Рішення № 37118976, 05.02.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.2014 Справа № 905/8234/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Гудковій К.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Державного підприємства «Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе Національного університету біоресурсів і природокористування України», с. Фрунзе АРК

до відповідача: Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», с. Олександрівка Донецької області

про: стягнення пені у розмірі 15695,70грн., інфляційних витрат – 14420,04грн., 3 % річних – 6225,44грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство «Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе Національного університету біоресурсів і природокористування України», с. Фрунзе АРК звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», с. Олександрівка Донецької області про стягнення пені у розмірі 15695,70грн., інфляційних витрат – 14420,04грн., 3 % річних – 6225,44грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків оплати суми богу за поставлений товар відповідно до договору про постачання добових курчат кросу Хайсекс Білий ДК № 83/12 від 28.03.2012р., що стало підставою для нарахування пені у розмірі 15695,70грн., інфляційних втрат у розмірі 14420,04грн., 3% річних у розмірі 6225,44грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: розрахунок позовних вимог; рішення господарського суду Донецької області № 5006/6/116/2012 від 26.12.2012р.; договір про постачання добових курчат кросу Хайсекс Білий ДК № 83/12 від 28.03.2012р. та додаток до договору А; правоустановчі документи.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: заява № 2552/01-4 від 24.12.2013р., у якій зазначено про наявність грошових зобов’язань з відповідачем відносно стягуваної заборгованості, відсутність інших правовідносин між сторонами, опосередкованих іншими договорами; акт звірки взаємних розрахунків за період 2012р. разом із доказами його надіслання на адресу відповідача; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 860317; платіжні доручення № 2957 від 21.05.2012р., № 2956 від 21.05.2012р., № 634 від 08.02.2013р., № 648 від 11.02.2013р., № 732 від 13.02.2013р., № 772 від 15.02.2013р., № 1503 від 12.04.2013р., № 1657 від 24.04.2013р., № 2283 від 08.07.2013р., № 2282 від 08.07.2013р., № 2378 від 22.07.2013р., № 2398 від 23.07.2013р., № 2410 від 25.07.2013р., № 2455 від 30.07.2013р., № 2530 від 02.08.2013р.

29.01.2014р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог № 126/01-4 від 23.01.2014р., в якій останній просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 15189,27грн., інфляційні витрати у розмірі 14420,04грн., 3 % річних у розмірі 6208,85грн.

04.02.2014р. від позивача надійшла телеграма, у якій останній просив розглянути справу за його відсутності у зв’язку із погодними умовами.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з’явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у позові. Обізнаність відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду (а.с.51, 64).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2012р. між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) було укладено договір про постачання добових курчат кросу Хайсекс Білий ДК № 83/12 (далі – договір) (а.с. 17-20), згідно умов якого продавець поставляє покупцеві, а покупець оплачує добових курчат фінального гібриду кросу Хайсекс Білий в кількості 102000 голів.

У виконання умов Договору сторонами був підписаний додаток А до договору ДК №83/12 від 28.03.2012р. За вказаним додатком сторони погодили поставку продукції із зазначенням її найменування, кількості, суми, термінів постачання та умови платежів. Додаток підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками підприємств.

Згідно п.8.1 договору він чинний з моменту підписання сторонами і діє протягом 18 місяців.

У відповідності до п.1.1 та 2.1 договору відповідач зобов’язався провести оплату за поставлену продукцію згідно графіку, вказаному в додатку А, тобто до 07.06.2012р.

В пункті 10.4 договору сторонами самостійно узгоджено, що за порушення строків розрахунків, передбачених цим договором, покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості.

На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару за накладними № 293 від 01.07.2012р., № 282 від 23.06.2012р., №287 від 27.06.2012р., № 276 від 19.06.2012р. на загальну суму 699 993грн.

У зв’язку з неналежним виконанням договору Державне підприємство «Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім.Фрунзе Національного Університету біоресурсів і природокористування України» с.Фрунзе, АРК звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім.О.Ф. Засядька» с.Олександрівка, Донецької області про стягнення 271 998,60грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.12.2012р. по справі № 5006/6/116/2012 позовні вимоги Державного підприємства «Навчально – дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе Національного Університету біоресурсів і природокористування України» с. Фрунзе, АРК до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім.О.Ф. Засядька» с.Олександрівка, Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 201 999,30грн. та штрафу у розмірі 69 999,30грн. (Усього 271 998,60грн.) задоволені повністю.

08.01.2013р. господарським судом Донецької області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2012р.

Відповідачем з квітня по серпень 2013р. було сплачено стягувану за рішенням господарського суду Донецької області від 26.12.2012р. по справі № 5006/6/116/2012 суму боргу, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями № 1503 від 12.04.2013р. на суму 50000грн., № 1657 від 24.04.2013р. на суму 30000грн., № 2283 від 08.07.2013р. на суму 10000грн., № 2282 від 08.07.2013р. на суму 40000грн., № 2378 від 22.07.2013р. на суму 30000грн., № 2398 від 23.07.2013р. на суму 5000грн., № 2410 від 25.07.2013р. на суму 28000грн., № 2455 від 30.07.2013р. на суму 5000грн., № 2530 від 02.08.2013р. на суму 14438,57грн. (а.с.82-90).

У зв’язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання з оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з розглядуваним позовом.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факти, встановлені рішенням господарського суду у вищезазначеній справі мають преюдиціальне значення при вирішенні справи №905/8234/13.

29.01.2014р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог № 126/01-4 від 23.01.2014р., в якій останній просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 15189,27грн., інфляційні витрати у розмірі 14420,04грн., 3 % річних у розмірі 6208,85грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 126/01-4 від 23.01.2014р., про стягнення з відповідача пені у розмірі 15189,27грн., інфляційних витрат – 14420,04грн., 3 % річних у розмірі 6208,85грн.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

За своїм змістом та правовою природою договір про постачання добових курчат кросу Хайсекс Білий ДК № 83/12 від 28.03.12р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У зв’язку з прийняттям рішення суду зобов’язання за договором не припиняється.

Як встановлено судом, відповідачем була здійснена сплата боргу за платіжними дорученнями № 1503 від 12.04.2013р., № 1657 від 24.04.2013р., № 2283 від 08.07.2013р., № 2282 від 08.07.2013р., № 2378 від 22.07.2013р., № 2398 від 23.07.2013р., № 2410 від 25.07.2013р., № 2455 від 30.07.2013р., № 2530 від 02.08.2013р. із порушенням строків розрахунків, передбачених договором та законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання, то він зобов’язаний сплатити не тільки суму боргу, а і індекс інфляції за весь час прострочення, що нарахований на суму боргу, а також три проценти річних та пеню від простроченої суми.

Відповідно до ст.ст. 216– 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 10.4 договору встановлено, що за порушення строків розрахунків, передбачених цим договором, покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов’язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами п. 2.1 договору сторони встановили кінцевий строк оплати за договором – відповідач зобов’язався провести оплату за поставлену продукцію згідно графіку, вказаному в додатку А, тобто до 07.06.2012р. Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу – 08.06.2012р.

На підставі статей 549, 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення 15189,27грн. пені, 14420,04грн. інфляційних нарахувань, 6208,85грн. 3% річних.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог.

Також суд зазначає, що позивачем невірно визначено періоди нарахування 3 % річних, тоді як вірними періодами з урахуванням проплат відповідача є: з 08.06.2012р. по 11.04.02013р. на суму 201999,30грн.; з 12.04.2013р. по 23.04.2013р. на суму 162438,57грн.; з 24.04.2013р. по 07.07.2013р. на суму 132438,57грн.; з 08.07.2013р. по 21.07.2013р. на суму 82438,57грн.; 22.07.2013р. на суму 52438,57грн.; з 23.07.2013р. по 24.07.2013р. на суму 47438,57грн.; з 25.07.2013р. по 29.07.2013р. на суму 19438,57грн.; з 30.07.2013р. по 01.08.2013р. на суму 14438,57грн.

Суд вважає за можливе стягнути з відповідача: 15149,95грн. – пені, 6199,36грн. – 3% річних.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Як вбачається з Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», Постанови Вищого господарського суд України від 05.04.2011р. N23/466, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

З урахуванням означеного, господарський суд прийшов до висновку, що означені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки кінцева сума інфляційних нарахувань згідно вірно визначених періодів нарахування враховуючи межі позовних вимог, є мінусовою.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 549, 598, 599, 625, 610, 611, 625,712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 216-218, 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 22, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе Національного університету біоресурсів і природокористування України», с. Фрунзе АРК (ЄДРПОУ 00852631) до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», с. Олександрівка Донецької області (ЄДРПОУ 25330750) про стягнення пені у розмірі 15189,27грн., інфляційних витрат – 14420,04грн., 3 % річних – 6208,85грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (84168, Донецька обл., с. Олександрівка, вул. Комсомольська, буд. 17, ЄДРПОУ 25330750) на користь Державного підприємства «Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе Національного університету біоресурсів і природокористування України» (96576, Автономна Республіка Крим, с. Фрунзе, вул. Гагаріна, буд. 4, ЄДРПОУ 00852631) пеню у розмірі 15149,95грн., 3 % річних – 6199,36грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1025,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 05.02.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 37463/13

387-59-08

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 – відповідачу