Рішення № 37130748, 13.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/716/13-ц Головуючий у І інстанції Оберемко В.О.Провадження № 22-ц/780/5/14 Доповідач у 2 інстанції ІгнатченкоКатегорія 26 13.02.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на корить ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 10111695000 від 23 квітня 2004 року в 29 543,93 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору.

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 18 липня 2013 року позову задоволено.

Ухвалою суду від 8 жовтня 2013 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, скасоване вказане заочне рішення від 18 липня 2013 року та призначено справу до розгляду.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так судом встановлено, що 23 квітня 2004 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 16-1WN/04-2004 А, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 6 577 дол. США, що за курсом НБУ на дату укладання договору складає 35 047,52 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних за час фактичного користування кредитом зі строком повернення до 23 квітня 2009 року, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 16-1WN/04-2004 А, за яким остання зобов'язувалася відповідати перед АКІБ «УкрСиббанк» за виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань, що виникли із кредитного договору в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.

У зв'язку з невиконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань, станом 10 січня 2013 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом - 10 555,48 грн., по відсоткам за користування кредитом - 18 917,99 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 31,34 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 39,12 грн., а всього 29 543,93 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок заборгованості безпосередньо нарахований по кредитному договору № 10111695000 від 23 квітня 2004 року, який відсутній в матеріалах справи. Між тим суд вважав, що за наявним кредитним договором № 16-1WN/04-2004 А від 23 квітня 2004 року заборгованість за рішенням суду стягнута в повному обсязі.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не ґрунтується на матеріалах справи і зроблені в результаті неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що заявляючи вимогу про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів, позивач в позовній заяві посилається на кредитний договір № 10111695000 від 23 квітня 2004 року, укладений між ним та ОСОБА_1 та договір поруки від цього ж числа укладений з ОСОБА_2, та обґрунтовуючи розмір заборгованості, долучив довідку-розрахунок заборгованості до вказаного договору.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що кредитний договір № 16-1WN/04-2004 А від 23 квітня 2004 року укладений між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 в електронній системі банку має внутрішній реєстраційний номер № 10111695000, за яким здійснюється контроль за рухом коштів відповідно до графіку погашення кредиту.

З огляду на це, висновок суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи кредитного договору, який є підставою для нарахування заборгованості, не відповідає обставинам справи та зроблений в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Також по справі встановлено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2008 року солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на корить ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 16-1WN/04-2004 А від 23 квітня 2004 року в сумі 21 852,86 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд встановив, що відповідачами порушено вимоги зазначеного кредитного договору в частині своєчасного погашення кредиту, у зв'яжу з чим станом 7 травня 2008 року сума простроченої заборгованості по кредиту становить 6577 дол. США, що за курсом НБУ становить 21 852,86 грн.

Постановою ВДВС Макарівського РУЮ від 24 лютого 2012 року закінчено виконавчого провадження з примусового виконання вказаного рішення суду, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

При цьому встановлено, що погашення заборгованості за виконавчим листом № 2-1962/08 виданого 28 січня 2009 року відбувалося частковими платежами протягом значного проміжку часу, що зараховувалося банком в якості погашення заборгованості по відсоткам та пені за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем, з яким також погоджується судова колегія, так як він грунтуються на вимогах закону та підтверджуються матеріалами справи.

Тобто в період ухвалення заочного рішення 24 жовтня 2008 року до моменту перерахування коштів боржником стягувачу, а саме 16 лютого 2012 року, кредитний договір був дійсний та залишалася непогашеною частина заборгованості по тілу кредиту, а тому банком продовжувалося нарахування відсотків за користування кредитом та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та відсотками.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться звичайно.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частинами 1-2 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1049 Цивільного кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, та самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Суд першої інстанції не врахував наведені норми закону та не встановив всі фактичні обставин справи, зокрема в якому порядку й за який період проводилося нарахування відсотків та пені (неустойки) на заборгованість за кредитом та чи виконане зобов'язання боржниками перед банком відповідно до умов кредитного договору та договору поруки, в порушення вимог ст.ст. 212- 215 ЦПК України не належним чином з'ясував чи мали місце обставини, якими ПАТ «УкрСиббанк» обґрунтовує позовні вимоги й поверхнево перевірив заперечення відповідачів з цього приводу.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору, а саме не виконано належним чином, в обумовлені строки зобов'язання щодо оплати кредиту і відсотків у сумі, передбаченій цим договором, відповідач ОСОБА_2 не виконала обов'язку відповідати перед банком за виконання його кредитних зобов'язань, а ПАТ «УкрСиббанк» вправі вимагати стягнення заборгованості по кредиту, позов підлягає до задоволення як обґрунтований та доведений належними доказами в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів стягуються судові витрати, понесені позивачем, а саме 295,44 грн. судового збору при розгляді справи у суді першої інстанції та 147,72 грн. за подання апеляційної скарги, а всього 443,16 грн.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, оскільки вимоги позивача ґрунтуються на приписах закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 16-1WN/04-2004 від 23 квітня 2004 року в сумі 29 543,93 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сорок три) та витрати по сплаті судового збору в сумі 443,16 грн. (чотириста сорок три).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: