Рішення № 37111399, 10.02.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2014 р. Справа № 918/2002/13

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого - судді Войтюка В.Р. розглянувши матеріали справи за позовом Управління комунальною власністю міста до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення в сумі 1 665 грн. 36 коп., з яких 1 435 грн. 30 коп. - основного боргу, 230 грн. 06 коп. - пені

В засіданні приймали участь представники:

позивача : Борисова І.В. дов. № 08-357 від 16.05.13 р.

відповідача : не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Управління комунальною власністю міста звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення в сумі 1 567 грн. 17 коп., з яких 1 435 грн. 30 коп. заборгованість з орендної плати, 131 грн. 87 коп. пеня.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15 січня 2007 року що між управлінням комунальною власністю міста та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1744, за умовами якого позивач передав відповідачу у строкове платне користування для розміщення офісу нежитлове приміщення площею 15,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті орендних платежів виконав лише частково, заборгувавши позивачу 1 435 грн. 30 коп., позивач, посилаючись на статтю 526 Цивільного кодексу України та статтю 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу та 131 грн. 87 коп. пені.

Ухвалою суду від 27 грудня 2013 року (суддя Кочергіна В.О.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 918/2002/13. Розгляд справи призначено на 15 січня 2014 року.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Рівненської області від 14 січня 2014 року № 01-04/15/2014 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 918/2002/13, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Войтюка В.Р.

Ухвалою суду від 15 січня 2014 року суддя Войтюк В.Р. прийняв справу до свого провадження та відклав розгляд справи на 10 лютого 2014 року.

07 лютого 2014 року управління комунальною власністю подало заяву № 08-86 від 07 лютого 2014 року про збільшення позовних вимог. У заяві про збільшення вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 1 435 грн. 30 коп. заборгованості з орендної плати та 230 грн. 06 коп. пені. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 10 лютого 2014 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, з підстав зазначених у позовній заяві.

У судові засідання15 січня 2014 року та 10 лютого 2014 року відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки на адресу суду не направив.

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надсилались відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: АДРЕСА_2. Вказані поштові відправлення повернуто підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну їх зберігання.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2007 року Управління комунальною власністю міста (орендодавець) та фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення № 1744, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 для розміщення офісу загальною площею 15,5 кв.м., яке перебуває на балансі управління комунальною власністю (а.с. 7).

Вказаний договір підписаний уповноваженим представником позивача та відповідачем і скріплений відбитками їх печаток.

29 березня 2012 року орендар та орендодавець вирішили договір оренди від 15 січня 2007 року викласти у новій редакції (а.с.8-9).

За змістом п.1.1. договору у редакції від 29 березня 2012 року орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 13,4 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Майно перебуває на балансі управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Напрям використання орендованого майна - розміщення офісу (п.1.2. договору).

Відповідно до п.3.1. договору строк договору оренди встановлюється на два роки одинадцять місяців - з 29 березня 2012 року по 28 лютого 2015 року.

Сторони погодили у п.2.1. договору, що у разі припинення чи розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом трьох робочих днів з дня припинення чи розірвання цього договору в такому ж стані, в якому воно було отримане, про що сторонами складається акт прийому - передачі майна.

Згідно п.10.2. договору його чинність припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

10 квітня 2013 року управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та фізична особа - підприємець ОСОБА_1, враховуючи заяву орендаря про розірвання договору оренди № 1744 уклали угоду про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 15 січня 2007 року № 1744 (а.с.11).

Комісією, в складі начальника відділу комунального майна, головного спеціаліста відділу комунального майна в присутності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 10 квітня 2013 року складено акт № 218 прийму-передачі нежитлового приміщення на АДРЕСА_1, з якого убачається, що приміщення передане управлінню комунальною власністю 10 квітня 2013року (а.с.12).

У пункті 4.1. договору зазначено, що орендна плата за цим договором визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Рівного, затвердженої рішенням Рівненської міської ради та встановлюється в сумі 284 грн. 20 коп. в місяць.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п.4.2. договору).

Відповідно до пункту 4.3. розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Згідно п.4.2 договору орендна плата сплачується орендарем до 20 числа поточного місяця.

Пунктом 4.6. договору встановлено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату по день фактичної передачі майна за актом прийому - передачі.

Пунктом 6.2.4. договору передбачено, що орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Всупереч положень даного договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті орендних платежів виконав лише частково, заборгувавши таким чином позивачу за період з 29 березня 2012 року по 10 квітня 2013 року 1 435 грн. 30 коп.

03 липня 2013 року позивач направив відповідачу претензію № 08-509 у якій просив протягом п`яти днів з моменту отримання претензії сплатити заборгованість по орендній платі в сумі 1 435 грн. 30 коп. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справи застосовуються норми як Закону України „Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст. ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

За умовами частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.525 ЦК України з одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача 1 435 грн. 30 коп. заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 1744 від 15 січня 2007 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного внесення орендної плати, позивач просить суд стягнути з відповідача 230 грн. 06 коп. пені нарахованої за період з 01 січня 2013 року по 06 лютого 2014 року включно (а.с.34).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.34) суд зазначає, що позивачем при розрахунку пені не враховано зміну розміру облікової ставки НБУ.

Здійснивши перерахунок пені суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня, розмір якої, за розрахунком суду, становить 214 грн. 17 коп.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 230 грн. 06 коп. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 214 грн. 17 коп.

За таких обставин вказаний позов підлягає задоволенню в частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 1 435 грн. 30 коп. заборгованості з орендної плати та 214 грн. 17 коп. пені.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 15 грн. 89 коп. пені слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 12 А, ідентифікаційний код 26259563) 1 435 грн. 30 коп. заборгованості, 214 грн. 17 коп. пені, 1 704 грн. 08 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 15 грн. 89 коп. пені.

Повне рішення складено 12 лютого 2014 року.

Суддя Войтюк В.Р.