Рішення № 37105634, 02.12.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Феодосія)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

___________

Справа №: 22-ц/191/1505/13Головуючий суду першої інстанції:Дмитрієв Т.М. Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В. "02" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

головуючого-судді:Романової Л.В., суддів:Моісеєнко Т.І., Редько Г.В., при секретарі:Кувшиновій А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» Шуліка А.В. на заочне рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 28253,50 грн. Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного з відповідачем кредитного договору № SIXRRX18420277 від 23.09.2008, ОСОБА_7 отримала кредит у розмірі 2521,96 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до Умов укладеного договору, Договір складається з Заяви позичальника та Умов надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт). Погашення заборгованості повинно було здійснюватись щомісяця у вигляді щомісячного платежу для погашення заборгованості за кредитом, відсотків, комісії, а також інших витрат банку. В порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 28.08.2013 відповідач мала заборгованість - 28253,50 грн., що складалась з суми 2505,40 грн. - заборгованість за кредитом, 172,59 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 408,60 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 23345,31 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1321,60 грн. - штраф (процентна складова). Позивач просив стягнути вказані суми та покласти на відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог ПАТ Комерційний Банк «ПриватБанк» відмовлено.

Не погодившись з заочним рішенням суду, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість заочного рішення, винесеним з порушенням процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити справі нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вказує на неповне з'ясування обставин, які мають значення, оскільки суд першої інстанції помилково застосував встановлену законом загальну позовну давність в три роки, на підставі чого відмовив у задоволенні позову, тоді як відповідно до п. 5.5. Умов надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), що є складовою кредитного договору, сторони домовились про збільшення позовної давності до п'яти років за вимогами банку про стягнення кредиту, відсотків та штрафних санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача - апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, що 23.09.2008 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 був укладений споживчий кредитний договір строком на 12 місяців, згідно з яким відповідачка отримала кредит у розмірі 2521,97 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % з кінцевим терміном повернення 23.09.2009, однак свого зобов'язання не виконала.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка дійсно належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, але відповідно до положень пункту 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Однак погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.

Разом з тим, суд першої інстанції на зазначені положення закону не звернув уваги, не встановив дійсних прав та обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору та дійшов передчасного висновку, що позов пред'явлений за межами строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України, тобто загальної позовної давності тривалістю у три роки.

З матеріалів справи вбачається, що договір складається з заяви позичальника та Умов надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), затверджені наказом голови правління банку від 13.09.2007 р. (а.с.4-7,66). Заява підписана відповідачкою, де також власноруч нею зазначено, що екземпляри договору та Умов вона отримала (а.с.4 зв.).

За вказаними Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) - пункт 5.5. - строк позовної давності відносно вимог повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у п'ять років. (а.с.7).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що сторони, уклавши договір 23.09.2008 у письмовій формі, домовились про збільшення строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, позивач звернувся до суду в межах п'яти років, а саме 30.08.2013 р.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи щодо необхідності застосування договірного строку позовної давності 5 років відносно заявлених позивачем вимог щодо стягнення заборгованості заслуговують на увагу.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вирішив справу у заочному порядку, тобто за відсутності відповідача, при цьому сума заборгованості за розрахунком позивача складається з таких сум: 2505,40 грн. - заборгованість за кредитом; 172,59 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 408,60 грн. - заборгованість по комісії банку; 23345,31 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1321,60 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи зазначене положення закону, а також те, що сума нарахованої пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, що пред'явлена до стягнення значно (більш ніж в 9 разів) перевищує суму заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань до 3000 грн. відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки повинна складати 7908 (сім тисяч дев'ятсот вісім) грн. 19 коп.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України суд апеляційної інстанції, постановляючи нове рішення, здійснює розподіл судових витрат, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі - 229,40 грн., який є мінімальним, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, ст. ст. 309, 313 - 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2013 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитними договором, що складається із: заборгованості за кредитом - 2505,40 грн., заборгованості за процентами - 172,59 грн., заборгованості за комісією - 408,60 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань - 3000 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 1321,60 грн., всього в сумі 7908 (сім тисяч дев'ятсот вісім) грн. 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код в ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у вигляді судового збору 229,40 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Редько Г.В.