Постанова № 37127541, 07.02.2014, Донецький апеляційний господарський суд

Дата ухвалення
07.02.2014
Номер справи
908/3448/13
Номер документу
37127541
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.02.2014 р. справа №908/3448/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сгара Е.В.,суддівМ'ясищева А.М., Москальової І.В., при секретарі судового засіданні Задорожної А.Г.за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Рудченко І.І. - довір. Велічко Є.О. -довір.розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "ВРЕМЯ", с.Бабанівка Запорізької області на рішення господарського судуЗапорізької областівід26.11.2013р.у справі№ 908/3448/13 (суддя Серкіз В.Г.) за позовом до відповідача про Фермерського господарства "ЧАС", с.Бабанівка Запорізької області Фермерського господарства "ВРЕМЯ", с.Бабанівка Запорізької області стягнення 77 809,85 грн. В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "ЧАС", с.Бабанівка Запорізької області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Фермерського господарства "ВРЕМЯ", с.Бабанівка Запорізької області про відшкодування збитків в сумі 77 809,85 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.11.2013р. по справі №908/3448/13 позовні вимоги Фермерського господарства "ЧАС", с.Бабанівка Запорізької області до Фермерського господарства "ВРЕМЯ", с.Бабанівка Запорізької області про стягнення 77 809,85 грн. збитків задоволені.

Не погодившись з вищевказаним рішенням місцевого господарського суду, Фермерське господарство "ВРЕМЯ", с.Бабанівка Запорізької області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2013р. по справі №908/3448/13 та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази перебування громадян Семенка В.В. та Пейчева С.Ю. у трудових відносинах з ФГ «ВРЕМЯ». Крім того вважає, що справа не підвідомча господарському суду.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. змінено склад колегії суддів у зв'язку із відпусткою судді Будко Н.В. та сформовано її у складі: головуючий - суддя Сгара Е.В., члени колегії: суддя Москальова І.В. та суддя М'ясищев А.М.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2013р. по справі №908/3448/13 без змін.

Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2013р. по справі №908/3448/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

16.01.2014р. до Донецького апеляційного господарського суду від ФГ «ЧАС» надійшла «позовна заява про відшкодування витрат», яка за змістом є відзивом на апеляційну скаргу та клопотанням про відкладення судового засідання з 14.01.2014р. на іншу дату. Зазначена заява не містить підпису представника позивача, у зв'язку з чим вона не прийнята апеляційним судом до уваги при розгляді апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, між Комаровим Олександром Євгенійовичем (далі - Орендодавець) та Фермерським господарством "ЧАС" (далі - Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки від 14.04.2010р. (далі - Договір), відповідно до умов якого, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 2324581400:01:001:0001) площею 9,0600 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ботіївської сільської ради (п.1, 2 Договору). Договір укладено на 10 років (п.8. Договору).

Актом прийому-передачі від 15.04.2010р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв вищевказану земельну ділянку

Згідно позовної заяви 01 березня 2013 року фермерським господарством "ЧАС" був здійснений посів ярового ячменю на всій площі вищевказаної орендованої земельної ділянки.

У квітні 2013 року позивачем було виявлено, що на орендованій ним земельній ділянці були знищені посіви ярового ячменю, а саме - земельна ділянка була культивована паровим культиватором КПС-4.

Актом обстеження земельної ділянки від 14 травня 2013 року, складеним та підписаним комісією у складі Табія С.А. - голови комісії, начальник відділу Приазовської райдержадміністрації, Чебуклієва М.С. - голови Ботіївської сільської ради, Мунжийської С.С. - землевпорядника Ботіївської сільської ради, Гажева А.З. - голови ФГ "ЧАС", Христова Р.Ф. - тракториста ФГ "ЧАС" зафіксовано, що на орендованій ФГ "ЧАС" земельній ділянці кадастровий номер 2324581400:01:001:0001 площею 9,06 га були знищені посіви ярового ячменю, про що свідчать сліди культивації паровим культиватором КПС-4.

У червні 2013 року позивач звернувся із заявою про скоєння злочину посадовими особами до Приазовського районного відділу ГУМВС України в Запорізькій області.

За результатом досудового розслідування заступником начальника СВ Приазовського РВ ГУМВС України в Запорізькій області 31 серпня 2013 року було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12013080330000389 за фактом навмисного пошкодження майна у зв'язку із відсутністю в діях працівників ФГ "ВРЕМЯ" ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України.

У зазначеній постанові вказано, що у квітні 2013 року механізатор ФГ "ВРЕМЯ" Семенко В.В. та тракторист ФГ "ВРЕМЯ" Пейчев С.Ю. обробляли паровим культиватором КПС-4 землі ФГ "ВРЕМЯ" на території Ботіївської сільської ради. Під час культивування ними було встановлено, що посередині поля знаходиться засіяна яровим ячменем земельна ділянка, про що вони повідомили голову ФГ "ВРЕМЯ" Єфименко С.В. Останній наказав, щоб Семенко В.В. та Пейчев С.Ю. проводили обробку всього поля, оскільки ним там нічого посіяно не було. Після чого, Семенко В.В. та Пейчев С.Ю. закультивували вказані посіви.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на юридичні факти, що були встановлені у вищевказаній постанові про закриття кримінального провадження.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийняв вказану постанову про закриття кримінального провадження як доказ здійснення працівниками відповідача протиправних дій, що стали наслідком виникнення шкоди (збитків) у позивача.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які зазначені у постанові про закриття кримінального провадження від 31.08.2013р. не є преюдиціальними під час вирішення господарського спору відповідним судом. Таким чином, встановлення наявності чи відсутності тих чи інших обставин повинно здійснюватись судом за наявними у справі доказами при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є стягнення збитків в розмірі 77809,85грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків п.4 ст.611 Цивільного кодексу України.

Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, відшкодування збитків має характер універсального засобу захисту цивільних прав та одночасно є мірою відповідальності. Тому, слід відрізняти обов'язок боржника відшкодовувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст.ст.611, 623 Цивільного кодексу України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище, позивач звернувся з позовом про стягнення саме збитків, тоді як з матеріалів справи вбачається, що сторони у договірних відносин не перебували, а в цьому випадку, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, що регулюють відшкодування шкоди, а не збитків.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

При цьому, для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (наявністю втрат), причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкідливим результатом такої поведінки, вини особи.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.

До того ж, згідно приписів статті 1172 Цивільного кодексу України відповідальність юридичної або фізичної особи - роботодавця виникає лише при наявності як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, а саме, перебування особи, що завдала шкоди у трудових відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем та завдання шкоди саме під час виконання працівником своїх трудових обов'язків.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що посилання місцевого господарського суду на те, що громадяни Семенко В.В. та Пейчев С.Ю. перебували у трудових відносинах з Фермерським господарством "Время" на момент знищення посівів ярового ячменю Фермерського господарства "ЧАС" є недоведеними, з огляду на відсутність у матеріалах справи жодних доказів зазначеним обставинам. Крім того, як вбачається з представлених в апеляційний суд копій трудових книжок та заяв про звільнення Пейчева С.Ю. та Семенка В.В. вказані особи були звільнені за власним бажанням з посад працівників фермерського господарства «ВРЕМЯ» до настання подій щодо знищення посівів ярового ячменю позивача.

З огляду на вищезазначене, Фермерське господарство «ВРЕМЯ» є неналежним відповідачем у даній справі.

Також, матеріалами справи не підтверджується висновок суду першої інстанції про доведеність заподіяння позивачу збитків (майнової шкоди) на суму 77 809,95 грн.

В матеріалах справи міститься розрахунок (а.с. 9) в якому зазначено, що позивачем понесено витрат на загальну суму 77 809,95 грн., в підтвердження чого позивач надав податкову накладну та платіжні документи, які свідчать про придбання насіння; рахунок-фактуру на оплату за селітру аміачну (без доказів його сплати); акт витрат насіння; акт про використання добрив; подорожні листи трактора (а.с. 27 - 33).

При цьому, перелічені документи не підтверджують понесення позивачем витрат в заявленій до стягнення сумі, та з цих документів не вбачається, що позивач здійснив ці витрати лише для посіву ярового ячменю та добрива саме спірної земельної ділянки (кадастровий номер 2324581400:01:001:0001 площею 9,0600 га).

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували понесення позивачем витрат/наявність у позивача шкоди на загальну суму 77809,95 грн. позивачем не надано.

Враховуючи вищезазначене та той факт, що законодавець покладає обов'язок доказування розміру шкоди саме на особу, яка звертається із такими вимогами до суду, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність заявленої до стягнення суми шкоди в розмірі 77809,95 грн.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо недоведеності вини Фермерського господарства "ВРЕМЯ" та недоведеності наявності шкоди саме в розмірі 77809,95 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Фермерського господарства "ЧАС" задоволенню не підлягають.

Доводи скаржника про непідвідомчість даного спору господарському суду є необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи і приписам діючого законодавства.

На підставі вищенаведеного, враховуючи той факт, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи та не підтверджені жодним належним доказом, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2013р. по справі №908/3448/13 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача по справі.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 35, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський

суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ВРЕМЯ", с.Бабанівка Запорізької області - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2013р. по справі №908/3448/13 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "ЧАС", с.Бабанівка Запорізької області до Фермерського господарства "ВРЕМЯ", с.Бабанівка Запорізької області про стягнення збитків в розмірі 77 809,85 грн.

Стягнути з Фермерського господарства "ЧАС" (72431, Запорізька область, с. Бабанівка, вул. Зарічна, 10 ЄДРПОУ 20480893, р/р №2600510267901 в АТ «Метбанк» м. Запоріжжя, МФО 313582) на користь Фермерського господарства "ВРЕМЯ" (72431, Запорізька область, с. Бабанівка, вул. Зарічна, 14, ЄДРПОУ 20480858) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 861,00 грн.

Господарському суду Запорізької області - видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Е.В. Сгара

Судді: А.М. М'ясищев

І.В. Москальова

Надруковано примірників:

1 - позивачу

1 - відповідачу 1 - у справу

1 - ГСЗО

1 - ДАГС

Попередній документ : 37123946
Наступний документ : 37127544