Ухвала суду № 37116117, 05.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2014 року м. Київ К/9991/89968/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі - ДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011

у справі № 2а-18473/10/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Емі-Україна" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання скасування рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.12.2010 № 0000622350/0 та від 09.12.2010 № 0000632350/0.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2011 у позові відмовлено з тих мотивів, що зарахування зустрічних вимог по зобов'язанням, які виникли за зовнішньоекономічним контрактом, допускається по однорідним вимогам між резидентом та нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорювані акти індивідуальної дії скасовано з тих мотивів, що розрахунки позивача з нерезидентом за спірним зовнішньоекономічним контрактом були проведені заліком зустрічних однорідних вимог у з дотриманням чинного законодавства.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення окружного адміністративного суду міста Києва як скасоване помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що ДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання Товариством вимог чинного валютного за період з 22.02.2005 по 25.11.2010, оформлену актом від 26.11.2010 № 5416/22-33299789.

Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено факт несвоєчасного надходження виручки в іноземній валюті на рахунок позивача за поставку послуг з перевезення нерезидентам - компанії «AEROSTAND LLC» (США) та компанії «Sentar LLC» (США) на виконання зовнішньоекономічних контрактів від 30.06.2008 № 30/06-08 та від 14.04.2008 № 14/04-08, відповідно.

Судами також було встановлено, що за договором про переведення боргу від 07.06.2010 № 07-06/10-ПБ, укладеним компанією «AEROSTAND LLC» (кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю «Квік-Авто» (первісний боржник) та позивачем (новий боржник), останнім було прийнято борг первісного боржника перед кредитором у сумі 180 000 дол. США.

У межах строку, визначеного статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для надходження валютної виручки по експортному контракту, зобов'язання компанії «AEROSTAND LLC» щодо оплати отриманих послуг з перевезення у сумі 180 000 дол. США були припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до укладеної 07.06.2010 позивачем та цим нерезидентом угоди про залік зустрічних вимог

Аналогічний спосіб розрахунку було використано й за контрактом від 14.04.2008 № 14/04-08, укладеним позивачем (перевізник) та компанією «Sentar LLC» (замовник), шляхом укладення 18.12.2008 трьохстороннього договору про переведення боргу між компанією «Sentar LLC» (кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю «КС Імпорте» (первісний боржник) та позивачем (новий боржник), за яким позивачеві було передано борг у сумі 72908 дол. США, що в подальшому був використаний для заліку зустрічних однорідних вимог між Товариством та компанією «Sentar LLC».

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 14 зазначеного Закону всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

У цивільно-правових відносинах допускається припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, а також статей 202, 203, 377 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Разом з тим, цей Закон не передбачає застережень щодо неможливості припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а відтак припинення зобов'язань між резидентом та нерезидентом шляхом такого зарахування не може розцінювати як порушення вимог чинного законодавства України незалежно від джерела походження заборгованості (зокрема, у разі її набуття за договором переведення боргу).

З наведеного випливає, що суди першої та апеляційної інстанцій на підставі встановлених обставин справи дійшли правильного висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за недекларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України, через відсутність останніх, а тому підстави для скасування постановлених у справі судових рішень у справі та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статті 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 у справі № 2а-18473/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько