Постанова № 37109300, 10.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2014 р. Справа№ 910/18581/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Новиков О.Є., довіреність № 08.42-186/84-3254 від 17.12.2013;

від першого відповідача - представник не прибув;

від другого відповідача - Білоусов О.А., ліквідатор,

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Р" товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія ЛТД" на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 у справі № 910/18581/13 (суддя Мудрий С.М.) за первісним позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до дочірнього підприємства "Р" товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія ЛТД" та товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину та за зустрічним позовом дочірнього підприємства "Р" товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" та публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання права власності на транспортний засіб МАЗ 544069-320-031

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства "Р" товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія ЛТД" та товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 28.03.2008 року та застосування наслідків недійсності правочину.

Крім цього, дочірнє підприємство "Р" товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія ЛТД" звернулося до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" та публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання права власності на транспортний засіб МАЗ 544069-320-031.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2013 у справі № 910/18581/13 позов публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задоволено повністю: визнано недійсним договір купівлі - продажу від 28.03.2008 року та зобов'язано дочірнє підприємство "Р" товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія ЛТД" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" транспортний засіб - автомобіль марки МАЗ, модель 544069, рік випуску 2007, колір бежевий, шасі (кузов) УЗМ54406970000798, реєстраційний номер АА0357ТС; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

При ухваленні рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі - продажу від 28.03.2008 суд виходив з того, що оскільки заставодержателем згода на відчуження заставленого майна заставодавцю не надавалась, то останній не мав права на продаж такого майна.

При відмові у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання права власності на транспортний засіб.

Не погодившись з прийнятим рішенням, перший відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 у справі № 910/18581/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний - задовольнити.

Апеляційна скарга, мотивована, зокрема, тим, що покупець при укладенні оскаржуваного договору не знав про те, що майно перебуває в заставі.

Крім цього, в обґрунтування вимог за зустрічним позовом, апелянт посилається на те, що він є добросовісним набувачем, а отже, зазначене, як вважає перший відповідач, є підставою для задоволення зустрічного позову.

Представники позивача та другого відповідача в судовому засіданні 10.02.2014 проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апелянт правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від першого відповідача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Крім цього, апеляційна скарга подана саме першим відповідачем, а отже його позиція є викладеною та зрозумілою.

За наведених обставин, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між між товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Західно - Українська Лізингова Компанія", як лізінгодавцем та дочірнім підприємством "Р" товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія ЛТД", як лізінгоодержувачем 19.10.2007 року укладено договір оперативного лізингу (оренди) №071019/0Л-01092.

Предметом договору є правовідносини, за якими лізингодавець надає в користування лізингоодержувачу майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (виробника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (п. 1.1 договору).

Предметом оперативного лізингу за даним договором (п. 1.2 договору) є транспортний засіб, надалі за текстом - "предмет лізингу", найменування, строки та умови передачі якого, вартість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики встановлені і погоджені лізингоодержувачем у замовленні і наведені в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації (додаток №1 до договору №071019/ОЛ-01092 від 19.10.2007р.) предметом лізингу є МАЗ 544069-320-031, ціна 354 833,33 грн.

Між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"), як кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Західно - Українська Лізингова Компанія", як позичальником 02.11.2007 року укладено договір кредиту №600/21-120, відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 340640,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти у строк, визначений умовами кредитного договору та сплатити відсотки за користування кредитними коштами на умовах, визначених кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором кредиту №600/21-120 між сторонами 02.11.2007 року укладено договір застави майна, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т.Я. та зареєстрований в реєстрі за №6902.

Відповідно до п. 1.1 договору заставодавець передає в заставу заставодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту №600/21-120 від 02.11.2007 року наступний транспортний засіб: марки МАЗ 54409 (МАЗ 544069-320-031 згідно договору поставки №179 від 16.10.2007 р.), 2007 року випуску, колір бежевий, шасі (кузов, рама) №УЗМ54406970000798, тип ТЗ - вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер АА0357ТС.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №41893427 від 16.09.2013р., зареєстровано обтяження рухомого майна за №5975280, об'єкт обтяження транспортний засіб МАЗ 544069-320-031, номер об'єкта: УЗМ54406970000798, номер державної реєстрації АА0357ТС.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Західно - Українська Лізингова Компанія", як продавцем та дочірнім підприємством "Р" товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія ЛТД", як покупцем 28.03.2008 року укладено договір купівлі - продажу.

Відповідно до п. 1.1 договору після закінчення дії договору №07019/ОЛ-01092 оперативного лізингу (оренди) від 19 жовтня 2007 року, але не пізніше 19 листопада 2010 року, продавець зобов'язується продати транспортний засіб, що був переданий ним в користування в оренду, відповідно до специфікації (додаток №1 до договору №071019/ОЛ-01092 оперативного лізингу (оренди) від 19 жовтня 2007року, яка є невід'ємною частиною договору оренди та характеристики транспортного засобу (додаток №1 до форвардного контракту та продаж транспортного засобу від 28 березня 2008 р.), яка є невід'ємною частиною контракту, а покупець має право його купити.

Згідно з п. 2.1.5 договору заставодавець зобов'язаний без письмової згоди заставодержателя не здійснювати дій, пов'язаних зі зміною права власності на предмет застави, його обтяження будь-якими зобов'язаннями, в тому числі: передача в оренду, спільну діяльність і т. п.

Додатком №1 до форвардного контракту та продаж транспортного засобу від 28 березня 2008 року, визначена характеристика транспортного засобу, а саме: марка МАЗ, модель 544069, рік випуску 2007, колір бежевий, шасі (кузов) УЗМ54406970000798, реєстраційний номер АА0357ТС.

Отже, предмет застави за договором застави від 02.11.2007, а саме транспортний засіб МАЗ 544069-320-031 було продано дочірньому підприємству "Р" товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія ЛТД" за договором купівлі-продажу від 28.03.2008.

Позивач, посилаючись на те, що кредитором згода на продаж предмета застави заставодавцеві не надавалась, звернувся з даним позовом до суду про визнання договору купівлі - продажу від 28.03.2008 року недійсним.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до зазначених норм ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Статтею 1 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Згідно з ч. 2 статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 статті 17 Закону України "Про заставу" заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Частиною першою ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з п. 2.1.5 договору застави заставодавець зобов'язаний без письмової згоди заставодержателя не здійснювати дій, пов'язаних зі зміною права власності на предмет застави, його обтяження будь-якими зобов'язаннями, в тому числі: передача в оренду, спільну діяльність і т. п.

Таким чином, необхідною умовою передачі предмета застави у власність іншій особі є наявність згоди заставодержателя на відчуження заставленого майна.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (заставодержатель за договором) згоди заставодавцю на відчуження заставленого майна не надавало.

Таким чином, враховуючи те, позивачем не надавалось жодного дозволу заставадавцю на відчуження заставленого майна, останій не міг вчиняти жодних дій по відчуженню предмета застави.

За наведених обставин, у зв'язку з відсутністю дозволу позивача на укладення договору купівлі продажу від 28.03.2008 року, такий договір підлягає визнанню недійсним.

Доводи апелянта про те, що покупець при укладенні оскаржуваного договору не знав про перебування майна в заставі, не впливають на результат розгляду даного спору.

Відповідно до ч. 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У зв'язку з визнанням договору купівлі продажу від 28.03.2008 року недійсним, висновок суду першої інстанції про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонній реституції, є обґрунтованим.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні вимог за зустрічним позовом про визнання права власності на транспортний засіб МАЗ 544069-320-031, з огляду на наступне.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників, здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо захисту речових прав на майно, як-то: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 ЦК України) тощо.

У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

При цьому, предметом доказування у справах як за віндикаційним позовом, так і за позовом про визнання права власності, становлять обставини, які підтверджують це право.

Враховуючи те, що договір купівлі продажу від 28.03.2008 року, за яким перший відповідач придбав транспортний засіб, що був при цьому предметом застави, визнано судом недійсним, вимоги про визнання права власності на зазначений транспортний засіб, задоволенню не підлягають.

За наведених обставин, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на першого відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Р" товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія ЛТД" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 у справі № 910/18581/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - першого відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/18581/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко