Ухвала суду № 37117485, 03.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 року м. Київ К/800/24730/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2013

у справі № 2а-15821/12/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 06.11.2012 № 0005892208, № 0005902208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, складено акт № 6698/22-817/04012661 від 15.10.2012, в якому зафіксовано порушення: п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 224 261 грн., в т.ч.: за ІІ квартал 2011 року в сумі 36 976 грн. та ІІІ квартал 2011 року в сумі 187 285 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 254 230 грн., в т.ч.: за червень 2011 року на суму 35 153 грн., за серпень 2011 року на суму 162 857 грн., за січень 2012 року на суму 14 332 грн., за лютий 2012 року на суму 9 663 грн. та за березень 2012 року на суму 32 225 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 06.11.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0005892208 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 224 261 грн. основного платежу;

- № 0005902208 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 363 771 грн., в т.ч.: 254 230 грн. основного платежу та 109 541 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що позивачу на підставі договору від 09.06.2011 № 09/06-11 на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті: Реконструкція ліній швидкісного трамваю від вул. Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги з ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД», а також на підставі усних домовленостей з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» надано відповідні послуги (будівельно-монтажні роботи з реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху) та поставлено відповідні товари (світильники, лампи, стартери) на загальну суму 1 188 058,60 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 198 010 грн.).

Факт виконання умов вказаних угод судами обох інстанцій встановлено, з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, рахунком-фактури, платіжними дорученнями, видатковими та податковими накладними, ліцензією на будівельну діяльність; фотокартками з об'єкту реконструкції трамвайної колії; довіреністю позивача на отримання ТМЦ від ПП «ВКФ Ніколь Плюс»; договором субпідряду на виконання комплексу електромонтажних і слабкострумових робіт на об'єкті № 66 від 15.01.2008; довіреністю субпідрядника на отримання ТМЦ; подорожнім листом.

Донараховуючи грошові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган посилався на нікчемність вказаних правочинів внаслідок:

отримання ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС довідки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 11.04.2012 № 147/2220/22944109 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Декос Альянс» за серпень 2011 року, в якому зазначено, зокрема, про:

- відсутність у ТОВ «Декос Альянс» трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, а також матеріалів для здійснення основного виду діяльності;

- не звітування ТОВ «Декос Альянс» станом на 26.01.2012, останній звіт був наданий до ДПІ у Печерському районі м. Києва за листопад 2011 року, за юридичною та фактичною адресою не знаходиться;

- показання при допиті в якості свідка засновника та директора ТОВ «Декос Альянс» гр. ОСОБА_2, який показав, що не має відношення до діяльності даного підприємства та не реєстрував останнє;

отримання ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС акту Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 30.09.2011 № 1383/232/35612424 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ВКФ Ніколь Плюс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 та з ФОП ОСОБА_4 за серпень 2010 року, квітень, червень та липень 2011 року, в якому зазначено, зокрема, що: «операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання ФОП ОСОБА_3 - ПП «ВКФ Ніколь Плюс» та ФОП ОСОБА_4 - ПП «ВКФ Ніколь Плюс» - підприємства ймовірні «вигодонабувачі» порушують ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 cт. 215, cт. 228 Цивільного Кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право на податковий кредит не залежить від дотримання податкової дисципліни третіми особами; в судовому порядку встановлено реальність здійснення господарських операцій з прямими контрагентами ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД» та ПП «ВКФ Ніколь Плюс»; на момент підписання первинних бухгалтерських документів контрагенти позивача не були припинені; відсутні докази існування вироків у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва вказаних контрагентів.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 ПК України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (абз. 1 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату виконаних робіт та поставлених товарів були у позивача в наявності та надані для перевірки.

Відповідно до п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, виданих особами, що зареєстровані платником податку на додану вартість, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний