Постанова № 37113705, 03.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2013 р. справа № 2а-10941/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Шлай А.В.

при секретарі судового засідання: Кязимовій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфорс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2011р. у справі №2а-10941/10/0470

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфорс»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфорс» (далі по тексту - ТОВ «Інфорс», відповідач) адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів в сумі 11604,26грн. та 428,04грн. пені.

В обґрунтування вимог позивач посилався на положення ст.ст.19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зазначаючи при цьому, що відповідач не працевлаштував інвалідів у 2009 році відповідно до встановленого нормативу. Позивач вказував, що порушення норм Закону підтверджується звітом Форми 10-ПІ від 01.07.2010р., тому наполягав на стягненні з відповідача вищезазначених сум у судовому порядку у зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій відповідачем добровільно.

Постановою від 09.12.2011 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив повністю, зазначаючи при цьому, що відповідач не виконав належним чином покладені на нього Законом обов'язки щодо створення робочих місць. Суд також зауважив на тому, що відповідач повинен був до 16.04.2010 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 11604,26грн., оскільки вищезазначені суми відповідачем не сплачено утворилася пеня в розмірі 428,04 грн..

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, заявивши при цьому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2011 року. Розглянувши клопотання про поновлення строку, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу заявлено в межах встановленого процесуального строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції не досліджені належним чином докази та не встановлені всі обставини, які мають значення для вирішення справи; крім того, невірно застосовані норми матеріального права. Апелянт вказує, що у 2009 році виконав все для створення робочих місць для інвалідів і готовий був прийняти їх на роботу за відповідними направленнями на працевлаштування. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 N 875-ХІІ (далі - Закон №875). Частинами 1 та 3 ст.18 Закону визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, установи, організації чи до державної служби зайнятості.

При цьому, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

З матеріалів справи вбачається, що середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві відповідача у 2009 році становить 47 осіб. З урахуванням вимог ст.19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач зобов'язаний працевлаштувати в 2009 році 2 (дві) особи-інваліда. За звітом відповідача форми №10-ПІ у 2009 році штатних працівників, яким встановлена інвалідність, фактично не працювало; середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 5802,13грн. (а.с.5). Невиконання відповідачем нормативу в працевлаштуванні ще 2-х осіб-інвалідів стало підставою для нарахування адміністративно-господарських санкцій у розмірі 11604,26грн.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту - Закон), підприємства, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти і створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, забезпечують інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.18 зазначеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерством соціального захисту населення України з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. При цьому слід зазначити, що механізм реалізації вищезазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

У пункті 2 ст.19 цього Закону визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендації МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Слід зазначити, що з урахуванням норм ст.ст.238,239 Господарського кодексу України заявлена у позові до стягнення сума є адміністративно-господарською санкцією, тому при вирішенні питання про застосування санкцій слід виходити із загальних норм права щодо відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. При цьому одним з елементів правопорушення є вина. Застосовуючи принцип вини, суд звертається до норм ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Механізм реалізації обов'язку по працевлаштуванню інвалідів полягає в тому, що підприємства повинні інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, а також вжити передбачених законом заходів для створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу.

Аналізуючи норми права, які регулюють спірні відносини, та матеріали справи колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо наявності вини відповідача у невиконанні ним нормативу працевлаштування інвалідів у 2009 році. Матеріали справи не містить доказів виконання відповідачем вимог закону щодо звітування за формою З-ПН до обласного центру зайнятості. Відповідних доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції. Надана до апеляційної скарги копія листа Саксаганського районного центру зайнятості віл 22.09.2010р. не є належним доказом виконання підприємства відповідача норм законодавства.

За таких обставин не можна дійти однозначного висновку про застосування підприємством відповідача усіх необхідних заходів щодо виконання нормативу. А отже, підстав вважати відсутньою вину відповідача не вбачається.

Таким чином, висновки суду є обґрунтованими. Разом з тим, суд припустився помилки при визначенні суми стягнення. Так, у відповідності до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Нормами вищезазначеної статті Закону також передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

При цьому адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. У разі несплати визначених Законом санкцій, сума може бути стягнута у судовому порядку.

З урахуванням фактичних обставин справи та відсутністю доказів добровільної сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій, з останнього підлягає стягненню сума 12032,30грн., з яких 11604,26грн. - сума нарахованих адміністративно-господарських санкцій та 428,04грн. - пені за період прострочення сплати з 16.04.2010р. по 16.08.2010р.

Таким чином, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфорс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2011р. у справі №2а-10941/10/0470 слід задовольнити частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2011р. у справі №2а-10941/10/0470 змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини постанови наступним чином: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфорс» (ЄДРПОУ 31123189) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р3121123070024, одержувач ГУДКУ у Дніпропетрвоській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 25005978, отримувач Саксаганський район) заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 11604(одинадцять тисяч шістсот чотири)грн.26коп. та 428(чотириста двадцять вісім)грн.04коп пені.». В решті постанову залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 201, 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфорс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2011р. у справі №2а-10941/10/0470 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2011р. у справі №2а-10941/10/0470 змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини постанови наступним чином: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфорс» (ЄДРПОУ 31123189) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р3121123070024, одержувач ГУДКУ у Дніпропетрвоській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 25005978, отримувач - Саксаганський район) заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 11604(одинадцять тисяч шістсот чотири)грн.26коп. та 428(чотириста двадцять вісім)грн.04коп пені.».

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.В. Шлай