Ухвала суду № 37129404, 06.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/1145/13-ц 06.02.2014 06.02.2014 06.02.2014

Провадження №22-ц/784/525/14

Категорія 24 Суддя по 1 інстанції - Вострікова Л.В.

Доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання - Яценко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без участі сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 травня 2013 року у справі за позовом

ОСОБА_2

до

приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна»

про визнання договору недійсним, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» (далі - «АІСЕ Україна») про визнання договору недійсним, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка вказувала, що 25 лютого 2008 року між нею та закритим акціонерним товариством «АІСЕ Україна», правонаступником якого є відповідач, укладена угода № 185254 про надання системи адміністративних послуг, спрямованих на придбання товару в групах, а саме: автомобіля «Daewoo Lanos TF 69Y225», вартістю 52 100 грн., через систему «Автоплан», організовану відповідачем.

Усього на виконання умов договору вона за період з 25 лютого 2008 року по 14 жовтня 2011 року сплатила 52 660,52 грн., однак автомобіль не отримала, після чого виплати припинила, оскільки зрозуміла, що відповідач ввів її в оману.

Посилаючись на те, що вказаний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки містить несправедливі умови договору стосовно розподілу коштів, права на отримання товару, оскільки відповідач на власний розсуд приймає таке рішення, процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація про результати проведення конкурсів та осіб, які отримали право на товар, є конфіденційною й не може бути перевірена позивачем. Договір не відповідає й вимогам ст. 19 цього ж Закону, яким заборонена нечесна підприємницька практика, що вводить споживача в оману, зокрема така, як утворення, експлуатація, або сприяння розвитку пірамідальних схем.

Зазначене є нечесною підприємницькою діяльністю, яка заборонена Законом України «Про захист прав споживачів», тому такий договір є нікчемним.

Посилаючись на викладені обставини, а також вимоги ст. ст. 230, 215, 216, 203 ЦК України, позивачка просила визнати вказаний договір недійсним, стягнути з відповідача сплачені нею кошти в сумі 52 660,52 грн., 40 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями відповідача внаслідок яких вона втратила кошти та спокій, повернути судові витрати.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на необґрунтованість позову та пропуск позивачкою строків позовної давності, а також і розірвання договору внаслідок припинення здійснення платежів позивачкою.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 травня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

Судом встановлено, що 25 лютого 2008 року між сторонами була укладена угода № 185254 з додатками № № 1,2, відповідно до якої відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги з адміністрування фінансових активів, направлених на придбання ним товару в групах, а саме: автомобіля«Daewoo Lanos TF 69Y225» , вартістю 52 100 грн. через систему «Автоплан», організовану відповідачем. В свою чергу, позивачка зобов'язалася вчасно та в повному обсязі виконувати обов'язки по внесенню вступного внеску та періодичних платежів щодо сплати вартості транспортного засобу, адміністративних витрат та витрат на страхування життя та придбаного майна. 25 лютого 2008 року ОСОБА_2 сплатила вступний внесок в сумі 1 875 грн. 60 коп. Протягом 2008 -2011 року позивачем сплачено 52 чистих внески, що становить 35 529 грн. 43 коп.

З матеріалів справи вбачається, що предметом угоди сторін, укладеної в рамках функціонування системи придбання автомобілів у системі «Автоплан», є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.

Відповідно до ст. 7 Угоди ПрАТ «АІСЕ Україна» гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов'язань, передбачених Угодою.

Статтею 2 Угоди передбачено, що ПАТ «АІСЕ Україна» зобов'язується надати учаснику системи послуги, які викладено в правилах функціонування системи «Автоплан» та неухильно виконувати свої зобов'язання для забезпечення функціонування системи.

При цьому відповідно до додатка № 2 до Угоди поняття «право на отримання автомобіля» означає право учасника одержати власне автомобіль та обов'язок товариства передати автомобіль у зазначений термін, якщо учасник на момент фактичної передачі автомобіля належно виконує свої зобов'язання. Водночас ПрАТ «АІСЕ Україна» зобов'язане надіслати постачальнику замовлення на передачу автомобіля учаснику протягом 5 робочих днів після того, як учасник, у якого виникло право на одержання автомобіля, здійснить відповідні платежі.

Відповідно до Угоди між ПАТ «АІСЕ Україна» та виробником (дистриб'ютором чи імпортером) останній протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення зобов'язаний передати автомобіль учаснику, який одержав право на отримання автомобіля (п. 12.1 додатку № 2).

Передбачені Угодою умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в Угоді «чисті внески», «половинні чисті внески».

Відповідно до розд. 1 «Визначення термінів» додатку № 2 до Угоди «Цілий Чистий внесок» - це частина щомісячного повного внеску, який використовується для оплати автомобіля, «Половинний Чистий внесок» - це половина Цілого Чистого внеску.

Згідно зі ст. 5 додатку № 2 до Угоди Чисті внески, сплачені учасником у встановлені строки та відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент сплати, зараховуються як відсоток від вартості автомобіля, що у свою чергу є оплатою за товар - автомобіль.

Таким чином, в Угоді чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Крім того, сплачені Чисті внески перерахунку (у зв'язку зі зміною ціни автомобіля) не підлягають. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім'я споживач зобов'язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати - 100 % від ціни автомобіля.

Отже, Угодою передбачена щомісячна сплата внесків за товар - автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеної Угоди, а не за можливість одержання права на купівлю товару.

Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати від ПАТ «АІСЕ Україна» виконання свого зобов'язання, а саме: оплатити продавцю вартість автомобіля та передати автомобіль споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

Отже, за системою придбання автомобілів у системі "Автоплан" кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за Угодою, отримує автомобіль через механізм, передбачений в Угоді, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок Чистого Фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи.

Таким чином, діяльність ПАТ «АІСЕ Україна» за Угодою сторін не є функціонуванням «пірамідальної схеми» у зв'язку з відсутністю головних ознак «пірамідальної схеми» - безтоварності та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами - учасниками схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним із них, за умови виконання своїх зобов'язань.

Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини. Так, діяльність ПАТ «АІСЕ Україна» з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття «фінансова послуга».

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 02 червня 2011 року № 3462-ІV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (введено в дію з 09 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 111, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган) (далі - Нацкомфінпослуг), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 09 жовтня 2012 року № 1676 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у группах») (далі - Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.

З аналізу Ліцензійних умов слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно з п. 1.2 ч. 1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Відповідно до додатку № 2 Угоди система «Автоплан» - це торговельна марка, що зареєстрована у відповідності з законодавством України та використовується для позначення послуг відповідача з адміністрування системи придбання автомобілів в групах, яка полягає в створенні груп покупців (учасників системи), метою яких є придбання автомобілів у порядку та на умовах, передбачених даною Угодою та Правилами.

Отже, отримання кожним споживачем автомобіля здійснюється виключно відповідно до платежів, здійснених ним самим, і незалежно від платежів інших клієнтів відповідача.

Як убачається з наведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття «пірамідальна схема» та «придбання товарів у групах». Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності «пірамідальної схеми» згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

Так, за схемою придбання товарів у групах придбання товарів для кожного споживача (крім останнього) відбувається, у тому числі й за рахунок внесків інших учасників. Різниця між споживачами-учасниками є тільки в часі одержання товару кожним із них, оскільки в кінцевому підсумку товар одержать усі учасники, навіть ті, які фінансово були найменш «активними», за умови виконання ними умов договору.

За таких обставин, не можна вважати, що діяльність здійснюється товариством нелегітимно, у тому числі й до введення законом ліцензування такої діяльності.

Отже, враховуючи, що укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов'язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення «пірамідальної схеми», а тому доводи позивачки в цій частині є безпідставними.

Не можна погодитися з доводами позивачки щодо введення її в оману.

Так, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Під час укладення сторонами Угоди позивачка отримала примірник Угоди та додатки до неї, які містять опис послуг ПАТ «АІСЕ Україна».

Відповідно до ст. 8 Угоди підписання цієї Угоди та додатків до неї є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами її умов та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Угоди й додатків до неї.

Таким чином, основний висновок суду про відсутність підстав для визнання угоди недійсною відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 303, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення

Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 травня 2013 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: