Ухвала суду № 37114330, 12.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р.

справа № 1170/2а-4177/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року у справі № 1170/2а-4177/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ХХІ-ВІК" звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 листопада 2012 року, якими збільшені грошові зобов’язання з податку на додану вартість на 73670 грн. та накладено штрафну санкцію – 36835 грн. і з податку на прибуток – 84720 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою з оскарженими рішеннями та висновками відповідача щодо заниження прибутку та неправомірного формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Алві-Лайн» з підстав нікчемність правочинів, оскільки придбання послуг позивачем підтверджується первинними документами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013р. позов було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що порушення встановлені та відображені у акті перевірки щодо заниження прибутку та формування податкового кредиту за правочинами які є нікчемними, а у ході розгляду справи вважають висновки перевірки не спростовані.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з’явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, що дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 196 КАС України та у зв’язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги встановив, що за укладеними договорами позивачем було придбано послуги (товар), отже договори було належним чином та в повному обсязі виконано. Позивач має всю необхідну первинну документацію щодо якої було сформовано витрати та податковий кредит.

Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що період з 18.10.2012 по 19.10.2012 відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Алві-Лайн» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 26.10.2012 за №161/22-2/32967649.

Перевіркою встановлені порушення: п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 84720грн.; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 73670грн.

До такого висновку перевіряючи прийшли з посиланням на Акт перевірки контрагента позивача – ТОВ «Алві-Лайн».

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від від 12 листопада 2012 року, якими збільшені грошові зобов’язання з податку на додану вартість на 73670 грн. та накладено штрафну санкцію – 36835 грн. і з податку на прибуток – 84720 грн.

Відповідно матеріалам справи 08 серпня 2011 року Управління капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації (замовник) та позивач (підрядник) уклали договір підряду стосовно проведення реконструкції другого поверху Кіровоградської обласної лікарні, який знаходиться по проспекту Університетському, 2/5 м.Кіровоград (далі – Лікарня), під перинатальний центр (а.с.84-88). 02 вересня 2011 року позивачем було укладено з ТОВ «Алві-Лайн» договір субпідряду щодо монтажу системи технологічних трубопроводів медичних газів у приміщенні Лікарні (а.с.25-27).

Згідно акту приймання виконаних підрядних робіт ТОВ «Алві-Лайн» виконало зобов’язання за договором субпідряду протягом грудня 2011 року (а.с.90-94), а позивачем було сплачено кошти за виконані роботи протягом того ж періоду часу (а.с.44-45).

22 грудня 2011 року ТОВ «Алві-Лайн» виписало податкову накладну на суму 442017,94 грн. (з урахуванням ПДВ 73669,65 грн.) (а.с.43).

Позивач суму податку на додану вартість включив до податкового кредиту декларації за грудень 2011 року, а інші кошти – до валових витрат 4 кварталу того ж року. Протягом грудня 2011 року Товариство та замовник виконання будівельних та монтажних робіт підписали акт приймання виконаних будівельних робіт (а.с.96-100).

Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що за вищезазначеним договорам позивачем було придбано послуги (товар) та використано у господарській діяльності та в наявності первинна документація.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для врахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо правосуб’єктності контрагентів позивача, відповідачем сумнівів не зазначено.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум до витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з контрагентом зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договорів підтверджено матеріалами справи.

Отже, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача із цим контрагентами, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року у справі № 1170/2а-4177/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник