Ухвала суду № 37116024, 30.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2014 р. м. Київ К/800/765/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТ Пласт" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТ Пласт" (далі - ТОВ "ТТ Пласт") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року позов ТОВ "ТТ Пласт" задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Залізничному районі м. Львова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "ТТ Пласт" в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова 19.08.2011 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ТТ Пласт» з питань достовірності відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації за березень 2011 року. За наслідками перевірки складено акт від 19.08.2011 року №2209/23-2/35968963.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1, 2 ст. 215, ст. 203, 216, 228 Цивільного кодексу України та п. 198.2, 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 1420800,25 грн.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що правочини укладені ТОВ «ТТ Пласт» з ТОВ «Інтехмаш», ТОВ «Альфа-Мед», ТОВ «Інтехмаш» та ТОВ «Альфа-Мед 2006» є нікчемними.

На підставі акту перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0002562302/30086, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1420801,25 грн. та штрафна (фінансова) санкція 1 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інтехмаш» укладено договір купівлі-продажу №203 від 02.03.2011 року. Крім того, ТОВ «ТТ Пласт» уклало договір поставку товарів з ТОВ «Сан Піпл Плюс». Також, між позивачем та ТОВ «Альфа-Мед-2006» укладено договір №7 від 17.01.2011 року. Між позивачем та ТОВ «Ельпласт-Львів» украдено договір зберігання №01/03-01 від 01.03.2011 року. Виконання, реальність та товарність зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Підпунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нормами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит та встановлено відсутність підстав для висновку про нікчемність таких договорів.

Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Судами попередніх інстанцій вірно визначено, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що законодавством України не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "ТТ Пласт".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров