Ухвала суду № 37117551, 03.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2014 р. м. Київ К/800/14753/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Фоміні А.Ю.

за участю представника позивача - Московича А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суд від 22.02.2013

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2012

у справі № 2а-6527/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галпап»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Торговий дім «Галпап» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 10.07.2012 № 0002212320/8471 та № 0002262320/8471.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суд від 22.02.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Галпап» з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів по декларації з податку на додану вартість за березень 2012р. та з питань взаєморозрахунків з ПП «Ново-Ком» за період з 01.02 по 30.09.2011, складено акт № 156/22-10/22343278 від 02.07.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. 14.1.36, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14; п. 135.1, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135; п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств на суму 1 016 667 грн., в т.ч.: за ІІ квартал 2011 року на суму 1 016 667 грн.; пп. 14.1.185, п. 14.1.191 п. 14.1. ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, пп. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за березень 2011 року на суму 392 399 грн. та завищено податкове зобов'язання в квітні 2011 року на суму 189 065 грн., завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24) за квітень 2011 року на суму 203 334 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки 10.07.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002212320/8470 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року в розмірі 1 016 667 грн.;

- № 0002262320/8471 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 203 334 грн.

При проведенні позапланової виїзної перевірки, крім первинної документації позивача, досліджувався акт Алчевської ОДПІ у Луганській області №315/231-36917481 від 10.02.2012 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02 по 30.09.2011», у якому зафіксовано, що у ПП «Ново-Ком», який являється контрагентом позивача, відсутні матеріально-технічна база та трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок, що укладені між позивачем та ПП «Ново-Ком» правочини не мали на меті настання правових наслідків.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки ДПІ у Личаківському районі м. Львова, викладені у вищевказаному акті перевірки від 02.07.2012 не відповідають дійсності, адже аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, при цьому визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Однак, суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (купівлі-продажу товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами були нікчемними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ПП «Ново-Ком», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування позивачем у декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування в розмірі 1 016 667 грн., зі встановленням при цьому правильності розрахунку та формування відповідних сум від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суд від 22.02.2013 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний