Рішення № 37118178, 19.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа № 911/3835/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», Київська область, м. Біла Церква

про стягнення 3841717,73 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Остапенко В.М. (довіреність №14-66 від 22 березня 2013 року);

від відповідача: Колесник Т.А. (довіреність №49 від 4 липня 2013 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (далі - відповідач) про стягнення 3841717,73 грн.

Заявлені позовні вимоги, а саме: стягнення з відповідача 1554450,67 грн. пені, 1585758,57 грн. штрафу, 533345,12 грн. 3% річних та 168163,37 грн. інфляційних втрат, обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно сплатив грошові кошти за поставлений позивачем газ за договором №100100022-ТКЕ-ТЕ/11 від 1 жовтня 2011 року на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 9 жовтня 2013 року та призначено справу до розгляду на 5 листопада 2013 року.

Відповідно до ухвали суду від 5 листопада 2013 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 19 листопада 2013 року.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, а в частині стягнення інфляційних втрат відмовити повністю.

19 листопада 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ПАТ по газопостачанню і газифікації «Київоблгаз» (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - споживач) 1 жовтня 2011 року укладено договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за №100100022-ТКЕ-ТЕ/11.

Предметом договору відповідно до пункту 1.1 договору є постачання споживачу впродовж 2011-2012 років природного газу виключно для вироблення теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Згідно пункту 2.1 договору постачальник передає споживачу у період з 1 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року газ обсягом до 27954,826 тис. куб.м.; в період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року постачальник передає споживачу 94255,554 тис. куб.м.

Відповідно до пункту 5.1 договору ціна за 1000,0 м3 газу становить 1309,20 грн.

Пунктом 6.1 передбачено, що оплата за газ, послуги з його постачання та транспортування, проводиться виключно грошовими коштами в такому порядку: - оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості постачання транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту прийому-передачі газу (за звітний місяць) до 7 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 7.5 договору у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 договору споживач зобов'язується сплатити крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. За прострочення платежу понад 30 календарних днів, споживач додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується підписаними уповноваженими сторонами позивача та відповідача актами приймання - передачі природного газу від 30 листопада 2011 року за №100100022 (на суму 12869386,35 грн.) та від 31 грудня 2011 року за №100100022 (на суму 13759465,62 грн.), а всього, на загальну суму 26628851,97 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав, проте, допустив прострочення платежів, що підтверджується випискою по рахунку позивача (том 1, а.с. 34), актом звірки взаєморозрахунків (том 1, а.с. 33) та не заперечується відповідачем, та, як вбачається з матеріалів справи, остаточно відповідач розрахувався з позивачем лише 21 грудня 2012 року.

21 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (за договором - первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (за договором - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за №14/7115/12.

Відповідно до пункту 1.1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КП БМР «Білоцерківтепломережа» за договором на постачання природного газу №100100022-ТКЕ-ТЕ/11 від 1 жовтня 2011 року у сумі 16194793,88 грн.

Згідно пункту 1.2 договору про відступлення права вимоги, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним у пункті 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

27 листопада 2012 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» повідомило КП БМР «Білоцерківтепломережа» про відступлення прав вимоги за договором №100100022-ТКЕ-ТЕ/11 від 1 жовтня 2011 року Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Як встановлено судом, розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 1554450,67 грн. за період, який наведений у розрахунку, що доданий позивачем до позовної заяви, є обґрунтованим.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1585758,57 грн., що передбачено пунктом 7.5 договору.

Під час судового розгляду відповідач звернувся до суду з клопотанням, яке викладене у відзиві на позовну заяву №1085 від 30 жовтня 2013 року (том 1, а.с. 59-61) та просить суд, враховуючи його майновий стан, зменшити розмір пені та штрафу на 90%.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до абзаців 1 та 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26 грудня 2011 року (із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №3, від 17 жовтня 2012 року №10, від 16 січня 2013 року №2, від 16 січня 2013 року №3, від 21 лютого 2013 року №7 та від 29 травня 2013 року №9) вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Судом враховано, що споживачі заборгували відповідачу в цілому 112065 тис. грн., серед яких: 34176 тис. грн. - заборгованість населення, 4682 тис. грн. - заборгованість госпрозрахункових підприємств, 2047 тис. грн. - заборгованість бюджетних установ.

Крім того, заборгованість з різниці в тарифах на послуги з постачання теплової енергії, що надана населенню, становить 38403463 тис. грн. Отже, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, фінансовий стан, ступінь вини останнього, з метою виконання судового рішення та не доведення в подальшому комунального підприємства до банкрутства, а також той факт, що споживачами теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, суд вирішив зменшити розмір пені та штрафу на 50%, а саме, розмір пені зменшити до 777225,34 грн., розмір штрафу зменшити до 792879,29 грн.

За таких обставин, позовна вимога в частині стягнення з відповідача пені та штрафу, в результаті їх зменшення, підлягає задоволенню частково у сумі 777225,34 грн. пені та 792879,29 грн. штрафу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 22 листопада 2011 року у справі № 15/072-10/17, від 12 вересня 2013 року у справі №906/302/13-г, від 7 листопада 2013 року у справі №5023/4891/12.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 168163,37 грн.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Згідно п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17 липня 2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 №52/30).

Як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, доданого до позовної заяви, нарахування інфляційних втрат за прострочення платежу по акту приймання-передачі за листопад 2011 року здійснено позивачем за період з 16 листопада 2011 року по 15 березня 2012 року та становить 71626,80 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість по акту приймання-передачі за листопад 2011 року за умовами договору виникла 7 грудня 2011 року.

З розрахунку інфляційних втрат за прострочення платежу по акту приймання-передачі за грудень 2011 року, вбачається, що позивач здійснює нарахування інфляційних втрат за період з 16 грудня 2011 року по 15 березня 2012 року у сумі 96536,58 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість по акту приймання-передачі за грудень 2011 року за умовами договору виникла 7 січня 2012 року.

За таких обставин, згідно з розрахунком, зробленим судом (з урахуванням вищевикладеного), з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 87214,78 грн., з яких: 17788,46 грн., нарахованих на суму боргу у розмірі 8894228,26 за період: з 7 грудня 2011 року по 15 січня 2012 року; 14388,46 грн., нарахованих на суму боргу у розмірі 7194228,26 за період: з 16 січня 2012 року по 15 березня 2012 року; 55037,86 грн., нарахованих на суму боргу у розмірі 13759465,62 грн. за період: з 7 січня 2012 року по 15 березня 2012 року

Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 533345,12 грн.

Зазначений розмір 3% річних є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 83, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код 04654336) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) - 777225 (сімсот сімдесят сім тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 34 коп. пені, 792879 (сімсот дев'яносто дві тисячі вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 29 коп. штрафу, 87214 (вісімдесят сім тисяч двісті чотирнадцять) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 533345 (п'ятсот тридцять три тисячі триста сорок п'ять) грн. 12 коп. 3% річних та 67370 (шістдесят сім тисяч триста сімдесят) грн. 38 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 25 листопада 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.