Ухвала суду № 37117382, 27.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року м. Київ К/800/52007/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),суддів -Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року

у справі №822/2995/13-а

за позовом Приватного підприємства "Елко"

до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Елко» звернулось до суду із позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Чемеровецького відділення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 03.07.2013 року №0000912200 та №0000922200.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Відповідачем в період з 01.06.2013 року по 06.06.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства внаслідок здійснення операцій з поставки товарів ТОВ "Дельта тера плюс" за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року, за наслідками якої складено акт №105/22/30414360 від 13.06.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.138.2, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 84258 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року в сумі 8358 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 75900 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ в сумі 73268 грн., в т.ч. за вересень 2011 року в сумі 7268 грн., жовтень 2011 року в сумі 66000 грн.

На підставі зазначеного вище акта 03.07.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000912200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 73268 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18317 грн., та №0000922200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 84258 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21064 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що прийняті податкові повідомлення-рішення є неправомірними та необґрунтованими.

З таким висновком судів колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з огляду на таке.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 138.8.1 ст.138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до пп. 139.1.9 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту "а" п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 року №№ 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З наведених положень законодавства України вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.09.2011 року між ТОВ "Дельта Тера Плюс" (постачальник) та ПП "Елко" (покупець) укладено договір поставки № 19/09-11, відповідно до якого продавець зобов'язувався передати у визначений строк у власність покупця продукцію згідно специфікації, яка додається і є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти і оплатити його. Номенклатура, асортимент, кількість, ціна за одиницю продукції вказується в Додатках (Специфікаціях) до цього договору.

На підтвердження правомірності дій посадових осіб щодо підписання первинних документів по зазначеному договору та його виконання, суди попередніх інстанцій дослідили видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення та оборотно-сальдову відомість за вересень, жовтень, листопад 2011 року, товарно-транспортні накладні.

Щодо відсутності окремих документів або помилки у їх оформленні, то дана обставина не може свідчити про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Приданий позивачем товар був в подальшому ним використаний. На підтвердження використання отриманого товару у господарській діяльності та його подальшого руху судами досліджено акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень та грудень 2011 року, які були укладені за наслідками договірних відносин з ПАТ "Хмельницькобленерго". Також позивачем було надано реєстри виданих та отриманих податкових накладних за вересень-жовтень 2011 року з відображенням у них податкових накладних, виписаних для ПАТ "Хмельницькобленерго".

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Щодо посилання відповідача на постанову Київського районного суду м.Донецька по кримінальній справі №75-12-05-202, порушеної відносно гр. ОСОБА_5 за фактом створення фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, в т.ч. ТОВ «Дельта тера плюс», то податковою інспекцією не наведено переконливих доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача як платника податків.

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновком судів, що нереальність операцій в рамках господарських правовідносин позивача з названим контрагентом ДПІ не доведено, належних доказів побудови позивачем фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договорів з фіктивними підприємствами з метою перенесення податкового навантаження на осіб, які не виконують свої податкові зобов'язання, податковим органом не представлено.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів про те, що позов підлягає задоволенню.

Стаття 220 КАС України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення..

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 КАС України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі №822/2995/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук