Ухвала суду № 37116104, 05.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2014 року м. Київ К/9991/89961/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Краматорський завод "Кондиціонер" (далі - Товариство)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011

у справі № 2а/0570/9144/2011

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі - ДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 31.03.2011 № 0000272302/0/10538 та від 31.03.2011 № 0000282302/0/10539.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011, у задоволенні позову відмовлено з посиланням на неправомірність врахування позивачем при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість переплати за договором комісії.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства (зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити позов. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідна переплата не була включена Товариством до валових витрат, тоді як контрагент позивача повністю відобразив суму отриманого платежу у складі валового доходу, у зв'язку з чим відсутній факт ненадходження до бюджету необхідної суми податку.

ДПІ у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому відповідач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, оформлену актом від 11.03.2011 № 190/23-2-05762559.

Під час цієї перевірки було виявлено факт включення до валових витрат суми комісійної винагороди, сплаченої позивачем (комітент) закритому акціонерному товариству «Торговий альянс Норд» (комісіонер) у розмірі більшому, ніж встановленому у договорі комісії на проведення зовнішньоекономічних операцій від 13.11.2009 № ТАН-499, а також віднесення до податкового кредиту ПДВ у складі цієї комісійної винагороди.

Кваліфікувавши різницю між сумою фактично виплаченої винагороди комісіонерові (4 217 947,58 грн.) та сумою комісійної винагороди з урахуванням витрат комісіонера, що підлягала сплаті за названим договором (3 806 961,84 грн.), як виплату, що не пов'язана з господарською діяльністю платника, ДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 31.03.2011 № 0000272302/0/10538 про донарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 85 622 грн. (у тому числі 68498 грн. за основним платежем та 17124,50 грн. за штрафними санкціями);

від 31.03.2011 № 0000282302/0/10539, згідно з яким Товариство зобов'язано сплатити 107 027 грн. з податку на прибуток (у тому числі 85622 грн. за основним платежем та 21405,50 грн. за штрафними санкціями).

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, одним з визначальних критеріїв валових витрат є їх господарський характер, що передбачає понесення таких витрат з діловою метою у межах провадження економічної діяльності платника.

Так само і правила формування податкового кредиту, які на час виникнення спірних відносин були визначені підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачали одним з основних факторів виникнення у платника права на податковий кредит придбання товарів, робіт, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У справі, що переглядається, суди цілком об'єктивно зазначили, що надміру перерахований платіж контрагенту не підпадає під наведені критерії, позаяк не сприяє збільшенню економічних вигод платника (позивача у справі), не є економічно виправданим. Такий платіж є, по суті, помилково перерахованою сумою коштів, яка не може розцінюватися як компенсація вартості отриманих комісійних послуг у розумінні пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

А відтак суди правомірно визнали законним донарахування Товариству оспорюваних сум податкових зобов'язань та законно відмовили у позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних судових актів. Так, порядок відображення контрагентом позивача отриманих коштів у податковому обліку не може впливати на оцінку поведінки позивача у податкових правовідносинах. Що ж стосується тверджень скаржника про відсутність факту включення спірної суми до складу валових витрат, то такі твердження спрямовані на переоцінку установлених судами обставин справи, що перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Краматорський завод "Кондиціонер" відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 у справі № 2а/0570/9144/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько