Ухвала суду № 37107679, 04.02.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/1981/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області (далі - відповідач) про списання безнадійного податкового боргу , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач з урахуванням уточнення позовних вимог звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: зобов'язати здійснити списання безнадійної заборгованості в сумі 59691,06 грн., що числиться на обліковій картці платника податків.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.10.2013 року адміністративний позов задоволено повністю: зобов'язано відповідача здійснити списання безнадійної податкової заборгованості в сумі 59691,06 грн., що рахується на обліковій картці платника податків - Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" за платежем 21080900 "Штрафні санкції за порушення законодавства з патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО".

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином. При цьому сторонами надано заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представником позивача надано заперечення на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковим органом проведено перевірку позивача, результати якої відображені в акті №158/23-1/00130760 від 06.04.2006 року. В ході перевірки виявлено порушення вимог законодавства в сфері ведення касових операцій у національній валюті та згідно вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.04.2006 року №0001302310/0 про сплату 73456,74грн. штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки. Вказане рішення було оскаржено в адміністративному порядку. За результатами адміністративного оскарження, частково задоволено скаргу, ДПІ у м. Чернівцях винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000130231/3 від 04.08.2006 року яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 59691,06грн. Також встановлено, що відповідач, в зв'язку з несплатою суми штрафних санкцій, згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000130231/3 від 04.08.2006 року, позивачу було надіслано першу податкову вимогу №1/661 від 13.10.2006 року на суму 59657,06грн. Не погоджуючись із рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податковою вимогою позивач звернувся до господарського суду Чернівецької області із позовною заявою про визнання неправомірними дій ДПІ у м. Чернівці по нарахуванню штрафних санкцій в сумі 59657,06 грн., що підтверджується першою податковою вимогою №1/661 від 13.10.2006 року. За результатами розгляду, постановою господарського суду Чернівецької області від 11.01.2007 року №9/237 визнано неправомірними дії ДПІ у м. Чернівці по надсиланню позивачу першої податкової вимоги №1/661 від 13.10.2006 року на суму 59657,06грн., першу податкову вимогу №1/661 від 13.10.2006 року на суму 59657,06 грн. визнано незаконною. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2007 року №9/237 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 27.11.2012 року №К-19781/09 постанову господарського суду Чернівецької області від 11.01.2007 року залишено без змін. Також встановлено, що відповідач звертався до суду із позовною заявою про стягнення з позивача штрафних санкцій в сумі 59657,06 грн. Проте ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року у справі №2а-34/10/2470, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку із пропущенням строку на звернення до адміністративного суду.

23.05.2013 року позивач звернувся до начальника ДПІ у м. Чернівцях з листом №9/9298 в якому, посилаючись на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року у справі №2а-34/10/2470, просив списати заборгованість, яка рахується за позивачем в сумі 59 691,06 грн., як безнадійну. Листом від 19.06.2013року №8882/19-010 відповідач відмовив позивачу у списанні заборгованості.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість в сумі 59657,06 грн., яка обліковується податковим органом за позивачем, згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.08.2006 року №000130231/3, є безнадійною та підлягає списанню, оскільки закінчився строк звернення до суду про її стягнення в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

За порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням податкового органу застосовуються фінансові санкції, визначені статтями 17 - 24 цього Закону. Статтею другою вказаного закону фінансову санкцію визначено як грошову суму, що стягується за порушення вимог цього Закону з суб'єктів господарювання за місцем їх реєстрації до відповідного бюджету.

Як вже встановлено до позивача застосовано фінансові санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Окремим видом адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф. Відповідно до ч.1 ст.241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Зі змісту вказаних положень вбачається, що фінансові санкції, застосовані на підставі Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні ГК України. Контроль за сплатою платежів та нарахування штрафних (фінансових санкцій) покладено на податкові органи.

Податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані податковим органом, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253.

Облік нарахованих сум платежів по особовим рахункам платника податків здійснюється податковим органом згідно Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 року №276.

Відповідно до п. 4.1. розділу 4 Інструкції №276 нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: - податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; - податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; - пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; - відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; - непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що штрафні (фінансові) санкції, нараховані податковим органом, до набрання чинності Податковим кодексом України, за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не є податковими зобов'язаннями у визначенні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року відповідно до п. 1.5 ст.1 якого, штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Тому норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не поширюються на зазначені штрафні санкції щодо набуття ними, у разі несплати, статусу податкового боргу, в тому числі в частині встановлення строків позовної давності.

Таким чином, стягнення несвоєчасно сплачених платниками податків штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в період до 01.01.2011 року, здійснювалось виключно у судовому порядку.

01.01.2011 року набрав чинності ПК України, яким відповідно до підпункту 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 передбачена, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за нормами ПК України, штрафні санкції за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій, нараховані відповідно до норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", є грошовими зобов'язаннями платника податків.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, сума грошового зобов'язання (штрафні санкції за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій та норм обігу готівки), не сплачена у встановлений строк, з набранням чинності ПК України, є податковим боргом.

Як вже встановлено, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року у справі №2а-34/10/2470, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року, адміністративний позов ДПІ у м. Чернівцях про стягнення з позивача штрафних санкцій в сумі 59657,06грн., згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.08.2006 року №000130231/3, залишено без розгляду у зв'язку із пропущенням строку на звернення до адміністративного суду. Залишаючи без розгляду позовну заяву ДПІ у м. Чернівцях, суди виходили з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, оскільки заявлена до стягнення заборгованість виникла в серпні 2006 року, а ДПІ у м. Чернівцях звернулось до суду із позовом про її стягнення лише 15.05.2009 року.

До матеріалів справи надано зворотній бік облікової картки платника ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" за платежем 21080900 "Штрафні санкції за порушення законодавства з патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО", станом на 07.10.2013 року, з якої встановлено, що за ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" рахується недоїмка по рішенню ДПІ у м. Чернівцях від 04.08.2006 року №000130231/3 про застосування штрафних санкцій в сумі 59657,06 грн., яка рахувалась і на початок 2013 року.

Згідно з ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2012року №1329.

Відповідно до п. 2.1 Порядку №1329 під терміном "безнадійний" податковий борг слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений ст.102 ПК України (п.п. 2.1.3 п. 2.1 Порядку №1329). Водночас, застосування строків звернення до адміністративного суду, визначених ПК України, можливе лише щодо тих правовідносин, що виникли після набрання чинності Податковим кодексом України.

Зважаю на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольнивши позов, так-як заборгованість є безнадійною та підлягає списанню, оскільки закінчився строк звернення до суду про її стягнення в судовому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.