Ухвала суду № 37119174, 12.02.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 156/1085/13-к Провадження №11-кп/773/50/14 Головуючий у 1 інстанції:Василюк А.В. Категорія:ч.3 ст.187, ч.1 ст.357 КК України. Доповідач: Лозовський А. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Лозовського А.О.,

суддів - Філюка П.Т., Клока О.М.,

при секретарі - Лінік Т.В.,

з участю прокурора - Плечій О.М.,

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 на вирок Нововолинського міського суду від 27 листопада 2013 року, яким,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Кадище Ківерцівського району Волинської області, без постійного місця проживання, українець, громадянин України, освіта середня, неодружений, непрацюючий, раніше судимий:

1) вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 серпня 1990 року за ч.2 ст.140, ч.1 ст.142, ч.1 ст.215-3, ст.42 КК України (в редакції 1960 року) на сім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 12 лютого 1996 року умовно-достроково, невідбута частина покарання один рік два місяці п'ять днів;

2) вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 16 квітня 1999 року за ч.1, ч.4 ст.81, ст.17 ч.2 ст.140, ст.42, ст.43 КК України (в редакції 1960 року) на шість років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

3) вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 грудня 2003 року за ч.3 ст.185 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі;

4) вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 12 березня 2004 року за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на п'ять років позбавлення волі, звільнений 06 серпня 2008 року за відбуттям строку покарання;

5) вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2009 року за ч.3 ст.185 КК України на чотири роки позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 16 лютого 2012 року, невідбута частина покарання один рік три місяці чотири дні;

засуджений за за ч.3 ст.187 КК України на дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна належного йому на праві приватної власності;

за ч.1 ст.357 КК України на один рік обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за правилами ч.1 ст.72 КК України - одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, визначено покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк дев'ять років п'ять місяців з конфіскацією всього майна належного йому на праві приватної власності.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання призначене за вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2009 року - один рік три місяці чотири дні позбавлення волі, остаточно призначено покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією всього майна належного йому на праві приватної власності.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 ухвалено рахувати з часу проголошення вироку, а саме з 27 листопада 2013 року, зараховано до строку покарання його попереднє ув'язнення з 05 серпня 2013 року по 26 листопада 2013 року включно, із розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.

Залишено ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Антрацит Луганської області, без постійного місця проживання, українка, громадянка України, освіта середня, неодружена, непрацююча, раніше судима:

1) вироком Антрацитівського міського суду Луганської області від 28 листопада 1995 року за ч.2 ст.206, ст.46-1 КК України (в редакції 1960 року) на один рік позбавлення волі з іспитовим строком два роки;

2) вироком Луганського обласного суду від 15 жовтня 1997 року за п."г", п."і" ст.93, ст.17, п."г", п."ж", п."і" ст.93, ч.2 ст.140, ст.42 КК України (в редакції 1960 року) до вищої міри покарання - смертної кари. Ухвалою ВС України від 20 січня 1998 року виключено з вироку Луганського обласного суду від 15 жовтня 1997 року п."і" ст.93 КК України (у редакції 1960 року) і смертну кару замінено на п'ятнадцять років позбавлення волі, звільнена 11 січня 2012 року за відбуттям строку покарання;

засуджена за ч.3 ст.187 КК України на вісім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна належного їй на праві приватної власності.

Строк відбуття покарання обвинуваченій ОСОБА_4 ухвалено рахувати з часу проголошення вироку, а саме з 27 листопада 2013 року, зарахувавши до строку покарання попереднє ув'язнення з 05 серпня 2013 року по 26 листопада 2013 року включно, із розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.

Залишено ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Вирішено долю речових доказів та судових витрат.

ВСТАНОВИВ:

Згідно вироку суду 26 грудня 2012 року близько 17 год. ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, діючи з корисливих мотивів, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою ОСОБА_5 проникнули в її будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, де безпосередньо вчинили напад на ОСОБА_5 Перебуваючи на кухні вищевказаного будинку ОСОБА_3 зі столу взяв кухонний ніж, та погрожуючи ним ОСОБА_5 наказав віддати йому гроші. Остання не бажаючи виконувати його наказ, схопила за ніж та зламала його. Тоді ОСОБА_3 наніс їй декілька ударів кулаком в ділянку грудної клітки та голови. Після цього взяв металевий гак та наніс ним ще декілька ударів по руках ОСОБА_5 Бійка між ними перемістилась у кімнату будинку, в якій ОСОБА_3 продовжуючи вимагати гроші у ОСОБА_5, повалив її на підлогу. Після цього ОСОБА_4 схопила за руки ОСОБА_5 та утримувала її, а ОСОБА_3, взявши на кухні мотузку, зв'язав ОСОБА_5 руки. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжували вимагати у ОСОБА_5 гроші, і остання побоюючись за своє життя та здоров'я змушена була вказати на місця, де зберігала гроші. Таким чином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заволоділи коштами ОСОБА_5 в сумі 3015 грн., які знаходились на полиці під столом, в серванті та духовці газової печі, а також мобільним телефоном марки "Нокіа 1101" вартістю 150 грн., в який була вмонтована сім-картка оператора мобільного зв'язку "Київстар" вартістю 25 грн. Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спричинили потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 3190 грн. В результаті нападу ОСОБА_5 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді рвано-забійної рани голови, забою повік та параорбітальних ділянок, струсу головного мозку, закритої черепно-мозкової травми, інфікованих різаних ран лівої китиці, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Крім того, в той же день, в тому ж місці ОСОБА_3 близько 17 год. 30 хв. з серванту однієї з кімнат будинку таємно викрав національну картку АТ "Ощадбанк" НОМЕР_1 видану ОСОБА_5, на якій були відсутні грошові кошти та ощадну книжку АТ "Ощадбанк", яка належала ОСОБА_5

У поданій апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_4 зазначає, що домовленості про вчинення злочину з ОСОБА_3 в неї не було, а лише була розмова з приводу позики грошей у потерпілої, рот скотчом ОСОБА_5 вона не заклеювала, тілесних ушкоджень останній не наносила, також не погоджується ОСОБА_4 щодо суми викрадених грошей та кваліфікуючої ознаки злочину, проникнення в житло. Вказує, що вона щиро розкаюється у вчиненому злочині. Просить змінити вирок, пом'якшити їй покарання. Разом з тим, вважає, що у вчинені злочину брали участь інші невідомі особи, а тому є підстави для додаткового розслідування.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 зазначає, що обвинувачена тілесних ушкоджень потерпілій не наносила, домовленості з ОСОБА_3 щодо скоєння розбійного нападу у неї не було. Просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч.3 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України і пом'якшити призначене покарання.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 вважає, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Посилається на те, що досудове розслідування проведене з порушенням КПК України, а саме, відтворення місця події проводилось примусово, без залучення захисника, показання потерпілої та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 є непослідовними і різняться з їхніми показаннями під час судового засідання. Також не погоджується обвинувачений з сумою викрадених грошей. Вважає призначене йому покарання надто суворим, просить допитати як свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що обвинувачений просить матеріали кримінального провадження направити на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх захисників, які прохали задовольнити апеляційні скарги, прокурора, який апеляційні скарги заперечував, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.

Досудове та судове слідство у справі проведено повно і об'єктивно з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.1 ст.357 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.

Зокрема, винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень за які їх засуджено, підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_14, які вони давали під час досудового розслідування та судового слідства.

Підстав не вірити показанням потерпілої та свідків у суду не було, оскільки вони узгоджуються між собою, послідовні та об'єктивно підтверджуються іншими доказами, дослідженими в суді.

Доводи обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав ОСОБА_4 винною у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та щодо відсутності в неї попередньої домовленості з ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать встановленим у кримінальному провадженні обставинам, дослідженими під час судового розгляду, яким суд дав належну оцінку.

Твердження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо суми викрадених грошей та ощадної книжки з платіжною карткою були предметом ретельного дослідження в судовому засіданні і з обґрунтуванням спростовані з наведенням у вироку відповідних мотивів.

Безпідставними є і посилання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в апеляційних скаргах на те, що під час досудового розслідування було порушено їх право на захист.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування обвинувачені були забезпечені захисниками, слідчі дії та ознайомлення із матеріалами справи були проведені за їх участю.

Будь-яких порушень кримінально-процесуального закону чи конституційних прав обвинувачених під час розгляду справи порушено не було.

Покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 призначено з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності вчинених ними злочинів, даних про їх особу та усіх обставин справи.

Підстав для скасування чи зміни вироку з наведених в апеляційних скаргах доводів суд не знаходить.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в її інтересах захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Нововолинського міського суду від 27 листопада 2013 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий:

Судді: