Рішення № 37129767, 10.02.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/2/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2014 Справа № 908/42/14

За позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)

до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепловодоканал" (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 1, а/с 569)

про стягнення 3 015 грн. 10 коп.

Суддя Дроздова С.С.,

Представники сторін:

Від позивача: Мариніч Н.В., дов. № 603 від 28.03.2013 р.

Від відповідача: не з'явився

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" м. Енергодар звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", Запорізька область, м. Енергодар 2 860 грн. 40 коп. основного боргу, 57 грн. 36 коп. 3% річних, 97 грн. 34 коп. пені за неналежне виконання умов договору № 45Т-09 від 26.03.2009р.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 10.01.2014р., справу № 908/42/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 11.01.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/42/14, присвоєно справі номер провадження 27/2/14 та призначено судове засідання на 27.01.2014р.

Ухвалою суду від 27.01.2014р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

10.02.2014р. продовжено судовий розгляд справи № 908/42/14.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 10.02.2014р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 2 860 грн. 40 коп. заборгованості, 57 грн. 36 коп. 3% річних, 97 грн. 34 коп. пені за неналежне виконання умов договору № 45Т-09 від 26.03.2009р.

Відповідач у судові засідання, відкриті 27.01.2014 р. та 10.02.2014р. не з'явився, вимог суду не виконав письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання надіслано на адресу відповідача: 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 1, а/с 569 та отримано уповноваженою особою відповідача 21.01.2014 р. - Щетиніною, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (оригінал міститься в матеріалах справи).

Ухвалу суду від 27.01.2014р. про відкладення розгляду справи на 10.02.2014р. направлено на адресу відповідача: 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 1, а/с 569.

Суд зазначає, що господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", Запорізька область, м. Енергодар згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено, що 26.03.2009р. між ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (теплопостачальна організація) та КП "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" (споживач) укладено договір на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 45Т-09.

Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація зобов'язується відпустити споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в об'ємах, зазначених у Додатку 1, з параметрами теплоносія у відповідності з температурним графіком теплової мережі, який затверджений головним інженером теплопостачальної організації.

Згідно п. 1.2 договору споживач зобов'язується щомісячно сплачувати спожиту теплову енергію у вигляді гарячої води, враховуючи виробництво, транспортування та поставку теплової енергії, в порядку та строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 6.4 договору по закінченню звітного місяця споживач зобов'язаний підписати надані нарочно зі сторони теплопостачальної організації акти про відпуск та транспортування теплової енергії в 3-х екземплярах протягом 3-х робочих днів з моменту отримання та по 2 екземпляри актів повернути на адресу ВП ЗАЕС.

Згідно з п. 6.6 договору, оплата за спожиту теплову енергію, включаючи транспортування та поставку теплової енергії, здійснюється споживачем щомісячно, до останнього числа місяця, наступного за звітним, на підставі оформлених з двох сторін актів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що оплата спожитої теплової енергії здійснюється КП «ВК «Тепло-водоканал» за фактично спожитий обсяг теплової енергії на підставі оформлених двосторонніх актів по діючому в звітній період тарифу на теплову енергію, який визначається як сума:

- тарифу на виробництво теплової енергії, який затверджується (Національною комісією регулювання електроенергетики України), переглядається та набирає чинності в установленому діючим законодавством порядку;

- тарифу на транспортування та поставку теплової енергії, який затверджується

(органами місцевого самоврядування), переглядається та набирає чинності в

установленому діючим законодавством порядку.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до умов договору між теплопостачальної організацією та споживачем підписані наступні акти про надання послуг з виробництва теплової енергії:

- № 09/01 від 11.03.2013р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. на суму 615,64 грн.;

- № 21/02 від 11.03.2013р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. на суму 933,92 грн.;

- № 17/09 від 11.03.2013р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії за період з 15.09.2010р. по 30.09.2010р. на суму 4,19 грн.;

- № 14/10 від 11.03.2013р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії за період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. на суму 326,66 грн.;

- № 15/11 від 11.03.2013р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії за період з 01.11.2010р. по 31.11.2010р .на суму 540,25грн.;

- № 02/12 від 11.03.2013р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. на суму 439,74 грн.

Всього на загальну суму 2 860 грн. 40 коп.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином.

Відповідачем допущено прострочення оплати наданих послуг.

Заборгованість підтверджується випискою № 439 з реєстру аналітичного обліку ВП ЗАЕС про стан розрахунків між ВП ЗАЕС та КП «ВК «Тепло-водоканал» за договором № 45Т-09 від 26.03.2009р. станом на 30.09.2013р.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань однією із сторін договору зволікає як правові наслідки можливість розірвання договору, вимагати відшкодування завданих збитків, а також стягнення неустойки.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 860 грн. 40 коп. заборгованості.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 57 грн. 36 коп. 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 57 грн. 36 коп. 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 97 грн. 34 коп. пені.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6.8 договору при несвоєчасній оплаті за спожиту теплову енергію, включаючи виробництво, транспортування та поставку теплової енергії, КП «ВК «Тепло-водоканал» сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми, яка підлягає сплаті, за кожний день прострочення.

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору № 45Т-09 від 26.03.2009р. у розмірі 97 грн. 34 коп. не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 2 860 грн. 40 коп. основного боргу, 57 грн. 36 коп. 3% річних, 97 грн. 34 коп. пені за неналежне виконання умов договору № 45Т-09 від 26.03.2009р. заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 10.02.2014року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС", Запорізька область, м. Енергодар до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", Запорізька область, м. Енергодар задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 1, а/с 569, код ЄДРПОУ 32400040, п/р 26002213901 в АТ "Райффайзен Банк "Аваль" в м. Києві, МФО 380805) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964, п/р 26005619938393 в ПАТ «Промінвестбанк» в м. Києві, МФО 300012) 2 860 (дві тисячі вісімсот шістдесят) грн. 40 коп. основного боргу, 57 (п'ятдесят сім) грн. 36 коп. 3% річних, 97 (дев'яносто сім) грн. 34 коп. пені, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 12.02.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.