Рішення № 37127860, 06.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22934/13 06.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер нафта"

до Приватного підприємства "ТОПАЗ ЛТД."

про стягнення 25 733,61 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Кравцов І.В. (дов. б/н від 22.11.2013 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06 лютого 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер нафта" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ТОПАЗ ЛТД." (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 25 733,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2013 року порушено провадження у справі № 910/22934/13, слухання справи призначено на 09.01.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 09.01.2014 року справу № 910/22934/13 передано для розгляду судді Літвіновій М.Є., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року суддя Літвінова М.Є. прийняла справу № 910/22934/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 06.02.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року справу № 910/22934/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/22934/13 до свого провадження, розгляд справи призначено у відповідності до ухвали суду від 09.01.2014 року.

У судове засідання 06.02.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про вручення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 54, оф. 4, на яку було відправлено ухвали суду, вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер нафта" (продавець) та Приватним підприємством "ТОПАЗ ЛТД." (покупець) було укладено договір № 01-06/12Т купівлі - продажу пального та його передачі за бланками (надалі по тексту - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передавати у власність і відпускати покупцеві пальне через мережу автозаправних станцій по Бланках, які дають право на отримання нафтопродуктів і належать покупцю, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати пальне згідно умов Договору.

Згідно з пунктом 2.2. Договору передача пального здійснюється по факту пред'явлення Покупцем або уповноваженим Користувачем бланку, зразок якого надається Покупцем (Додаток № 1 до Договору).

Місцем відпуску ПММ пред'явникам Бланків покупця сторони визначили АЗС продавця, відповідно до додатку № 6 (пункт 2.3. Договору).

Відповідно до пункту 2.4. Договору передача пального покупцеві здійснюється на умовах EXW-АЗС продавця (за умови інтерпретації термінів відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс-2000"). Зобов'язання продавця передати пальне вважається виконаним, а право власності на пальне - переданим покупцеві, у момент його фактичного відпуску з АЗС продавця.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що ціна і загальна вартість пального визначається у рахунках на сплату його вартості та у видаткових документах із зазначенням періоду передачі пального покупцю або користувачу Банка, що надаються продавцем покупцю в порядку та на умовах, визначених Договором, котрі являються специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину даного Договору.

У відповідності до пункту 3.2. Договору оплата вартості пального здійснюється покупцем на умовах 100 % передоплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Днем перерахування коштів являється дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пальне відпускається по ціні із знижкою 0,30 грн. від ціни, яка встановлена на день фактичного відпуску на всі види нафтопродуктів на АЗС Продавця. Підставою для оплати є даний Договір і рахунок на попередню оплату, виставлений на адресу Покупця (пункти 3.3., 3.4 Договору).

Згідно з пунктом 7.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року. В разі, якщо за 30 (тридцять) діб до дати припинення дії Договору сторони не виявлять бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік і на тих самих умовах.

На виконання умов Договору позивач, за період з березня 2013 року по жовтень 2013 року здійснив поставку пального на користь відповідача, що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, в порушення у мов Договору та чинного законодавства України, не здійснив оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер нафта" у розмірі 21 284,80 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 21 284,80 грн. заборгованості за договором № 01-06/12Т купівлі - продажу пального та його передачі за бланками від 01.06.2012 року, 1 824,66 грн. пені, 2 624,15 грн. 20% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір № 01-06/12Т купівлі - продажу пального та його передачі за бланками від 01.06.2012 року є змішаним договором, який містить ознаки договору поставки та договору купівлі - продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо відпуску відповідачеві пального через мережу автозаправних станцій виконав належним чином, зауважень щодо поставки нафтопродуктів від відповідача не надходило, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що оплата вартості пального здійснюється покупцем на умовах 100 % передоплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Днем перерахування коштів являється дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем природний газ згідно Договору, внаслідок чого у Приватного підприємства "ТОПАЗ ЛТД." виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер нафта" у розмірі 21 284,80 грн., що підтверджується, зокрема, актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період з січня 2013 року по жовтень 2013 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

В ході розгляду даної справи відповідач не надав доказів здійснення оплати пального на суму 21 284,80 грн. та не навів підстав для звільнення Приватного підприємства "Топаз ЛТД." від обов'язку його оплати.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 21 284,80 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер нафта" про стягнення з Приватного підприємства "ТОПАЗ ЛТД." 21 284,80 грн. заборгованості за договором № 01-06/12Т купівлі - продажу пального та його передачі за бланками від 01.06.2012 року підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 824,66 грн. пені, 2 624,15 грн. 20% річних.

У разі порушення зобов'язання згідно із приписами статті 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з пунктом 5.2. Договору за затримку оплати предмету Договору покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Д договору.

Пунктом 5.4. Договору сторони погодили, що стягнення штрафних санкцій за даним Договором відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день повного виконання зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення пені та штрафних санкцій, у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Суд, приймаючи до уваги умови пунктів 5.2., 5.4. Договору, здійснивши перерахунок пені нарахованої за період з 01.04.2013 року по 11.11.2013 року, приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню, а до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня на загальну суму 1 824,66 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що у випадку, якщо прострочення оплати за поставлені продавцем, але не вчасно сплачені покупцем нафтопродукти становить більше 10(десяти) календарних днів, Покупець зобов'язаний відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити на користь продавця 20% річних від суми заборгованості за весь період на день проведення повного розрахунку.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім процентів річних від простроченої суми та умови пункту 5.3 договору, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 20% річних, за період з 01.04.2013 року по 11.11.2013 року, на загальну суму 2 624,15 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер нафта" про стягнення з Приватного підприємства "ТОПАЗ ЛТД." 21 284,80 грн. основної заборгованості за договором № 01-06/12Т купівлі - продажу пального та його передачі за бланками від 01.06.2012 року, 1 824,66 грн. пені та 2 624,15 грн. 20% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Топаз ЛТД." (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 54, оф. 4, код ЄДРПОУ 37267944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер нафта" (04111, м. Київ, вул. Щербакова, буд 53, код ЄДРПОУ 37931989) 21 284 (двадцять одну тисячу двісті вісімдесят чотири) грн. 80 коп. заборгованості, 1 824 (одну тисячу вісімсот двадцять чотири) грн. 66 коп. пені, 2 624 (дві тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 15 коп. 20% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.02.2014 року

Суддя С.В. Стасюк