Рішення № 37120406, 07.02.2014, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/2/14-ц

Провадження № 2/364/22/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2014 року Володарський районний суд Київської області

у складі:

головуючого судді Яковенко О. М.

за участю секретаря Кулинич Г. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володарка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" про захист прав споживача та застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом.

Свої вимоги мотивував тим, що 04 грудня 2013 року він уклав з відповідачем TOB «Лізингова компанія «Автофінанс» договір №009086 фінансового лізингу з додатками.

Даний договір був укладений з метою придбання трактора МТЗ 82.1 на суму 150000 грн.

На виконання договору він сплатив комісійну плату у розмірі 15000 грн та авансовий платіж у розмірі 85000 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не має ліцензії для надання будь-яких фінансових послуг з залученням фінансових активів від фізичних осіб, договір лізингу нотаріально не посвідчений, діяльність якою займається відповідач є нечесною підприємницькою практикою, такою, що вводить споживачів в оману, тому укладений договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 220 ЦК України і є нікчемним, просив стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" на його користь комісійну плату у розмірі 15000 грн, авансовий платіж в сумі 85000 грн та витрати по сплаті комісійного збору при перерахуванні коштів у розмірі 510 грн та 120 грн, а всього - 100630 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, окрім того долучив до справи письмові пояснення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали, додані до справи, заяву про розгляд справи без його участі до суду не подав.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 04 грудня 2013 року позивач уклав з відповідачем TOB «Лізингова компанія «Автофінанс» договір №009086 фінансового лізингу з додатками. (а.с. 4-10)

Згідно п. 1.3 укладеного договору фінансового лізингу (надалі - договір) лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (трактор МТЗ 82.1, зазначений у п. 1.1 договору та специфікації, що є додатком № 3 до договору) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на строк та на умовах, передбачених договором.

Предмет лізингу є власністю лізингодавця (п. 1.5 договору) та придбається ним на своє ім'я за договором купівлі-продажу у продавця автомобіля (п. 4.6 договору).

Пунктами 1.7, 1.8 договору передбачено, що предмет договору передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 (дев'яноста) робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу (50% від вартості предмета лізингу), комісії за організацію та оформлення договору ( 10% від вартості предмету лізингу) та комісії за передачу предмета лізингу (3% від вартості предмету лізингу). Лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж впродовж (але не більше) 12 місяців з моменту підписання договору платежами, визначеними лізингодавцем залежно від вартості предмета лізингу в додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною, та розрахований по формулі, визначеній в п. 8.2.2 даного договору. Авансовий платіж не може бути сплачений повністю лізингоодержувачем до сплати комісії за організацію.

04 грудня 2013 року позивач сплатив ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" комісійну плату в розмірі 15000 грн та авансовий платіж у сумі 85000 грн, що підтверджується квитанціями №1710016 від 04 грудня 2013 року та №1710018 від 04 грудня 2013 року. (а.с. 15-16)

Під час слухання справи встановлено, що договір фінансового лізингу укладений з позивачем ОСОБА_1 як з фізичною особою.

Таким чином надання послуг при придбанні товару за оспорюваним договором фінансового лізингу, який укладений на умовах програми «АвтоФінанс» та умовами якого передбачена сплата коштів авансом від фізичної особи протягом року, а також комісії за організацію та оформлення договору, комісії за передачу предмета лізингу, містить ознаки фінансової послуги, пов'язаної з прямим та опосередкованим залученням фінансових активів від фізичних осіб.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими послугами вважаються, зокрема, послуги з фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Відповідачу направлено копію позовної заяви з доданими до неї документами.

У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач не має ліцензії на залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь в справі, виникає спір.

Відповідач не спростував доводів позивача щодо відсутності у ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" ліцензії на залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

За положеннями ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Такою, що вводить споживача в оману є підприємницька практика, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч.2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановленим цим параграфом та законом.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Системне тлумачення названих правових норм приводить до висновку, що для договору найму та для договору лізингу передбачена однакова загальна норма про те, що такі договори повинні бути укладені у письмовій формі.

Проте окремою спеціальною нормою передбачено, що договір найму транспортного засобу, який укладається за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню і в силу приписів ст. 806 ЦК України ці спеціальні вимоги повинні застосовуватись до договорів фінансового лізингу, які укладаються з фізичною особою відносно лізингу транспортного засобу.

Обґрунтованість такого тлумачення зазначених правових норм підтверджується тим, що відповідно до п.3.12 глави 5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України та Законом України «Про фінансовий лізинг».

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу між сторонами по справі нотаріально не посвідчено, а за його умовами у лізинг фізичній особі передається транспортний засіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір с нікчемним.

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином договір фінансового лізингу, укладений між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" є нікчемним з підстав визначених положеннями ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», як такий, що укладений із застосуванням нечесної підприємницької практики та з підстав визначених ч.1 ст. 220 ЦК України, так як він нотаріально не посвідчений.

Оскільки за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, то судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн сплачених за спірним договором.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті комісійного збору при перерахуванні коштів у розмірі 120 грн та 510 грн, всього 630 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив витрати на сплату комісійного збору при перерахуванні коштів у розмірі 510 грн та 120 грн, що підтверджується квитанціями №1720018 від 04 грудня 2013 року та №1720016 від 04 грудня 2013 року, тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача комісію при прийомі платежів у розмірі 630 грн.

Згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір в розмірі 243 грн 60 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 215, 216, 220, 799, 806 ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс", 01010, м. Київ, вул. Аніщенка, 3-А, оф. 310 (Код ЄДРПОУ 38104479, р/р 26006379153 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Рогізна Володарського району Київської області, зареєстрованого АДРЕСА_1, який проживає АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, комісійну плату у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн, авансовий платіж у розмірі 85000 (вісімдесят п'ять тисяч) грн, витрати по сплаті комісійного збору при перерахуванні коштів у розмірі 630 (шістсот тридцять) грн, всього 100630 (сто тисяч шістсот тридцять) грн.

Стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс", 01010, м. Київ, вул. Аніщенка, 3-А, оф. 310 (Код ЄДРПОУ 38104479, р/р 26006379153 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп. (Отримувач коштів: УДКСУ Володарський район (ВОЛОД Р-Н) 22030001; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37917456; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській обл. м Київ; Код банку отримувача (МФО): 821018; Рахунок отримувача: 31216206700220; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: Судовий збір, за позовом ОСОБА_1, Володарський районний суд Київської області, код ЄДРПОУ 02892215).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. М. Яковенко