Ухвала суду № 37114433, 28.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9497/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Алдановій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 11.01.2013 року № 21/17-20 та № 20/17-20.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2013 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.01.2013 року № 20/17-20, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.01.2013 року № 21/17-20, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, в частині нарахованого платежу з податку на додану вартість на суму 8000 грн. та в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 2471,75 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2012 року за результатами документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС складено Акт № 2034/17-20/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем п. 177.2 ст. 177 ПК України та, як наслідок, заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму у розмірі 4092,75 грн., а також порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 8517 грн.

11.01.2013 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 20/17-20, яким у зв'язку з порушенням п. 167.1 ст. 167 ПК України позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4092,75 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2046,38 грн.;

№ 21/17-20, яким у зв'язку з порушенням п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8517 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2601 грн.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача та наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Позивачу на підставі договорів на надання послуг по пошуку потенційних споживачів та виконавців від 04.01.2011 року № 02/11 та від 01.08.2011 № 01/0811 з ТОВ «Радіант-Сервіс» та ТОВ «Рекламна Агенція «Маркетингком» (далі - Договори) надано у квітні, травні, серпні та вересні 2011 року відповідні послуги (пошук потенційних споживачів та виконавців транспортних послуг, послуги в сфері маркетингових досліджень) на загальну суму у розмірі 48000 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 8000 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Позивач вказані товари оплатив повністю, в тому числі ПДВ у розмірі 8517 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з відповідними відмітками банку.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між позивачем та ТОВ «Радіант-Сервіс», ТОВ «Рекламна Агенція «Маркетингком» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг)та податковими накладними, а також платіжними документами.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також наявними в матеріалах справи угодами та договорами, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними та податковими накладними, які були складені за результатами, в тому числі виконання ТОВ «Радіант-Сервіс» та ТОВ «Рекламна Агенція «Маркетингком» своїх зобов'язань за спірними договорами.

Враховуючи те, що підтверджено матеріалами справи рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що є встановленим факт здійснення господарських операцій, а відтак про відсутність підстав у контролюючого органу для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що правочини між позивачем та ТОВ «Радіант-Сервіс», ТОВ «Рекламна Агенція «Маркетингком» укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у позивача та ТОВ «Радіант-Сервіс», ТОВ «Рекламна Агенція «Маркетингком» умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись, як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Разом з тим, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за квітень та травень 2011 року на суму у розмірі 517 грн. стала розбіжність між сумами, які включені до податкового кредиту, та сумами в податкових накладних, виписаних ТОВ «Каміон-Оіл» та ТОВ «Кло-Карта», які надані на підтвердження заявленого кредиту.

З огляду на те, що позивач не заперечував дані обставини, та ні під час перевірки, ні під час розгляду справи не надав доказів на підтвердження вказаної суми розбіжності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку щодо відсутності належних правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2013 № 21/17-20 в частині основного платежу на суму у розмірі 517 грн.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За таких умов, податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.01.2013 № 21/17-20 є безпідставним та неправомірним в частині основного платежу у розмірі 8000 грн., а також в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2601 грн. - 517 грн. * 25% (129,25 грн.)= 2471,75 грн.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги та представників відповідача в судовому засіданні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 31.01.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.