Ухвала суду № 37107327, 05.02.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1806/9404/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Катрич Ольга МихайлівнаНомер провадження 22-ц/788/9/14 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 37

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2014 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Сибільової Л. О.,

суддів - Маслова В. О., Лузан Л. В.,

за участю секретаря судового засідання -Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 вересня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Друга Сумська державна нотаріальна контора, Піщанська сільська рада Ковпаківського району м. Суми, про визнання права власності у порядку спадкування на земельну ділянку, про виділ у натурі частини спадкового майна

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл спадкового майна в натурі, усунення перешкод в користуванні власністю,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 вересня 2013 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,14 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7

В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1 189 грн. 86 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким або передати йому у власність 76/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, а саме: коридор 7 пл. 4,5 кв. м, кухню 6 пл. 10,6 кв. м; житлову кімнату 5 пл. 8,0 кв. м; житлову кімнату 8 пл. 10,3 кв. м; житлову кімнату 9 пл. 9,9 кв. м; житлову кімнату 10 пл. 19,6 кв. м; житлову кімнату 4 пл.9,6 кв. м, житлову кімнату 3 пл. 9,3 кв. м у житловому будинку А-1, надвірні будівлі: погріб 3, сарай Е, сарай Г, навіс Е 1, вбиральню И, літній душ Р, теплицю С, ганок, огорожу №3, ворота №7, огорожу №8 із сплатою йому відповідачкою ОСОБА_4 грошової компенсації за зменшення його частки спільної власності, або припинити право власності відповідачки ОСОБА_4 на належну їй частину спільної власності зі сплатою ним вартості належних їй 61/400 частин домоволодіння за вказаною адресою.

Для вирішення справи просив призначити додаткову судову будівельно-технічну експертизу по визначенню дійсної вартості домоволодіння та дійсної вартості ідеальних часток співвласників відповідно до правовстановлюючих документів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким усунути перешкоди в користуванні власністю з боку позивача ОСОБА_3, зобов'язавши його відкрити двері із приміщення 1-1 в приміщення 1-3, прорубати вікно з приміщення 1-11 в приміщення 1-10 в спірному домоволодінні.

При цьому відповідач посилається на те, що частина будинку, належна її матері, є в спільній власності сторін, а тому їй слід було реально виділити, крім тієї частки і приміщень, що пропонує позивач, ще додатково жилу кімнату 1-1- площею 19, 6 кв. м. Суд мав врахувати, що вона тривалий час доглядала за хворою матір'ю, має право на збільшення своєї частки у праві власності на спірне домоволодіння, в користуванні яким відповідно до її частки перешкоджає позивач.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та їх представників, які підтримали кожен свої скарги з мотивів, в них викладених, та заперечують проти задоволення скарги іншої сторони, пояснення експерта Меніна А.І., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

27 липня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 квітня 2012 року, виданого державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 3-479, йому належить 39/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_2. Свідоцтво видане на підставі заповіту від 6 травня 1982 року № 2-1086 його баби ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 липня 1991 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №2-2644, після смерті його батька ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, йому належить 61/200 частини вказаного житлового будинку з надвірними будівлями.

На таку ж частину спадкового майна отримала свідоцтво про право на спадщину після батька його мати ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Мати залишила заповіт, посвідчений 24 жовтня 2003 року Піщанською сільською радою Ковпаківського району м. Суми, зареєстрований в реєстрі за № 216, за яким все своє майно заповіла йому та його сестрі - відповідачці ОСОБА_4

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 квітня 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №3-481, йому належить 61/400 частини спірного житлового будинку з надвірними будівлями після смерті матері ОСОБА_7

Таким чином, на даний час він є власником всього 339/400 частин вказаного домоволодіння.

На ? частину спадкового майна після смерті матері ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину за заповітом не було видане, спадщину успадкувала її дочка і його сестра відповідачка ОСОБА_4, яка на час смерті матері проживала разом з нею і заяву про відмову від спадщини не подавала.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 його вартість становить 146 435 грн., вартість майна, на яке він претендує, - 124103,66 гр.

Домоволодіння за вказаною адресою складається з житлового будинку А-1 житловою площею 75,7 кв. м, надвірних будівель: погріб «З», погріб п/г, прибудова «а», прибудова «а1», прибудова «А1 І», кухня-сарай «Б», сарай «В», сарай «Г», вбиральня «Д», сарай «Е», навіс «Е1», вбиральня «И», навіс «О», літній душ «Р», теплиця «С», ганок, ворота 1, 7, огорожі 2-4, 8.

Земельна ділянка його бабою ОСОБА_9 не була приватизована, і він на підставі рішення Піщанської сільської ради від 26 листопада 1993 року отримав 24 жовтня 1997 року Державний акт про право власності на землю.

Його матері ОСОБА_7 на підставі рішення XVI сесії Піщанської сільської Ради народних депутатів від 26 листопада 1993 року була передана у власність земельна ділянка для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,14 га за місцезнаходженням житлового будинку, був виданий Державний акт на право приватної власності на землю, який на цей час втрачений, а тому він не може отримати свідоцтво про право власності на ? частину вказаної земельної ділянки, що належала його матері, на підставі її заповіту.

Просив визнати за ним право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,14 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; виділити йому в натурі частину спадкового майна, що знаходиться за вказаною адресою і складається з коридору 7 площею 4,5 кв. м, кухні 6 площею 10,6 кв. м; житлової кімнати 5 площею 8,0 кв. м; житлової кімнати 8 площею 10,3 кв. м; житлової кімнати 9 площею 9,9 кв. м; житлової кімнати 10 площею 19,6 кв. м; житлової кімнати 4 площею 9,6 кв. м, житлової кімнати 3 площею 9,3 кв. м, житлової кімнати 2 площею 9,0 кв. м у житловому будинку А-1, з надвірних будівель: погріб З, прибудова а, прибудова а1, прибудова А1І, кухня-сарай - Б , сарай В, вбиральня Д, сарай Е, навіс Е1, сарай Г, навіс Е 1, вбиральню И, літній душ Р, теплицю С, ганок, огорожу № № 3, 4, 8, ворота №7, та ? частину земельної ділянки, що належала ОСОБА_7, за тією ж адресою (а. с. 2-5, т.1).

Після проведення в справі судової будівельно-технічної експертизи ОСОБА_3 у вересні 2012 року уточнив позов та просив передати йому у власність 76/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, а саме: коридор 7 площею 4,5 кв. м, кухню 6 площею 10,6 кв. м, житлову кімнату 5 площею 8,0 кв. м, житлову кімнату 8 площею 10,3 кв. м, житлову кімнату 9 площею 9,9 кв. м, житлову кімнату 10 площею 19,6 кв. м, житлову кімнату 4 площею 9,6 кв. м, житлову кімнату 3 площею 9,3 кв. м у житловому будинку А-І, надвірні будівлі: погріб 3, сарай Е, сарай Г, навіс Е1, вбиральню И, літній душ Р, теплицю С, ганок, огорожу №3, ворота №7, огорожу №8 без виплати йому грошової компенсації відповідачкою.

Посилався при цьому на те, що експертним висновком не надані варіанти поділу спадкового майна відповідно до часток, зазначених у правовстановлюючих документах сторін, оскільки немає змоги облаштувати дві окремі квартири, як цього вимагають державні будівельні норми. Просив визначити частки у домоволодінні відповідно до варіанту його поділу, який він запропонував. Згідно висновку експерта, ці частки складають 76/100 і 24/100, тобто за його згодою частка відповідачки збільшується на 87/1000. Визначення ринкової вартості домоволодіння не проводилось і розмір грошової компенсації на його користь не визначався, а тому він згоден на передачу йому у власність 76/100 частин домоволодіння, що менше, чим йому належить за правовстановлюючими документами, а відповідачці - 24/100, що, відповідно, більше чим їй належить за правовстановлюючими документами, без виплати йому грошової компенсації за зменшення його частки при поділі домоволодіння (а. с. 216-217, т.1).

28 лютого 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом, мотивуючи його тим, що спірний будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 належав на праві спільної часткової власності її і ОСОБА_3 батькам - ОСОБА_10, ОСОБА_7 та бабі - ОСОБА_9

За життя баба склала заповіт на ім'я свого онука ОСОБА_3 Після смерті баби ОСОБА_3, який є братом позивачки, отримав її частину - 39/100.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їх батько ОСОБА_10, який був власником 61/100 частини будинку. Після його смерті вона відмовилась від прийняття спадщини на користь матері ОСОБА_7

Мати і брат ОСОБА_3 отримали після смерті батька по 61/200 частині спірного будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла їх мати ОСОБА_7, яка за життя склала заповіт і все своє майно заповідала їм з братом.

Частка ОСОБА_3 у спірному домоволодінні в загальному склала 339/400. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 грудня 2012 року, вона оформила право власності на 61/400 частин вказаного домоволодіння після смерті матері.

На момент своєї смерті мати проживала з нею, оскільки тяжко хворіла, за адресою: АДРЕСА_1, хоча вони разом з нею залишалися зареєстрованими в АДРЕСА_2. Вона витрачала на лікування матері значні кошти, поховала її, поставила пам'ятники батькам. Брат ОСОБА_3 допомоги їй не надавав. Вона має трикімнатну квартиру, проте потребує житла, аби самій там проживати або розпорядитись своєю часткою на користь сина, який зареєстрований в спірному домоволодінні.

Посилалась на зазначені обставини як істотні підстави для відхилення від розміру часток співвласників будинку при його поділі.

ОСОБА_3 чинить їй перешкоди в користуванні її часткою власності у домоволодінні: прорубав двері зі своєї частини будинку до частини матері, викинув меблі, що вона купувала, на холодну веранду, заклав цеглою вікно з приміщення 1-10 в веранду 1-11 і двері з приміщення 1-3 в коридор 1-1, не залишивши їй житлової площі.

Просила, відступивши від часток, виділити на її частку 61/400 у домоволодінні тамбур 1, коридор 1-1, веранду 1-11, кухню 1-2 та кімнату 1-10 площею 19,6 кв. м; усунути перешкоди у користуванні власністю з боку відповідача, зобов'язавши його відкрити двері з приміщення 1-1 в приміщення 1-3, прорубати вікно з приміщення 1-11 в приміщення 1-10; призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання про варіанти розподілу спірної частини домоволодіння (т.1, а.с.142-143).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог сторін про поділ домоволодіння та у зустрічному позові про усунення перешкод у користуванні власністю, суд послався на те, що такий поділ відповідно до часток сторін у праві власності на нього, неможливий, доводи відповідачки про наявність підстав для збільшення її частки у праві власності порівняно з тією збільшеною часткою, на яку погоджується позивач, та про наявність перешкод у користуванні власністю не підтверджені доказами в справі.

Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 12 листопада 1987 року бабі сторін ОСОБА_9 як голові колгоспного двору на підставі рішення виконкому Ковпаківської районної ради народних депутатів № 44 від 18 лютого 1986 року належало 39/100 частин житлового будинку в АДРЕСА_2. Батькові сторін ОСОБА_10 на підставі аналогічного свідоцтва від 9 листопада 1987 року належала 61/100 частина цього домоволодіння (а.с.90, т.1, а.с. 55, т. 2).

Перед отриманням вказаних свідоцтв ОСОБА_9 та ОСОБА_3 з участю представника Сумського обласного об'єднаного БТІ підписали акт від 13 жовтня 1987 року, згідно якого визначили, які приміщення знаходяться в фактичному користуванні кожного з них, та, відповідно, були вирахувані їх вищевказані частки у праві власності на домоволодіння, що стало підставою для видачі кожному свідоцтва про право власності на його частку в домоволодінні (а.с.60, 134-136, т.2).

6 травня 1982 року ОСОБА_9 склала заповіт на користь позивача ОСОБА_3 (а.с. 86-87, т.1).

Згідно запису акту про смерть від 10 березня 1990 року, ОСОБА_9, яка була бабою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, померла ІНФОРМАЦІЯ_1. На день її смерті з нею в будинку по АДРЕСА_2 був зареєстрований позивач ОСОБА_3 зі своєю сім'єю (а.с. 85, 86, 88, т.1).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 липня 1991 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №2-2644, після смерті батька сторін ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, позивачеві ОСОБА_3 та його матері ОСОБА_7 належить 61/100 частина (тобто по 61/200 кожному) житлового будинку жилою площею 75,7 кв. м з відповідною частиною надвірних будівель у АДРЕСА_2, яке розташоване на земельній ділянці сільської ради і складається з: кухня-сарай «Б», сарай «В», сарай «Г», вбиральня «Д», сарай «Е», кухня «Ж», погріб «З», вбиральня «И», погріб п/г, огорожа № № 1-6, вартістю 6992,5 крб. (а.с.102, т.1).

Вказана частина будинку належала померлому на підставі вищевказаного свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого Ковпаківським райвиконкомом 9 листопада 1987 року, зареєстрованого в Сумському БТІ 12 листопада 1987 року за № 224. Відповідачка ОСОБА_4 спадщину після смерті батька не приймала (а. с. 9-10, 33-61, т.1).

Згідно Державного акту про право приватної власності на землю, виданого 24 жовтня 1997 року, ОСОБА_3 на підставі рішення XVI сесії Піщанської сільської ради від 26 листопада 1993 року передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,20 га, яка розташована на території АДРЕСА_2 Піщанської сільської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства, яка знаходилась в користуванні баби ОСОБА_9 (а.с.19, т.1).

Згідно довідок виконавчого комітету Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми від 05 липня 2012 року та управління Держкомзему у місті Суми, за ОСОБА_9 земельна ділянка не була зареєстрована, за ОСОБА_3 закріплена земельна ділянка розміром 0,20 га, розташована за адресою АДРЕСА_2; земельна ділянка розміром 0,14 га належить його матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, на підставі Державного акту (а.с.20, 91, 215, т. 1).

ОСОБА_7, яка є матір'ю сторін, 24 жовтня 2003 року склала заповіт на їх користь. Вона померла ІНФОРМАЦІЯ_3, на момент смерті була зареєстрована разом з дочкою відповідачкою ОСОБА_4 та онуком ОСОБА_5 Сторони в передбачений законом шестимісячний строк звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після неї (а. с. 14, 15, 97, 99, 100, 107, т.1).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 квітня 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 3-479, ОСОБА_3, який проживає в АДРЕСА_2, належить 39/100 частин житлового будинку житловою площею 75,7 кв. м з надвірними будівлями вартістю 2926 гр. за адресою: АДРЕСА_2, після смерті баби ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі її заповіту від 6 травня 1982 року. ОСОБА_3 зареєстрував право власності на вказану частку 11 травня 2012 року (а.с.6-8, 86-87, 72-92, т.1).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 квітня 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №3-481, ОСОБА_3 належить ? частина від 61/200 частини спірного житлового будинку по АДРЕСА_2 з надвірними будівлями, розташованого на приватизованій земельній ділянці, після смерті матері ОСОБА_7, тобто 61/400 частина вартістю 9227, 63 гр. (а.с.11-13, 95-110, т.1).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 грудня 2012 року посвідченого державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №2-2597, ОСОБА_4 належить ? частина від 61/200 частин житлового будинку за вказаною адресою, після смерті її матері ОСОБА_7, тобто 61/400 частина вартістю 9227, 63 гр. (а.с. 33-61, 95-110, 144-146, т. 1).

Згідно технічного паспорту, складеного 6 березня 2012 року, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, спірне домоволодіння складається з житлового будинку А-1, загальною площею 102,6 кв. м, житловою площею 75,7 кв. м, прибудови «А1-І», прибудов «а» і «а1», надвірних будівель: погріб «З», погріб п/г, кухня-сарай «Б», сарай «В», сарай «Г», вбиральня «Д», сарай «Е», навіс «Е1», вбиральня «И», навіс «О», літній душ «Р», теплиця «С», ганок, ворота 1, 7, огорожі 1- 8 (а.с.16-18, 89-90, т.1).

У вказаному будинку за адресою АДРЕСА_2 зареєстрований син відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5, 1984 року народження (а.с.23, т.1).

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 грудня 2012 року позовну заяву ОСОБА_4 до Сумської міської ради, ОСОБА_3, третя особа: Друга Сумська державна нотаріальна контора, про встановлення юридичного факту спільного проживання із спадкодавцем, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на 61/400 частину домоволодіння, усунення перешкод в користуванні власністю залишено без розгляду (а.с.147, т.1).

Згідно висновку №37 судової будівельно-технічної експертизи від 02 липня 2013 року, виходячи з розташування та планування домоволодіння, внутрішнього планування будинку, ідеальних часток співвласників, нормативних вимог, не видається за можливе запропонувати варіанти реального розподілу будинку в натурі, виходячи з ідеальних часток співвласників, з улаштуванням двох окремих квартир.

Виходячи з арифметичних розрахунків, частки співвласників відповідно до вказаного варіанту поділу, який пропонує позивач і відповідає існуючому порядку користування будинком за адресою: АДРЕСА_2, складає: ОСОБА_3 - 76/100; ОСОБА_4 - 24/100 (а.с.176-187, т.1).

За клопотанням сторін апеляційним судом була призначена додаткова судова будівельно-технічна експертиза на предмет визначення ринкової вартості спірного домоволодіння та можливості його реального поділу з врахуванням реального користування приміщеннями в будинку колишніми його співвласниками та нинішніми та того варіанту, який пропонує позивач з відступленням від їх часток у праві власності в сторону збільшення частки відповідачки.

Згідно висновку №92 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 10 грудня 2013 року дійсна (ринкова, тобто та ціна, за якою спірне домоволодіння може бути продане в даній місцевості) вартість домоволодіння в АДРЕСА_2 складає 242 000 грн.

Вартість часток сторін згідно правовстановлюючих документів складає: ОСОБА_3 - 339/400 частин - 205 095 грн.; ОСОБА_4 - 61/400 частин - 36 905 грн.

Виходячи з візуального обстеження, розташування та планування домоволодіння і житлового будинку, нормативних вимог, які діяли в період будівництва житлового будинку, сформованого порядку користування, при умові проведення попередньої реконструкції частини приміщень, якими користується ОСОБА_4, експерт пропонує один варіант розподілу житлового будинку та надвірних будівель: І власнику виділяється (показано жовтим кольором в додатку №2) частина приміщень в житловому будинку «А-І»:

«І» площею 2,0 кв. м; «1» площею 3,7 кв. м; «2» площею 9,0 кв. м; «11» площею 6,1 кв. м; загальною площею 20,8 кв. м, а також господарчі будівлі і споруди: «Б» кухня-сарай, «В» сарай, «п/г» погріб, «Д» вбиральня, «О» навіс, огорожа №1, №2, №3 (Н=1,07м), №3 (Н=1,3м) 1/5 частина, №4.

ІІ власнику виділяється (показано зеленим кольором в додатку №2) частина приміщень в житловому будинку «А-І»:

«3» площею 9,3 кв. м; «4» площею 9,6 кв. м; «5» площею 8,0 кв. м; «6» площею 10,6 кв. м; «7» площею 4,5 кв. м; «8» площею 10,3 кв. м; «9» площею 9,9 кв. м; «10» площею 19,6 кв. м, загальною площею 81,8 кв. м, а також господарчі будівлі і споруди: «Г» сарай, «Е» сарай, «Е1» навіс, «З» погріб, «И» вбиральня, «Р» душ, «С» теплиця, огорожа №3 (Н=1,3м) 4/5 частин, №7,№8 (а.с.78-94).

З вказаного висновку вбачається, що за технічними характеристиками частина приміщень, якими користується відповідачка ОСОБА_4, не відповідає вимогам колишніх та нині діючих державним будівельним нормам і правилам щодо жилих приміщень, реконструкції і капітального ремонту жилих будинків, норм проектування.

З огляду на зазначене слід збільшити висоту внутрішнього приміщення житлової кімнати «2» до 2, 5 м (фактична висота 2,22 м) за рахунок підняття стелі; збільшення розміру віконного прорізу в приміщенні житлової кімнати «2» або влаштування додаткового, для приведення співвідношення площі підлоги до площі вікна в межі 1 : 5,5 -1 : 8 (фактично 1 : 12); виконання робіт з утеплення всіх зовнішніх стін, оскільки вони збудовані з керамічної цегли товщиною в 1 цеглину (25 мм) (а.с.78-102, т.2).

Апеляційному суду експерт Менін А.І. пояснив, що з врахуванням вимог діючих на час розгляду справи державних будівельних норм і правил неможливо поділити будинок за варіантом, запропонованим позивачем ОСОБА_3 з огляду на вимоги щодо розміру площі житлового приміщення, його технічних характеристик. Не дивлячись на те, що згідно матеріалів технічних паспортів та інвентаризаційної справи приміщення № 9 зазначене жилим, за своїми технічними характеристиками воно не відповідає вимогам до жилого приміщення: при виділенні у власність відповідачці саме цього приміщення воно є меншим 10 кв. м, його висота не відповідає вимогам до жилого приміщення, воно є прибудовою до житлового будинку, має зовнішні стіни, обкладені в одну цеглину товщиною.

Роботи по переобладнанню приміщення з метою відповідності його вимогам до жилого приміщення підлягають виконанню з дотриманням вимог ДБН щодо організації будівельного виробництва з дотриманням правил декларування початку виконання будівельних робіт.

Експерт пояснив, що вказані обставини дають підстави вважати, що за такого варіанту поділу будинку без його попереднього переобладнання відповідачці нічого не виділяється з жилих приміщень в будинку. Виділення відповідачці додатково до вказаних приміщень кімнати 1-10 площею 19, 6 кв. м буде мати наслідком ще більше збільшення її частки у праві власності.

Ст. 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст. ст. 319, 322 ЦК України передбачають, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; власність зобов'язує; власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 358, ст. 360 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.

Ст. 367 ЦК України передбачає, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Ст. 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Сторони не спростували того, що між їх спадкодавцями - бабою ОСОБА_9 та батьком ОСОБА_10 в 1987 році, а пізніше - матір'ю, склався порядок користування спірним будинком на підставі підписаного між бабою і батьком акту від 13 жовтня 1987 року, за яким бабі ОСОБА_9, спадкоємцем якої є позивач ОСОБА_3, відійшли в користування на її 39/100 частин будинку жилі приміщення 1-4, 1-8, 1-5, кухня 1-6, коридор 1-7, а решта приміщень відійшла батькові сторін ОСОБА_10, спадкоємцем якого є позивач ОСОБА_3 та мати сторін ОСОБА_7 (а.с. 60, т.2).

Такий фактичний поділ будинку між їх бабою та батьком не є предметом спору між сторонами.

В апеляційному суді сторони підтвердили, що рішення судів про поділ будинку, як про те зазначала відповідачка в зустрічній позовній заяві (а.с.142-143, т.1) не ухвалювались, а відповідачка не відмовлялась від спадщини після батька на користь матері. Це підтверджується і матеріалами спадкової справи.

З врахуванням вказаної обставини рішення суду узгоджується з принципом диспозитивності, передбаченим ст. 11 ЦПК України, згідно якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та роз'ясненнями, які містяться в п. п. 5 - 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» щодо порядку поділу житлових будинків.

Враховуючи розміри часток сторін у праві власності на будинок, висновки експертиз щодо неможливості поділу будинку відповідно до вказаних часток, відсутність згоди позивача на такий поділ, при якому частка відповідачки ще більше збільшиться порівняно з тим варіантом, який пропонує він, а запропонований ним варіант з технічної точки зору є неможливим, рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог про реальний поділ будинку є законним та обгрунтованим.

Доводи позивача про те, що відповідачка може за бажання переобладнати частину будинку, що їй виділяється, відповідно до будівельних норм і правил, вказаних експертом у висновку додаткової експертизи, колегія суддів вважає такими, що не грунтуються на вимогах закону, оскільки можливість поділу будинку повинна вирішуватись з його технічного стану, наявного на час поділу.

Вимоги відповідачки про необхідність виділення їй більшої частки, чим їй належить у праві власності, суд обґрунтовано не взяв до уваги з точки зору захисту права власності позивача, частка якого є значно більшою, і підстав відступати від цієї частки без його згоди не вбачається.

Доводи скарги позивача про те, що відповідачку слід позбавити права власності і стягнути з нього компенсацію вартості її частини є безпідставними, оскільки позовні вимоги з цього приводу не заявлялись.

Доводи відповідачки про необхідність усунення перешкод у користуванні власністю суд також обгрунтовано відхилив з огляду на те, що вона фактично не користується будинком, який реально не поділений між сторонами, не спростувала доводів позивача з цього приводу про те, що вона не несе витрат по його утриманню; тією частиною будинку, якою користувалась за життя їх мати, користувались за згодою відповідачки квартиранти; вказана частина будинку не опалюється, і дії позивача по її відокремленню від частини будинку, де він фактично проживає з сім'єю, направлені на збереження цієї частки будинку від руйнування.

Відповідачка не позбавлена можливості як співвласник будинку вчинити дії по збереженню вказаної частини будинку, в якій попередніми власниками була облаштована відокремлена система опалення, нести витрати по утриманню будинку відповідно до розміру її частки у праві власності на нього.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини, на які посилаються сторони, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об'єктивну оцінку.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Оскільки апеляційні скарги сторін задоволенню не підлягають, відсутні підстави для перерозподілу понесених ними судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 вересня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -