Постанова № 37118026, 21.01.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 р. Справа № 804/14365/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій Ю.Г. за участю: позивача відповідача Дзюба М.О., Гавеля Д.В. Малютіна В.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 22.10.2013 року №0000303230 про нарахування штрафних санкцій в сумі 735728,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим ревізором не взято до уваги той факт, що Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» самостійно сплачено до бюджету визначене у рядку 25.1 податкової декларації з ПДВ за березень 2013 р. податкове зобов'язання відповідно до вимог, встановлених ст. 203 Податкового кодексу України згідно платіжних доручень від 24.04.2013 р. № 6442 на суму 1000000 грн. та від 30.04.2013 р. № 6587 на суму 13714572 грн., що, в свою чергу, спростовує висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2013 р.

Відповідач надав заперечення в яких вказав, що висновки стосовно фактів порушень, допущених Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», зроблено на підставі даних податкової звітності підприємства з урахуванням норм чинного податкового законодавства та є обґрунтованими і правомірними.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську) на підставі наказу від 23.09.2013 № 208 та повідомлення від 23.09.2013 р. № 60/32.3 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ДП «СхідГЗК»).

За результатами проведеної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів складено Акт від 08.10.2013 № 228/32.3/14309787 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з питання достовірності даних, що містяться у податковій декларації та уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за березень 2013 року, яким встановлено порушення ДП «СхідГЗК» вимог п.п. 4.6.8. п. 4.6. ст. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість в частині не заповнення рядка 25.1 податкової декларації з ПДВ за березень 2013 р. від 16.04.2013 р. № 9020657726, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2013 року в сумі 14714572 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки ДП «СхідГЗК» подало на них свої заперечення від 14.10.2013 р. № 18/7607. Однак останні не були взяті до уваги Відповідачем.

28.10.2013 р. на адресу ДП «СхідГЗК» надійшло податкове повідомлення-рішення від 22.10.2013 р. № 0000303230 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про нарахування штрафних санкцій в розмірі 735728,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «СхідГЗК» засобами електронного зв'язку було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року від 16.04.2013 № 9020657726 з додатками, до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську ДПС (правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів) в електронному вигляді.

Рядок 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду» заповнено в сумі 14 714 572 грн.

Рядок 25.1 «Сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» не заповнено.

07.05.2013 року позивачем самостійно, засобами електронного зв'язку було подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9026146072 від 07.05.2013 за березень 2013, згідно якого задекларовано до сплати суму ПДВ за березень 2013 в розмірі 14 714 572 грн.

Згідно пояснень представника позивача, 07.05.2013р. надав відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2013р., де у рядку 25.1 визначено суму у розмірі - 14714572 грн., оскільки представник податкового органу зателефонував позивачу та висловив прохання подати йому уточнюючий розрахунок у зв'язку з тим, що у відповідача не відкривається рядок 25.1 вказаної вище електронної звітної податкової декларації з ПДВ за березень 2013р. Зазначив, що обставини подання позивачем податковому органу, 16.04.2013р., засобами електронного зв'язку звітної податкової декларації з ПДВ та подання, 07.05.2013р., уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2013р. фактично не пов'язані з виявленням позивачем помилки. Також вказав, що підприємство своєчасно та повному обсязі сплатило податок на додану вартість, що підтверджується копією платіжних доручень від 24.04.2013 р. № 6442 на суму 1000000 грн. та від 30.04.2013 р. № 6587 на суму 13714572 грн. Дана обставина визнається відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Податкова декларація складається за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено якщо платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку (пп. "а" п. 50.1 ст. 50 ПК України).

З аналізу положень статті 50.1 статті 50 Податкового кодексу України вбачається, що в разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації штраф у розмірі трьох відсотків нараховується на суму недоплати. Тобто, обов'язковою умовою для нарахування штрафу є наявність факту недоплати за відповідним податком.

Згідно з пунктом 120.1 статі 120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

З аналізу вказаної норми також убачається, що умовою для накладення штрафу є факт заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Як вже зазначалось, в цій справі спір виник з приводу оцінки показників податкової декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2013 року з точки зору висновку про те, чи можна вважати, що платник податків визначив (задекларував) самостійно суму податкового зобов'язання, заповнивши рядки 18 та 25 декларації, але не заповнивши рядок 25.1, а також чи має місце факт заниження податкового зобов'язання у такій ситуації.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228 (далі - Порядок).

Згідно з підпунктом 4.6.8 пункту 4.6 розділу V Порядку в рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та:" декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1.

На підставі аналізу вказаної норми, а також назви рядку 25 декларації суд дійшов висновку, що платник податків не може вважатися таким, що не визначив податкове зобов'язання (занизив податкове зобов'язання), якщо він уніс до рядку 25 певний показник, що має позитивне значення.

Рядки 25.1 та 25.2 декларації є складовими рядка 25, в якому платник податків визначає розмір податкового зобов'язання. Вони мають допоміжне значення для цілей адміністрування податків. Виявлена суперечність у показниках податкової звітності утворює підстави для проведення перевірки платника податків згідно з положеннями статті 78 Податкового кодексу України і не може без перевірки призводити до висновку податкового органу про заниження податкового зобов'язання.

Як встановлено судом, подання позивачем податковому органу 16.04.2013р. засобами електронного зв'язку звітної податкової декларації з ПДВ за березень 2013р. та подання, 07.05.2013р., уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2013р. фактично не пов'язані з виявленням помилки.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем сплачено до бюджету самостійно визначене податкове зобов'язання з ПДВ за березень 2013р. у сумі 14714572,00, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є помилковими і безпідставними.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Оскільки, судом не було встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та п.п.4.6.8 п. 4.6 розділу V та п.7 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.21011 № 1492, податок на додану вартість був сплачений своєчасно та у повному обсязі, що визнається відповідачем, у Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів відсутні підстави для застосування до позивача штрафної санкції.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 22.10.2013 року №0000303230 підлягає скасуванню як протиправне, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд відкидає доводи відповідача про те, що позивачем в електронному вигляді була направлена декларація з ПДВ із незаповненим рядком 25.1, позаяк це не тягне за собою визначену податковим органом відповідальність.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000303230 від 22.10.2013р. винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 458,81 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 січня 2014 року

Суддя О.В. Єфанова