Ухвала суду № 37117414, 03.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2014 р. м. Київ К/800/26274/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2012

у справі № 2а-12566/12/2670

за позовом Дочірнього підприємства «Ф.Формула»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Ф.Формула» звернулось до суду, з урахуванням уточнення позовних вимог, з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби № 0001572250 від 28.05.2012 та № 0003402250 від 28.09.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2012 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення: № 0001572250 від 28.05.2012 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 190 843,50 грн., в т.ч.: 190 842,50 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог; скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.05.2012 № 0001572250 та від 28.09.2012 № 0003402250; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду апеляційної інстанції змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції: «В задоволенні позову Дочірнього підприємства «Ф.Формула» відмовити», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ДП «Ф.Формула» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, складено акт № 138/22-50/32112642 від 07.05.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. пп. 14.1.257, 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. п. 138.4, 138.8 ст. 138, пп. пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 368 190 грн.; п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 992 179 грн.

На підставі результатів зазначеної перевірки, 28.05.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001562250 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 193 911,55 грн., в т.ч.: 992 179 грн. основного платежу та 201 732,55 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001572250 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 443 233,25 грн., в т.ч.: 1 385 981 грн. основного платежу та 57 252,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, 28.09.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003402250 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість 1 080 060,25 грн., в т.ч.: 901 098 грн. основного платежу та 178 962,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для донарахування грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями стало не включення до валового доходу простроченої кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності по придбаних товарах (роботах, послугах) в загальній сумі 66 467,95 грн.; не включення до складу валових доходів суми умовно нарахованих процентів по отриманій повторній фінансовій допомозі в розмірі 497 650 грн.; неправомірне віднесення сум до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, у зв'язку з укладенням правочинів між позивачем та ТОВ «Аметист», ТОВ «ВВН», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Сан-Кор Трейд», ТОВ «Розкішна продукція» та ПП «Гріфон Сервіс Трейд», без мети настання реальних наслідків, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», оскільки встановлено нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій вказаних підприємств з їх контрагентами, придбаний товар у яких був в подальшому проданий позивачу, не встановлено факт передачі ТМЦ позивачу, у зв'язку з відсутністю факту транспортування та передачі товару отримувачу; неправомірне віднесення сум до валових витрат по операціях з ПП «Гріфон Сервіс Трейд», оскільки вони не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та виконання послуг.

Матеріалами справи встановлено, що позивач отримував від платників податку на прибуток поворотну фінансову допомогу, яка несвоєчасно поверталась, у зв'язку з чим потрібно було нараховувати проценти, а також у бухгалтерському обліку позивача рахувалась прострочена кредиторська заборгованість.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем відображено умовно нараховані проценти на поворотну фінансову допомогу у рядку 03 Декларації за 2011 рік та у рядку 03.10.1 додатка ІД до Декларації на загальну суму 8 921 грн. За розрахунком відповідача сума умовно нарахованих відсотків становить 506 571 грн. Розбіжність між задекларованими сумами процентів, умовно нарахованих на суми поворотної фінансової допомоги за даними підприємства та даними перевірки складає 497 650 грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Аметист» укладено договір № 90 від 01.01.2006 та додаткову угоду № 309/2009 від 01.09.2009, відповідно до яких останнє зобов'язалось поставити першому товар з метою оптово-роздрібної реалізації через мережу магазинів «Фуршет».

Між ДП «Ф.Формула» та ТОВ «ВВН» укладено договір № 694/10 від 01.01.2010, відповідно до умов якого останнє зобов'язалось поставити першому товар.

Між позивачем та ТОВ «Кітіллар» укладено договір поставки № 1801 від 14.01.2011, відповідно до умов якого останнє зобов'язалось поставити першому товар.

Між ДП «Ф.Формула» та ТОВ «Розкішна продукція» укладено договір поставки № 62 від 01.04.2010, відповідно до умов якого останнє зобов'язалось виготовити та поставити товар першому.

Між позивачем та ТОВ «Сан-Кор Трейд» укладено договір поставки № 1064 від 05.12.2011, відповідно до умов якого останнє зобов'язалось продати та поставити першому товар (горіх волоський врожаю 2011 року).

Між позивачем (замовник) та ПП «Гріфон Сервіс Трейд» (експедитор) укладено договір експедиторського обслуговування № 04-04-11 від 04.04.2011, відповідно до умов якого останнє зобов'язувалось здійснювати організацію доставки вантажів автотранспортом міського, міжміського та міжнародного сполучення, за рахунок замовника.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2012 у справі № 2а-8730/12/2670 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення про донарахування ДП «Ф.Формула» грошового зобов'язання з податку на додану вартість за результатами перевірки податковим органом реальності господарських операцій з ПП «Гріфон Сервіс Трейд» саме за договором та господарськими операціями, що досліджувались у даній справі, в зв'язку з чим висновок податкового органу про протиправність включення позивачем до складу валових витрат сум податків за господарськими операціями з ПП «Гріфон Сервіс Трейд» в розмірі 829 083,35 грн. є безпідставним та неправомірним; позивач розраховував умовні проценти на поворотну фінансову допомогу з порушенням встановленого порядку; перевіркою встановлено факт відсутності підтвердження транспортування придбаного товару позивачу, в результаті чого надані позивачем документи не підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «Аметист», ТОВ «ВВН», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Сан-Кор Трейд», ТОВ «Розкішна продукція» та ПП «Гріфон Сервіс Трейд», що не дає суду можливості встановити їх реальність, а навпаки, свідчить лише про їх документальну фіксацію, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що витрати за цими операціями мають зв'язок з господарською діяльністю підприємства позивача.

Скасовуючи частково постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову в цій частині, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що положеннями договорів, укладеними між позивачем та контрагентами, передбачено покладання саме на постачальників обов'язку щодо поставки товару; єдиною підставою виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту є отримання податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та виданої суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість; наявні у матеріалах справи документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання договорів, укладених між позивачем та контрагентами, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання вказаних договорів; під час розгляду справи позивачем не надано доказів віднесення суми його кредитної заборгованості, строк позовної давності для стягнення якої вже сплинув, до складу валового доходу, висновок податкового органу щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, який підлягав сплаті з такої суми; під час перевірки контролюючим органом було виявлено отримання позивачем грошових коштів на підставі банківських договорів, кредитних договорів та договорів про надання поворотної фінансової допомоги; під час здійснення розрахунку умовних процентів на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої позивачем протягом періоду, що перевірявся контролюючим органом, допущено помилку, внаслідок чого безпідставно не включено до складу валового доходу суму у розмірі 497 650 грн.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Приймаючи судові рішення по даній справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (придбання товару, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Аметист», ТОВ «ВВН», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Сан-Кор Трейд», ТОВ «Розкішна продукція» та ПП «Гріфон Сервіс Трейд», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні поставлених товарів та наданих послуг, з відповідним документальним підтвердженням.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаними контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача, правомірності нарахування процентів на поворотну фінансову допомогу у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний