Постанова № 37123933, 10.02.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.02.2014р. справа №13/169

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О. Марченко О.А., Радіонова О.О.при секретарі судового засідання Кулявець Ю.В.за участю представників сторін: від позивача: не з'явився;від відповідача:Романюк А.В. - за довіреністю від 02.01.2014р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант", м. Маріупольна рішення господарського суду Донецької областівід14.01.2014р. (повний текст підписано 15.01.2014р.)по справі№13/169 (суддя Макарова Ю.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов персонал сервіс", м. Маріупольдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант", м. Маріупольпростягнення 315452,27 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кадрове агенство „Азов Персонал Сервіс", м.Маріуполь, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ейч АР Гарант", м. Макіївка заборгованості у розмірі 315452грн.27коп.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.01.2014р. (суддя Макарова Ю.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ейч АР Гарант" (юридична адреса: 87505, Донецька обл., м. Маріуполь, провулок Банний, будинок 2, код ЄДРПОУ 37598904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кадрове агенство „Азов Персонал Сервіс" (юридична адреса: 87503, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Київська, будинок 53, квартира 49, код ЄДРПОУ 35455697) суму основної заборгованості у розмірі 315452грн.27коп., витрати на оплату державного мита в сумі 3145грн.53коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Рішення місцевого суду вмотивовано доведеністю факту невиконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем за договором купівлі-продажу майна №123 від 07.07.2011р., що призвело до виникнення заборгованості у розмірі стягуваної суми та відхилення доводів Відповідача щодо припинення означених грошових зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з огляду на визнання недійсним правочину про таке зарахування в межах справи №6/330пд між цими ж сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант", м. Маріуполь, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 14.01.2014р. у справі №13/169, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає: не відкладання розгляду справи місцевим судом в останньому судовому засіданні попри відсутність сторін і заявлене клопотання про відкладення; передчасність висновків суду відносно неприпинення грошових зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. за результатами автоматичного розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Марченко О.А., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 10.02.2014р. об 13:30 годин.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судовому засіданні 10.02.2014р. підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсягу, наполягаючи на її розгляду по суті без участі представника Позивача, та надав для доручення до матеріалів справи постанову Вищого господарського суду України від 05.02.2014р. у справі №6/330пд, зміст якої відповідає змісту, розміщеному в базі «Діловодство спеціалізованого суду».

Представник Позивача у судовому засіданні 10.02.2014р., попри належність повідомлення про час і місце його проведення, без пояснення причин не з'явився, що за висновком колегії суддів не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та підтверджується наявними матеріалами справи, між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) 07.07.2011р. був укладений договір купівлі-продажу майна №123 (далі - договір купівлі-продажу - а.с.а.с.8,9), відповідно до умов п.1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві приналежне йому на праві власності майно належної якості і кількості згідно додатку №1 (а.с.а.с.10-15), а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах цього договору прийняте це майно і сплатити його повну вартість, визначену додатком №1, яка за 169 визначених позицій майна становить 315452,27грн. разом із ПДВ.

Пунктом 2.2. договору визначено, що оплата вартості майна здійснюється Покупцем протягом 20 банківських днів з моменту приймання товару у повному обсягу і підписання двома сторонами акту приймання-передачі майна, шляхом перерахування грошових коштів у визначеному додатком ! розміру на розрахунковий рахунок Продавця.

В свою чергу, за умовами п. 2.3. договору купівлі-продажу Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти майно не пізніше 12.07.2011р., що згідно п. 2.4. договору має оформлюватися актом приймання-передачі.

На виконання своїх зобов'язань за договором Позивач за актом приймання-передачі від 12.07.2011р. (а.с.а.с.16-21), підписаному Відповідачем без зауважень, передав останньому все визначене у додатку 1 до договору купівлі-продажу майно.

Місцевим судом встановлено і за змістом апеляційної скарги не оспорюється, що Покупець по спливу визначено п.2.2. договору купівлі-продажу строку для оплати своїх грошових зобов'язань перед Продавцем у розмірі 315452,27грн. не виконав, однак 09.11.2011р. звернувся (а.с.62) до останнього з заявою №576 від 07.11.2011р. (а.с.61) про зарахування зустрічних однорідних вимог, за змістом якої вказував на припинення, у тому числі і означених грошових зобов'язань, шляхом відповідного зменшення зустрічних зобов'язань ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» перед ТОВ «Єйч Ар Гарант» з компенсації відпусток переведених робітників, розмір яких (зустрічних зобов'язань) становить 4907561,39грн.

У листі, отриманому Відповідачем 09.11.2011р. (а.с.38), Позивач наголосив на неотриманні на цю дату листів про проведення взаємних зарахувань та висловив заперечення проти проведення будь-яких зарахувань відносно зобов'язань ТОВ «Ейч Ар Гарант», у тому числі - за договором №123 від 07.07.2011р. на суму 315452,27грн.

В свою чергу, в межах справи №6/330пд постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.12.2013р. (а.с.а.с.187-192) замість скасованого рішення Господарського суду Донецької області від 17.10.2012р. винесено нове рішення в означеній справі, яким задоволені позовні вимоги ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» до ТОВ «Ейч Ар Гарант» про визнання недійсним правочину, оформленого останнім шляхом направлення заяви №576 від 07.11.2011р. по односторонньому припиненню грошових зобов'язань перед ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» за договорами купівлі-продажу майна №100 від 22.04.2011р., №123 від 07.07.2011р. та №123/2 від 08.07.2011р. на загальну суму 1279743,45грн.

За таких обставин, Господарський суд Донецької області, дійшовши висновку про відсутність підстав для відкладання розгляду справи та належні повідомлення її сторін, і сплив процесуальних строків розгляду справи 17.01.2014р., у судовому засіданні 14.01.2014р. виніс оскаржуване рішення, яким задовольнив позовні вимоги у повному обсягу.

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке:

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір купівлі-продажу майна №123 від 07.11.2011р. є належною підставою для виникнення у сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка обґрунтованості заявлених вимог цілком правомірно здійснена місцевим судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу. Як встановлено ст.655, ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір купівлі-продажу є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами, з оплати переданого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення повного розрахунку за передане йому майно відповідно до умов договору купівлі-продажу перерахування грошових коштів протягом 20 банківських днів з моменту приймання товару згідно умов п. 2.2. договору - тобто не пізніше 09.08.2011р.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, будь-яких доказів своєчасної сплати стягуваної заборгованості чи припинення відповідних зобов'язань іншим передбаченим законом способом, Відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України Господарському суду Донецької області не надано.

В свою чергу, посилання Відповідача на відсутність таких грошових зобов'язань через їх припинення в порядку ст.601 Цивільного кодексу України за заявою №576 від 07.11.2011р. цілком обґрунтовано було відхилено судом першої інстанції, оскільки такий правочин в межах справи №6/330пд між цими ж сторонами визнаний судом недійсним. Означений факт недійсності правочину з зарахування, який має преюдиціальне значення для розглядуваної справи у розумінні ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України і за матеріалами справи на момент прийняття оскаржуваного рішення належними доказами (у вигляді відповідного судового акту про скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі №6/330пд від 10.12.2013р.) Скаржником не спростований, у світлі правильно застосованої місцевим судом ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України усуває потребу у додатковому дослідженні такого зарахування зустрічних однорідних вимог.

Доводи Відповідача з цього приводу із посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 14.01.2014р. у справі №24/104 (а.с.а.с.219-223) колегією суддів відхиляються, оскільки: за змістом ч.2 ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція в принципі не має права встановлювати обставини, а правова оцінка певних взаємовідносин сторін, приведена Вищим господарським судом України в межах справи №24/104, не має наслідком автоматичне скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі №6/330пд. Натомість, не спростована Скаржником чинність останньої на момент прийняття оскаржуваного рішення у світлі усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права для національних судів, згідно якої (практики) одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007), унеможливлює будь-яку іншу оцінку тверджень Відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою №576 від 07.11.2011р., ніж те, що була надана місцевим судом в оскаржуваному рішенні.

В контексті означений приписів ймовірність на момент прийняття оскаржуваного рішення подальшого скасування за результатами касаційного перегляду постанови Донецького апеляційного господарського у справі №6/330пд від 10.12.2013р. за змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України цілком правомірно не повинна була враховуватися і оцінюватися судом першої інстанції, адже саме факт наявності такого касаційного провадження на момент розгляду позову згідно із ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України не міг вважатися належною підставою для зупинення провадження у справі №13/169.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи Скаржника відносно передчасності висновків та неповноти встановлення обставин судом першої інстанції.

Таким чином, наявне невиконання грошових зобов'язань з боку Відповідача кваліфікується апеляційним судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив їх виконання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу України.

В свою чергу, за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованість. За таких обставин, перевіривши правильність розрахунків розміру позовних вимог, апеляційний суд вважає правомірним і обґрунтованим висновок місцевого суду щодо доведеності заявлених позовних вимог і стягнення з Позивача на користь Відповідача вартості переданого, але не оплаченого майна в сумі 315452,27грн.

Апеляційним судом також не вбачається порушень з боку місцевого суду норм процесуального права при проведенні судового засідання 14.01.2014р. із прийняттям переглядуваного рішення за його результатами, оскільки подання Позивачем клопотання про відкладання розгляду справи і відсутність належним чином повідомлених про судовий розгляд представників сторін у судовому засіданні, за змістом ст.77 Господарського процесуального кодексу України не може сприйматися як безумовна підстава для відкладання розгляду справи, оскільки наявних матеріалів цілком достатньо для правильної кваліфікації розглядуваних відносин. Більш того, місцевим судом справедливо зауважено про неможливість подальшого відкладання засідання з огляду на сплив 17.01.2014р. процесуального строку її розгляду.

Враховуючи, що обставина у вигляді скасування 05.02.2014р. Вищим господарським судом України постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі №6/330пд від 10.12.2013р., якою (постановою), серед іншого, керувався місцевий суд при прийнятті оскаржуваного рішення, не існувала ані на дату прийняття такого рішення, ані на дату подання апеляційної скарги і порушення апеляційного провадження, її неврахування місцевим судом не може кваліфікуватися як порушення норм процесуального чи матеріального права у розумінні ст.104 Господарського процесуального кодексу України. Дійсно, така обставина може розглядатися у світлі п.4 ч.2 ст.113 Господарського процесуального кодексу України як підстава для перегляду оскаржуваного рішення за ново виявленими обставинами, процедура якого (перегляду) відрізняється за підставами від апеляційного перегляду, адже на відміну від неї не пов'язана із допущеними порушеннями норм матеріального чи процесуального права місцевим судом при винесення переглядуваного рішення.

Оскільки будь-яких інших обставин, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України, для скасування чи зміни переглядуваного рішення, які б існували на дату його винесення, не встановлено, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант", м. Маріуполь підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, що згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 83, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант", м. Маріуполь на рішення Господарського суду Донецької області від 14.01.2014р (повний текст підписано 15.01.2014р.) у справі №13/169 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Господарського суду Донецької області від 14.01.2014р. (повний текст підписано 15.01.2014р.) у справі №13/169 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Д.О. Попков

Судді: О.А. Марченко

О.О. Радіонова

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу; 4. ДАГС; 5. ГСДО