Ухвала суду № 37113824, 27.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. справа № 0814/3386/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Дурасової Ю.В.

при секретарі судового засідання: Шелеповій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12.04.2012р. у справі №0814/3386/2012

за позовом ОСОБА_1

до начальника ВДАІ Джанкойського МВ ГУМВС України АР Крим Венгер А.А.

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови начальника ВДАІ Джанкойського МВ ГУМВС України АР Крим Венгер А.А. серії АК1 №055910 від 29.02.2012 року по справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності - про накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідно до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 місце здійснення габаритно-вагового контролю - це «спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю». А згідно з пп. 8 п. 2 цього Порядку пересувний пункт габаритно-вагового контролю - «спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками». Позивач зазначає, що сам процес зважування транспортного засобу (ТЗ) на пересувних пунктах викликає сумніви, про що було зазначено в поясненнях до протоколу АК1 292880 від 22.02.2012 року (додаток 2). Крім того, зазначає позивач, є відомості про те, що показання пересувних ваг можуть істотно різнитися залежно від швидкості ТЗ, з якою він їх перетинає, від плавності ходу, від кута нахилу поверхні, на якій ці ваги розташовані. Звертає увагу суду на те, що контроль на пересувних пунктах неточний. Позивач вважає, що постанова відповідача є незаконною та несправедливою; просить постанову від 29.02.2012р. скасувати.

Ухвалою від 12.04.2012 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя повернув ОСОБА_1 позов з доданими до нього матеріалами у зв'язку з невиконання вимог ухвали від 23.03.2012р. про залишення адміністративного позову без руху. При цьому суд першої інстанції посилався на п.1 ч.3 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства і зазначив, що недоліки до позову не усунені, у зв'язку з чим позов вважається не поданим та повертається позивачеві.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від 12.04.2012 року з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята судом з порушенням норм процесуального права. Апелянт зауважує, що уточнена позовна заява відповідає змісту ст.106 КАС України, тому висновок суду про неусунення недоліків, визначених ухвалою від 12.04.2012р., - помилковий; наполягає на тому, що підстав для повернення позову не було.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Підстави для повернення позовної заяви визначені в ч.3 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства. Так, згідно з підпунктом 1 ч.3 ст.108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції на підставі зазначеної норми повернув ОСОБА_1 адміністративний позов у зв'язку з невиконанням останнім вимог ухвали від 23.03.2012 року про залишення адміністративного позову без руху, якою визнано невідповідність позову вимогам ст.106 КАС України. Проте матеріали справи містять позов з усіма необхідними даними та з доданням копій необхідних документів для вирішення спору.

Слід також зазначити, що суд має дотримуватись принципів адміністративного судочинства та забезпечувати особі доступ до правосуддя з метою відновлення порушених прав.

За таких обставин апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.195,196,199,204,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12.04.2012р. у справі №0814/3386/2012 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12.04.2012р. у справі №0814/3386/2012 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та не підлягає оскарженню, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова