Марат" , розташований за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, Алуштинське шосе, 60 та 19-А.

Вартість послуг, що надаються за договором складає 12 гривен на годину (п. 3.1 Договору).

Розрахунки виконуються Замовником на підставі акту виконаних робіт (послуг, що надаються) або рахунку – фактури ( на умовах передоплати) у розмірі оговореної у п. 3.1 дійсного договору суми, кожного місяця платіжним дорученням, протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (послуг, що надаються) (п. 3.3 Договору).

09.07.2008 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 2-9/07 від 09.07.2008 р. про надання охоронних послуг, відповідно до якої п. 4.1 ст. 4 «Строк дії договору» був прийнятий у наступній редакції: дійсний договір набирає чинності з 10.07.2008 р. та діє до 10.09.2008 р.(а.с.9).

Крім того, зазначеною додатковою угодою договір був доповнений п. 2.7, відповідно до якого Замовник кожного місяця виставляє Виконавцю рахунки за надані послуги з харчування, а Виконавець зобов’язаний сплатити надані рахунки протягом 3 банківських днів.

На виконання умов Договору позивачем були надані послуги з охорони об’єктів позивача, що підтверджується підписаними обома сторонами актами виконаних робіт/ послуг за період з 25.07.2008 р. по 10.08.2008 р. на суму 38880,00 грн., актом виконаних робіт / послуг № 10 за період з 10.08.2008 р. по 10.09.2008 р. на суму 73152,00 грн. (а.с. 11).

Проте, відповідач виконав свої обов’язки за договором щодо оплати наданих позивачем послуг з охорони відповідно до зазначених актів виконаних робіт лише частково на загальну суму 82344,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача та актом заліку взаємних вимог за вересень 2008 р., в результаті чого за ним склалася заборгованість за надані послуги у розмірі 29688,00 грн., що і послужило підставою для звернення Приватного підприємства "Кречет-Крим" із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку (а.с.37-39).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось, сторони у договорі № 2-9/07 від 09.07.2008 р. передбачили, що оплата за надані послуги виконується протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт послуг, що надаються (п. 3.3 Договору).

Оскільки в актах приймання виконаних робіт № 10 за період з 10.08.2008 р. по 10.09.2008 р., б.н. за період з 25.07.2008 р. по 10.08.2008 р. відсутні дати приймання відповідачем зазначених послуг та підписання актів, суд не може прийняти посилання позивача на п. 3.3 договору щодо строків виконання відповідачем зобов’язання по сплаті наданих послуг з охорони.

За такими обставинами слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, яка передбачає, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Така вимога була направлена позивачем на адресу відповідача 14.01.2009 р., однак була залишена відповідачем без уваги (а.с. 10).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що позивачем виконано своє зобов’язання за договором, надані охоронні послуги на суму 29688,00 грн., що підтверджено підписаними сторонами актами виконаних робіт та частковим оплатами відповідачем наданих послуг за договором.

Однак відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання щодо оплати прийнятих послуг з охорони, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-Отель "Марат" 29688,00 грн. заборгованості зі сплати наданих охоронних послуг підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 1929,71 грн. за період з листопада 2008 р. по січень 2009 р., а також 3 % річних у розмірі 223,87 грн. за період з 27.11.2008 р. по 27.02.2009 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Як було встановлено судом, прострочення зобов’язання щодо оплати наданих послуг за відповідачем сталося після спливу семиденного строку від дня пред’явлення вимоги, тобто з 22.01.2009 р.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня (Лист Верховного суду України від 03.04.97 г. N 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).

Позивачем був нарахований індекс інфляції за період з листопада 2008 р. по січень 2009 р., проте судом було встановлено, що прострочення зобов’язання щодо оплати наданих послуг сталося з 22.01.2009 р., а отже відповідно до наведених Рекомендацій, у даному випадку індекс інфляції повинен бути розрахований починаючи з лютого 2009 р.

За такими обставинами у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 1929,71 грн. індексу інфляції, нарахованого за період з листопада 2008 р. по січень 2009 р., слід відмовити через невірний розрахунок останнього позивачем.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом, прострочення зобов’язання щодо оплати наданих послуг відповідачем сталося після спливу семиденного строку від дня пред’явлення вимоги, тобто з 22.01.2009 р., тоді як позивачем 3 % річних нараховані за період з 27.11.2008 р. по 27.02.2009 р.

Враховуючи викладене, сума річних підлягає перерахуванню за період з 22.01.2009 р. по 27.02.2009 р. за 37 днів прострочення платежу та зменшенню : 29688,00 грн. ( сума заборгованості) * 3 % *37 дн. (кількість днів прострочення)/365 = 90,28 грн.

В частині стягнення 133,59 грн. річних у задоволенні позову відмовлено.

Позивач також просить суд, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з відповідача 1791,00 грн. пені, розрахованої за період з 27.11.2008 р. по 27.02.2009 р.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

В силу ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач доказів укладення такого правочину не надав, а умови укладеного між сторонами договору № 2-9/07 від 09.07.2008 р. не містять домовленості сторін щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання.

За такими обставинами, у задоволенні позову в частині стягнення 1791,00 грн. пені слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 28.05.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-Отель "Марат" ( 98662, АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, б. 60, ідентифікаційний код 34121601) на користь Приватного підприємства "Кречет-Крим" (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, б. 5-а, кв. 514, ідентифікаційний код 34309001) 29688,00 грн. заборгованості, 90,28 грн. 3 % річних, 297,94 грн. державного мита та 104,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1791,00 грн. пені, 1929,71 грн. індексу інфляції, 133, 59 грн. 3% річних у задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.