Постанова № 37109436, 04.02.2014, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2014 року Справа №801/11050/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання Магері М.В., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Усеїнової О.Ш., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати винесені 28.11.2013 року ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим: податкове повідомлення-рішення № 0020601710 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 40331,66 гривень, з яких 32265,33 гривень - основний платіж та 8066,33 гривень - штрафні санкції та рішення №5/17.1/НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску на загальну суму 77498,85 гривень, в тому числі 73808,43 гривень - основний платіж та 3690,42 гривень - штрафні санкції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, якою встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік у сумі 32265,33 гривень внаслідок виявленої розбіжності між даними податкової декларації і даними перевірки, що призвело до заниження оподатковуваного доходу за 2012 рік на суму 212704,41 гривень. Підставою виявленого порушення в акті перевірки зазначено те, що при проведеному аналізі торгової націнки придбаного з проданим товаром встановлено торгову націнку у розмірі 35%, що призвело до завищення валових витрат на суму 212704,41 гривень. Позивач з цим порушенням не згодний, оскільки жодним нормативним документом не визначено такого методу визначення витрат підприємця, якій було застосовано інспектором під час проведення перевірки. Крім того, тією ж перевіркою встановлено відсутність порушень щодо дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, в якій в повному обсязі відображені дані розрахункових документів, які підтверджують понесені позивачем витрати, пов'язані з придбанням товарно - матеріальних цінностей та які були задекларовані позивачем в складі валових витрат за 2012 рік. У зв'язку з тим, що висновок відповідача щодо заниження оподатковуваного доходу за 2012 рік є протиправним, безпідставним також є висновок податкової інспекції про заниження суми єдиного внеску. Більш того, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2463, однак ця норма регулює базу нарахування єдиного внеску для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, в той час коли позивач в перевіряємому періоді перебував на загальній системі оподаткування. Крім того, нормативними документами, якими врегульований порядок обчислення та сплати єдиного внеску передбачено, що орган доходів і зборів надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка може бути оскаржена в судовому порядку. Однак, вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску відповідач на адресу позивача не надсилав та визначив суму грошового зобов'язання з єдиного внеску Рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування), що діючим законодавством не передбачено.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити. Надав письмові заперечення, в яких зазначив, що в ході проведення перевірки правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлені розбіжності у сумі 212704,41 грн. А саме, при проведеному аналізі торгової націнки придбаного з проданим товаром (копії податкових накладних та копії контрольних стрічок на придбання та продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів наведені у додатку до акту) встановлено, що торгова націнка складає 35%. Згідно з даними підприємця, відображеними у 5 додатку до декларації про майновий стан, до складу витрат на придбання ТМЦ включено придбаний товар у повному обсязі та продано з націнкою від 5-20%. Заниження оподатковуваного доходу за 2012 рік складає 212704,41 грн. Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску (13177*17) складає 224009 грн. ЄСВ встановлюється у розмірі 34,7 відсотка. Таким чином, сума єдиного соціального внеску, що підлягає нарахуванню складає 73808,43 грн. (212704,41*34,7%).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши заперечення відповідача та матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та мають бути задоволені виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця 18.11.2008 року, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.34).

ОСОБА_3 має торговий патент на право здійснення торгівельної діяльності, діяльності з надання побутових послуг, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу з 01.04.2011 року (а.с.67).

На підставі Наказу №808 від 09.10.2013 року (а.с.62), співробітниками ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим була проведена документальна планова виїзна перевірка ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт №1299/17.1/НОМЕР_2 від 14.11.2013 року (а.с.16-31).

Як вбачається з Акта, перевіркою було встановлено, що відповідно до поданої позивачем 19.01.2013 року до ДПІ податкової декларації № НОМЕР_3 про майновий стан і доходи, отримані протягом 2012 року, позивачем задекларовано валовий дохід в сумі 825139,13 грн., валові витрати в сумі 822099,81 грн., чистий оподатковуваний дохід при цьому склав 3039,22 грн.

Будь-яких розбіжностей між задекларованим позивачем загальним оподатковуваним доходом від провадження роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за 2012 рік у сумі 825139,13 гривень та даними за результатами перевірки не встановлено.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у Додатку 5 до податкової декларації, ФОП ОСОБА_3 до перевірки надані первинні документи, а саме податкові накладні, квитанції на оплату придбаного товару квитанції на сплату ЄСВ, квитанції на сплату оренди.

В результаті перевірки визначення документально підтверджених витрат, які задекларовані позивачем - 822099,91 грн. та даними перевірки - 609395,07 грн. встановлена розбіжність у сумі 212704,41 грн.

А саме, при проведеному аналізі торгової націнки придбаного з проданим товаром (копії податкових накладних та копії контрольних стрічок на придбання та продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів наведені у додатку до акту) встановлено, що торгова націнка складає 35%.

Згідно з даними підприємця, відображених у 5 Додатку до декларації про майновий стан до складу витрат на придбання ТМЦ включено придбаний товар у повному обсязі та продано з націнкою 5-20%.

На підставі п. 138.4 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загально виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Тому, виходячи з фактичної націнки на придбаний товар у 2012 році встановлено завищення валових витрат на суму 212704,41 грн.

825139,13 грн. - валовий дохід;

35% - торгова націнка згідно перевірки;

825139,13 грн.-25% = 536340,43 - фактичні витрати на придбання товару згідно перевірки, чим порушено п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, а саме: витрати повинні бути як понесені так і оплачені, тобто товари треба не тільки отримати від постачальника, а також оплатити та передати покупцеві.

Отже, перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в деклараціях про доходи з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеним в ході перевірки, встановлено заниження суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 в 2012 році оподатковуваного доходу в сумі 212704,41 грн.

Перевіркою питань щодо пропорційності сплати єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, встановлено порушення п. 2 п. 3 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно з яким єдиний внесок нараховується для платників (окрім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) на суму доходу отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, єдиний внесок для платників встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної п. 2,3 п. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Таким чином, заниження оподатковуваного доходу за 2012 рік складає 212704,41 грн.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску (13177*17) складає 224009 грн.

ЄСВ встановлюється у розмірі 34,7 %.

Таким чином, єдиний соціальний внесок донараховується у сумі 73808,43 грн. (212704,41*34,7%).

Встановивши ці обставини, ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим дійшла висновку про порушення ФОП ОСОБА_3:

- п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 32265,33 грн., у тому числі за звітні (податкові) періоди - 2012 рік на суму 32265,33 грн.;

- п.2 п.3 ст.7, п.11 ст.8 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 04.07.2013 року №406-VII зі змінами та доповненнями, внесеними Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI, таким чином єдиний соціальний внесок донараховується за 2012 рік у сумі 73808,43 грн.

На підставі цих висновків Акта, 28.11.2013 року ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим були винесені:

- податкове повідомлення - рішення №0020601710, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 40331,66 грн., з яких 32265,33 грн. - основний платіж та 8066,33 грн. - штрафні санкції (а.с.32).

- Рішення ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим №5/17.1/НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким відносно ФОП ОСОБА_3 були застосовані штрафні санкції у загальному розмірі 77498,85 грн., з яких 73808,43 грн. - основний платіж, та 3690,42 грн. - штрафні санкції (а.с.33).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 було подано до ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік з Розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, відповідно до яких ним було задекларовано наступні показники:

- Сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності та сума загального річного оподатковуваного доходу - 825139,13 грн.;

- Вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, у тому числі: вартість придбаних товарно - матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції в сумі 749044,84 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 41952,49 грн.; інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 31102,58 грн., а всього на суму 822099,91 грн.;

- Сума чистого оподатковуваного доходу - 3039,22 грн. (а.с.35-37).

Також позивачем було подано Звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, згідно з яким сума нарахованого єдиного внеску за 2012 рік, виходячи з суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини склала 4572,42 грн. (а.с. 38-39).

Відповідно до п.п. 14.1.27 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Розділ IV ПК України регулює питання сплати податку на доходи фізичних осіб .

Відповідно до п.п.162.1.1 п. 162.1 ст.162 ПК України платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п 163.1 ст. 163 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

В ст.167 ПК України визначені ставки податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.177.1 ст.177 України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

В п. 177.2, п. 177.3 ст.177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). на доходи фізичних осіб.

Згідно з п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

П.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПК України передбачено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, діючим законодавством передбачено, що для формування фізичною особою - підприємцем витрат на придбання ТМЦ, вони мають бути пов'язані з його господарською діяльністю та їхня вартість має бути підтверджена документально. Будь-яких інших заборон або обмежень у віднесенні до складу витрат підприємця вартості товарів та послуг, законодавством не встановлено.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат було затверджено наказом ДПА України № 1025 від 24.12.2010 року (якій був діючим у 2012 році).

Відповідно до 3.4 цього Порядку, до графи 4 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи.

Пунктом 5 цього Порядку було передбачено, що дані Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).

Як вбачається з даних наданої позивачем Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність за 2012 рік, загальна вартість придбаних ФОП ОСОБА_3 товарно - матеріальних цінностей у 2012 році склала без ПДВ 749044,83 грн., що відповідає показнику, якій було ним задекларовано у податковій звітності за 2012 рік (а.с. 68-114).

В судовому засіданні були досліджені видаткові накладні позивача на поставку товарів у 2012 році та документи, які підтверджують оплату цих товарів та дані цих документів в повному обсязі співпадають із реквізитами документів, що підтверджує понесені витрати, які відображені у графі 4 Книги обліку доходів і витрат.

Таким чином, сума задекларованих позивачем витрат в повному обсязі співпадає із сумою його витрат, що підтверджена документально.

Відповідач в акті перевірки посилається на порушення позивачем п. 177.4 ст. 177 ПК України, але жодних обґрунтувань порушення зазначеної норми або посилань на відсутність у позивача якихось первинних документів, що підтверджують понесення ним витрат, ані в акті перевірки, ані в запереченнях відповідача, наданих ним в судовому засіданні, не викладено.

Викладений в Акті перевірки висновок відповідача щодо завищення позивачем валових витрат внаслідок неврахування торгової націнки у розмірі 35%, яка встановлена за результатами перевірки, є незрозумілим. В акті перевірки не зазначено, на підставі якої законодавчої норми підприємець при обчисленні валових витрат, вартість яких підтверджується первинними документами, має нараховувати на них торгову націнку.

Також є незрозумілим висновок інспектора, що торгова націнка складає саме 35%, в той час коли в тому ж Акті зазначено, що придбаний позивачем товар в повному обсязі реалізовано ним з націнкою від 5-20%.

Як вбачається з Акта перевірки торгова націнка у розмірі 35% була встановлена інспектором при проведенні аналізу придбаного з проданим товаром, що підтверджується копіями податкових накладних та копій контрольних стрічок на придбання та продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів, наведених у додатку до акту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд неодноразово зобов'язував представника відповідача надати в судове засідання додаток до акта перевірки, на якій посилався інспектор.

Однак, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що Додатком до Акта перевірки є копії чеків та накладних, які були зроблені інспектором під час проведення перевірки.

При дослідженні цих документів, на підставі яких інспектором зроблено висновок про завищення позивачем понесених витрат внаслідок наявності торгової націнки, встановлено, що вартість товару, який отримано позивачем, повністю співпадає з сумою, яка ним за цей товар сплачена, а тому висновок відповідача, зроблений на підставі цих документів, також є незрозумілим (а.с. 121-177).

Це ж стосується і методики розрахунку фактичних витрат позивача на придбання товару, яка застосована інспектором, шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на 35%, що також не передбачено жодним нормативно - правовим актом.

Таким чином, суд вважає, що висновок відповідача про заниження суб'єктом підприємницької діяльності в 2012 році оподатковуваного доходу у сумі 212704,41 грн. не заснований ані на документах, які були використані під час проведення перевірки, ані на нормах податкового законодавства, яким врегульовано підстави та порядок формування витрат підприємця, а тому винесене на підставі цих висновків податкове повідомлення - рішення № 0020601710 від 28.11.2013 року є протиправним та має бути скасовано судом.

Оскільки висновки відповідача про заниження ФОП ОСОБА_3 оподатковуваного доходу за 2012 рік спростовані судом, також є безпідставним висновок ДПІ про заниження позивачем єдиного соціального внеску на 73808,43 гривень.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI.

Відповідно до ст. 25 цього Закону, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 14 цієї статті, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Отже, законодавством, яке регулює порядок нарахування та сплати єдиного внеску, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку передбачено, що у випадку наявності у платника недоїмки зі сплати єдиного внеску, на його адресу направляється вимога, а не приймається рішення про донарахування внеску із одночасним застосуванням штрафних санкцій.

В той же час, відповідачем відповідна вимога про сплату недоїмки на адресу ФОП ОСОБА_3 не направлялась.

Таким чином, рішення про застосування штрафних санкцій № 5/17.1/НОМЕР_2 від 28.11.2013 року, яким позивачу визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску прийнято не у спосіб, що передбачений законодавством, а тому є протиправним та має бути скасоване судом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору, якій належав до сплати ним при зверненні до суду з цим позовом у сумі 236 грн. із Державного бюджету України.

В судовому засіданні 04.02.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 10.02.2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене 28.11.2013 року ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим №0020601710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 40331,66 грн., з яких 32265,33 грн. - основний платіж та 8066,33 грн. - штрафні санкції.

Визнати протиправними і скасувати рішення ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим №5/17.1/НОМЕР_2 від 28.11.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені у загальному розмірі 77498,85 грн., з яких 73808,43 грн. - основний платіж, та 3690,42 грн. - штрафні санкції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_2, 95050, АДРЕСА_1) судовий збір в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова