Ухвала суду № 37116127, 30.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2014 р. м. Київ К/9991/21662/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М. О.секретаря судового засідання Волошина В. М.,

представники позивача Лісовський А. В., Рубан Л. П.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів" до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів" (далі - ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (далі - ДПІ у Миронівському районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року позов ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Миронівському районі залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Миронівському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів" в задоволенні позову.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Миронівську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

У квітні 2011 року ДПІ у Миронівському районі проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Агромарин-М» за період з серпня 2010 року по січень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 29 квітня 2011 року №199/23-011/00951770.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.7, 1.8 статті 1, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року в сумі - 32069, 02 грн., за вересень 2010 року в сумі - 406988, 84 грн., за жовтень 2010 року в сумі 919856, 43 грн., за листопад 2010 року в сумі 559356, 10 грн. та за січень 2010 року в сумі 418940, 79 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми від 24 травня 2011 №0000362353, згідно з яким визначено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 2337211, 00 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми від 24 травня 2011 року №0000372353, згідно з яким позивачеві визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1752909, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Агромарин-М» був укладений договір поставки від 01 жовтня 2010 року №388/м, предметом якого була поставка зернових. Транспортування товару здійснювалось ТОВ «Агромарин-М», а оприбуткування товару та подальше зберігання відбувалось в складських приміщеннях ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів», а також новомосковської філії ЗАТ «Оріль-Лідер». При цьому, розрахунки між позивачем та контрагентом здійснювались у безготівковій формі. За податковими накладними, отриманими від контрагента позивачем віднесено до складу податкового кредиту за період серпень 2010 року - січень 2011 року суми сплаченого податку на додану вартість 2337211, 18 грн. у складі ціни придбаного товару.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку то (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачені вимоги до податкової накладної.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платний податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Агромарин-М», складені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення».

Відповідно ж до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» саме податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що окрім наявності належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено використання позивачем придбаного у контрагента товару в господарській діяльності.

Ведення податкового обліку відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 24 травня 2011 року №0000362353 та від 24 травня 2011 року №0000372353 прийняті безпідставно та підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Миронівському районі Київської області на Миронівську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров