Ухвала суду № 37107642, 03.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/9763/13-а

03.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

позивач, - ОСОБА_2 - не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

представник відповідача, Державної виконавчої служби України - Сеітаблаєва Лілія Кадирівна, довіреність № 44-03/44/1770 від 25.12.13

представник відповідача, Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку і звітності Міністерства юстиції України- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 та Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В. ) від 28.11.2013 року по справі №801/9763/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Державної виконавчої служби України (вул. Артема, 73,Київ 53,04053)

Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку і звітності Міністерства юстиції України (пров. Рильський, буд.10, 01060)

про визнання незаконними дій та бездіяльності, спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.13 року адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо неповного виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 13.06.2013 року по справі № 42953/04 "Кісєльов проти України" по перерахування ОСОБА_2 3500 євро за курсом Національного банку України на час здійснення платежу.

Визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про закінчення виконавчого провадження ВП№38722202 від 24.10.2013 року.

Зобов'язано Державну виконавчу службу України виконати Рішення Європейського суду з прав людини від 13.06.2013 року по справі № 42953/04 "Кісєльов проти України" в частині виплати ОСОБА_2 3500 євро з урахуванням курсу Національного банку України на час здійснення такої виплати.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна виконавча служба України, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.13 року та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13.06.2013 року по справі №42953/04 «Кісєльов проти України» проводилося у спосіб та порядку, встановленому виконавчим документом, Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_2, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова не в повному обсязі відповідає вимогам законодавства, обставинам справи та рішенню Європейського суду з прав людини від 13.06.2013 року по справі №42953/04 «Кісєльов проти України». Так, судом помилково незаконно відмовлено в задоволенні позовних вимог про протиправність стягнення грошових коштів в розмірі 1,5% від виплаченої суми за послуги банку, а саме 356,77 грн. та в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат понесених за збір документів в розмірі 43, 80 грн.

У судовому засіданні 03.02.2014 року представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Позивач у судове засіданні 03.02.2014 року не з'явився до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку і звітності Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 13.06.2013 року по справі №42953/04 «Кісєльов проти України» постановлено, зокрема, що протягом трьох місяців держава-відповідач має сплатити заявнику 3500 (три тисячі п'ятсот) євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу (а.с.80-81).

04 липня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжовим М.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№38722202, якою відкрито виконавче провадження з виконання рішення №42953/04, виданого 13.06.2013 року Європейським судом з прав людини (а.с.93).

08 липня 2013 року Міністерством юстиції України було отримано вказану постанову про відкриття виконавчого провадження, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Європейського суду з прав людини.

12 серпня 2013 року сторонам виконавчого провадження та Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України Державною виконавчою службою України направлено постанову про виправлення помилки від 09.08.2013 року, відповідно до якої виправлено найменування стягувача з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2» (а.с.117,118).

У зв'язку з відсутністю банківського реквізиту стягувача, на який потрібно зарахувати кошти Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України було направлено до Державної казначейської служби України платіжне доручення від 12.09.2013 року №3516 на суму 37117,89 грн. для перерахування коштів справедливої сатисфакції на депозитний рахунок Державної виконавчої служби України (а.с.131).

13 вересня 2013 року Державною казначейською службою України вказані кошти були перераховані на рахунок Державної виконавчої служби, що підтверджується випискою з рахунку з урахуванням КЕКВ рахунку №35210051000030 за 13.09.2013 року (а.с.129).

03 жовтня 2013 року відповідно до платіжного доручення №1276 від 24 вересня 2013 року Державною виконавчою службою України було перераховано 37117,89 грн. на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 у якості погашення боргу по примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини №42953/04 від 13.06.2013 року (а.с.122).

04 жовтня 2013 року на особовий рахунок НОМЕР_1 зараховано 36561,12 грн. відповідно до платіжного доручення №1276 на суму 37117,89 грн., яке надійшло до банку 03 жовтня 2013 року, утримана комісія відповідно до тарифів банку складає 1,5% - 556,77 грн., що вбачається з повідомлення ТОБО №10011/0235 Філії-Кримського республіканського управління Державного ощадного банку України (а.с.59).

24 жовтня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжовим М.В. прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження ВП№38722202 (а.с.136).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" № 606 від 21.04.1999 (далі - Закон № 606).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України врегульовані Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV (далі Закон №3477).

Відповідно до ст. 2 Закону №3477 рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Статтею 7 Закону №3477 передбачено, що протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.

Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Статтею 8 Закону №3477 передбачено, що виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.

Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України "Про виконавче провадження".

Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 року №408 (далі Порядок), визначено механізм використання коштів, передбачених Мін'юсту (далі - головний розпорядник) у державному бюджеті за програмою "Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України" (далі - бюджетні кошти).

Відповідальним виконавцем зазначеної програми є Мін'юст (п. 1 Порядку).

Підпунктом 1 пункту 2 Порядку встановлено, що бюджетні кошти спрямовуються на:

виплату грошових сум за рішеннями закордонних юрисдикційних органів - міжнародного судового, в тому числі Європейського суду з прав людини, міжнародного арбітражного органу, згода на здійснення юрисдикції яким щодо України надана відповідно до укладеного належним чином міжнародного договору України або в інший спосіб згідно із законами України, а також судового, арбітражного органу іноземної держави, - прийнятими проти держави Україна.

Відповідно до п. 5 Порядку для здійснення платежів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 4 пункту 2 головний розпорядник подає до Казначейства, уповноваженого банку платіжний документ, який повинен містити такі відомості: найменування справи, за якою закордонним юрисдикційним органом прийнято рішення проти України; найменування стягувача (стягувачів); банківський реквізит стягувача (стягувачів) (за наявності).

До платіжного документа для здійснення платежів, зазначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2, додаються: постанова про відкриття виконавчого провадження; рішення закордонного юрисдикційного органу в офіційному перекладі; повідомлення стягувача (стягувачів) про банківський реквізит, на який необхідно зарахувати стягнуті кошти (за наявності); постанова державного виконавця - у разі стягнення виконавчого збору; вимога державного виконавця - у разі стягнення пені, неустойки та штрафу або у разі додаткової сплати інших коштів, передбачених рішенням юрисдикційного органу.

З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що Департамент планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, основним завданням, якого відповідно до Положення про Департамент планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 03 квітня 2012 року №311/12, є організація бухгалтерського обліку і звітності у системі Міністерства та інше, мав протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Європейського суду з прав людини від 13.06.2013 року по справі №42953/04 «Кісєльов проти України» надіслати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону, а також платіжний документ відповідно до Порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи той факт, що постановою про виправлення помилки ВП№38722202 від 09.08.2013 року виправлено помилку допущену у постанові про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2013 року, та вказану постанову було направлено на адресу Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України 12 серпня 2013 року, то останній, направивши платіжне доручення від 12.09.2013 року №3516 на суму 37117,89 грн., що еквівалентно 3500 євро згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 12.09.2013 року, для перерахування коштів справедливої сатисфакції на депозитний рахунок Державної виконавчої служби України, діяв відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 року №408.

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання незаконними дії та бездіяльність Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України щодо несвоєчасного виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 13.06.2013 року по справі №42953/04 «Кісєльов проти України»; визнання незаконними дії та бездіяльність Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України щодо виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 13.06.2013 року по справі №42953/04 «Кісєльов проти України» не у повному обсязі та зобов'язання Департамент планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України виконати у повному обсязі Рішення Європейського суду з прав людини від 13.06.2013 року по справі №42953/04 «Кісєльов проти України».

Відповідно до п. «а» ч. 2 ст. 9 Закону №3477 сума відшкодування, яка знаходиться на депозитному рахунку державної виконавчої служби, перераховується на рахунок Стягувача після подання ним відповідної заяви.

Частиною 3 ст. 9 Закону №3477 передбачено, що протягом трьох днів з моменту перерахування на депозитний рахунок державної виконавчої служби суми відшкодування державна виконавча служба повідомляє про це Стягувача.

Проте, Державна виконавча служба України з моменту перерахування на депозитний рахунок державної виконавчої служби суми відшкодування, а саме, з 13.09.2013 року протягом трьох днів не повідомила про це стягувача ОСОБА_2, а прийняла розпорядження №38722202/11 від 23.09.2013 року, в якому зазначено про необхідність перерахування 37117,89 грн. на користь ОСОБА_2, як погашення заборгованості: р/р НОМЕР_3 (к/р НОМЕР_1, ІНН НОМЕР_2) в філії-Кримське республіканське управління АТ «Ощадбанк» ТВБВ №10011/0241, МФО 324805, код за ЄДРПОУ 09324508, згідно рішення Європейського суду з прав людини №42953/04, виданого 13.06.2013 року (а.с.121).

Надалі, Державна виконавча служба України відповідно до платіжного доручення №U170186 від 24 вересня 2013 року, яке було одержано банком лише 03.10.2013 року, перерахувала грошові кошти у сумі 37117,89 грн. на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 (а.с.60).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 13.06.2013 року по справі №42953/04 «Кісєльов проти України» постановлено, зокрема, що протягом трьох місяців держава-відповідач має сплатити заявнику 3500 (три тисячі п'ятсот) євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.

При апеляційному перегляді встановлено, що платіж було здійснено Державною виконавчою службою України на користь стягувача ОСОБА_2 03 жовтня 2013 року, що вбачається з відмітки Державної казначейської служби України на платіжному дорученні №U170186 від 24 вересня 2013 року (а.с.119).

Станом на 03 жовтня 2013 року Національним банком України був встановлений курс євро до гривні в розмірі 1080,2540 грн. за 100 євро, отже сума відшкодування ОСОБА_2 на день здійснення платежу складала 37808,89 грн. (3500 євро * 1080,2540/100).

Таким чином, Державна виконавча служба України не повідомивши ОСОБА_2 протягом трьох днів з моменту перерахування на депозитний рахунок державної виконавчої служби суми відшкодування про це, та здійснивши 03 жовтня 2013 року платіж у сумі 37117,89 грн., порушила права стягувача ОСОБА_2 щодо виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 13.06.2013 року по справі №42953/04 «Кісєльов проти України» у повному обсязі, а тому такі дії відповідача є протиправними.

Враховуючи зазначене, Державна виконавча служба України виконала Рішення Європейського суду з прав людини від 13.06.2013 року по справі №42953/04 «Кісєльов проти України» не у повному обсязі, тому відсутні були підстави для прийняття головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№38722202 від 24.10.2013 року, у зв'язку з чим постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином колегія погоджується з висновком суду з урахуванням приписів 11 КАС України для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо неповного виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 13.06.2013 року по справі №42953/04 «Кісєльов проти України» по перерахуванню позивачу 3500 євро за курсом Національного банку України на час здійснення платежу; визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про закінчення виконавчого провадження ВП№38722202 від 24.10.2013 року; зобов'язати Державну виконавчу службу України виконати Рішення Європейського суду з прав людини від 13.06.2013 року по справі №42953/04 «Кісєльов проти України» в частині виплати позивачу 3500 євро з урахуванням курсу Національного банку України на час здійснення такої виплати.

Водночас колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта - ОСОБА_2 щодо незаконного утримання 1,5% від виплаченої суми за послуги банку, а саме 356,77 грн., оскільки відповідно до пункту 3.2.4 Договору №10W_241_1473_241_44198 про відкриття поточного рахунку та розрахунково-касове обслуговування вкладу «ПЕНСІЙНИЙ» в національній валюті для фізичної особи, укладеного 06 грудня 2011 року між АТ «Ощадбанк» (в подальшому - Банк) та ОСОБА_2 (в подальшому - Вкладник), Банк має право при здійсненні безготівкових зарахувань самостійно, без додаткового узгодження з Вкладником, списувати з Рахунку комісійні, передбачені Тарифами Банку. Відповідно до повідомлення ТОБО№10011/0235 філії - Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк» №50/23-02/4354 від 02 жовтня 2013 року розмір процентної ставки комісії при зарахуванні безготівкових коштів на рахунок клієнта складає 1,5% від суми, але не менше 6 грн.

Доводи позивача стосовно стягнення розміру понесених витрат у сумі 43,80 грн., які складаються з витрат на отримання інформації у ТОБО№10011/0235 філії - Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк» у сумі 40 грн. та витрат на відправку рекомендованого листа на ім'я начальника ВПВР ДВС України у сумі 3,80 грн. не підлягають задоволенню, оскільки вони не є судовими витратами у розумінні статті 87 КАС України, а тому відсутні підстави для їх стягнення.

Мотивація та докази, наведені позивачем та відповідачем в апеляційній скарзі, не дають апеляційній інстанції підстав, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

В силу положень ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державної виконавчої служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.2013 року по справі №801/9763/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук