Рішення № 37129741, 10.02.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/106/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2014 Справа № 908/4324/13

За позовом: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)

до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 1, а/с 569)

про стягнення 5 998 грн. 78 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Мариніч Н.В., дов. № 603 від 28.03.2013 р.

Від відповідача: не з'явився

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" м. Енергодар звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", Запорізька область, м. Енергодар 5 732 грн. 79 коп. заборгованості, 82 грн. 93 коп. 3% річних, 183 грн. 06 коп. пені, за неналежне виконання умов договору № 187-ЕС від 01.02.2013 р.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 31.12.2013р., справу № 908/4324/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 31.12.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4324/13, присвоєно справі номер провадження 27/106/13 та призначено судове засідання на 27.01.2014р.

Ухвалою суду від 27.01.2014р. розгляд справи відкладався на 10.02.2014р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача.

10.02.2014р. продовжено судовий розгляд справи № 908/4324/13.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 10.02.2014р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 5 732 грн. 79 коп. заборгованості, 82 грн. 93 коп. 3% річних, 183 грн. 06 коп. пені, за неналежне виконання умов договору № 187-ЕС від 01.02.2013 р.

Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням, відповідно до якого, в порядку ст. 22 ГПК України, просить суд, у зв'язку із зміною банківського рахунку позивача, при винесені рішення вказати нові банківські реквізити.

Клопотання позивача прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Відповідач у судові засідання, відкриті 27.01.2014р. та 10.02.2014р. не з'явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання надіслано на адресу відповідача: 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 1, а/с 569 та отримано уповноваженою особою відповідача 21.01.2014 р. - Щетиніною, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (оригінал міститься в матеріалах справи).

Ухвалу суду від 27.01.2014р. про відкладення розгляду справи на 10.02.2014р. направлено на адресу відповідача: 71504 Запорізька область м. Енергодар, вул. Курчатова, 1, а/с 569.

Суд зазначає, що господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", Запорізька область м. Енергодар згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено, що 01.02.2013р. між ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (власник мереж) та КП "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" (споживач) укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 187-ЕС.

Відповідно до п. 1.1 договору власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах, визначених договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує отримані послуги, визначені розділом 4 цього договору.

Згідно п. 4.1.1 договору в останній день кожного місяця за формою.ґ наведеною в додатку № 3.1 та додатку № 5.3 споживач зобов'язується оформляти та надавати в 3-х примірниках для оформлення власнику мереж відповідно акт прийому-передачі електричної енергії та акт про обсяги перетікання реактивної електричної енергії. Строк надання споживачем на оформлення власнику мереж належним чином оформлених актів - до 2-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Місце надання оформлених актів власнику мереж - ЦЕМ ВП ЗАЕС.

Відповідно до п. 4.1.2 договору з урахуванням приписів п. 1.5 ПКЕЕ та «Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії», затвердженої наказом Мінтопенерго України від 17.01.2002р. № 19, у випадку виникнення підстав для нарахування плати за перетоки реактивної електричної енергії (споживання електричної енергії понад 5 000 кВтг), згідно з додатком № 5 «Порядок розрахунків про надання послуг за перетікання реактивної електричної енергії», споживач зобов'язаний здійснювати своєчасну оплату з перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж.

Нарахування плати за послуги з перетікання реактивної електричної енергії здійснюється власником мереж на підставі, оформленого згідно з вимогами «Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії» «Розрахунку плати за перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період» та оформленого 2-х стороннього акта про надання послуг за перетікання реактивної електричної енергії за розрахунковий період (додаток № 5.4).

До 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач зобов'язується надавати в 2-х примірниках власнику мереж оформлений з боку споживача 2-х сторонній акт про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії за розрахунковий період (додаток № 5.4).

Оплата за надані послуги за договором здійснюється споживачем, до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж.

Відповідно до умов договору між власником мереж та споживачем підписаний акт № 5-РЕ від 31.05.2013р. про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії за договором № 187-ЕС від 01.02.2013р. на суму 7 274 грн. 81 коп.

Вказаний акт частково сплачений споживачем на суму 1 542 грн. 02 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1439 від 26.06.2013р.

Сума заборгованості за актом № 5-РЕ від 31.05.2013р. складає 5 732 грн. 79 коп.

У зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми за актом № 5-РЕ від 31.05.2013р. про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії, утворилась заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 5 732 грн. 79 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", Запорізька область, м. Енергодар 5 732 грн. 79 коп. заборгованості.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 183 грн. 06 коп. пені за період з 13.08.2013р. по 23.12.2013р.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі внесення платежів, передбачених пунктом 4.1.2 цього договору, з порушенням строків, споживач сплачує власнику мереж пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період за який нараховується пеня за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається в розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до договору пеня у розмірі 183 грн. 06 коп. за період з 13.08.2013р. по 23.12.2013р. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 82 грн. 93 коп. 3 % річних за період з 01.07.2013р. по 18.11.2013р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобов'язань за договором про технічне забезпечення електропостачання споживача № 187-ЕС належним чином відповідач не довів.

Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 82 грн. 93 коп. 3 % річних, заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Позивачем була направлена на адресу відповідача претензія № 28-23/29156 від 22.11.2013р. про погашення заборгованості за договором № 187-ЕС від 01.02.2013р. та сплату пені та 3% річних за порушення умов договору.

Претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 5 732 грн. 79 коп. заборгованості, 82 грн. 93 коп. 3% річних, 183 грн. 06 коп. пені заявлені позивачем обґрунтовано, не суперечать вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 10.02.2014року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС", Запорізька область, м. Енергодар до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", Запорізька область, м. Енергодар задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 1, а/с 569, код ЄДРПОУ 32400040, п/р 26002213901 в АТ "Райффайзен Банк "Аваль" в м. Києві, МФО 380805) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964, п/р 26005619938393 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012) 5 732 (п'ять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 79 коп. заборгованості, 82 (вісімдесят дві) грн. 93 коп. 3% річних, 183 (сто вісімдесят три) грн. 06 коп. пені, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 12.02.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.