Ухвала суду № 37103494, 30.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 р.Справа № 816/5812/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання - Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Катраніної М.Д., Цикаришвілі Б.Т., відповідача - Клименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Малого науково-виробничого підприємства "Клімат" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2013р. по справі № 816/5812/13-а

за позовом Малого науково-виробничого підприємства "Клімат"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

01 жовтня 2013 року Мале наукове-виробниче підприємство "Клімат" (далі - позивач, МНВП "Клімат") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області, відповідач) про визнання неправомірним та скасувати податкового повідомлення - рішення № 0006301502 від 26.04.2013 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 р. по справі № 816/5812/13-а у задоволенні позовних вимог Малого науково-виробничого підприємства "Клімат" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 р. по справі № 816/5812/13-а скасувати, прийняти нове рішення, яким вимоги МНВП «Клімат» задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що висновки акту перевірки позивача про завищення податкового кредиту на суму 27984,00 грн. є неправомірними, оскільки зроблені виключно на підставі твердження про нікчемність правочинів, укладених контрагентами позивача по ланцюгу постачання. Вважає, що оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року, було визнано неправомірними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки контрагента позивача ТОВ «Старт Д», висновки акту № 1683/15.2/21040392 від 22.03.2013 р. позапланової перевірки МНВП «Клімат», які, у свою чергу, ґрунтуються на відомостях акту перевірки ТОВ «Старт Д», не можуть вважатися вірними. Стверджує, що реальність господарських операцій за угодами між позивачем та контрагентом ТОВ «Старт Д» повністю підтверджена первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами), а тому позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами відносин із вказаним контрагентом. Крім того, з посиланням на висновок експертного економічного дослідження від 06.12.2013 року, проведеного за замовленням позивача, вказує, що висновки акту перевірки ДПІ у м. Полтаві про порушення МНВП «Клімат» вимог п.44.1. ст.44, п.198.1 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту на 27984,00 грн. документально не підтверджуються. З огляду на викладене, вважає спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0006301502 від 26.04.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34980,00 грн., у тому числі 27984,00 грн. - за основним платежем, 6996,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, винесене на законних підставах, а отже підстави для його скасування відсутні. Висновки про порушення МНВП «Клімат» вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Старт Д» та встановлено невідповідність оформлення первинних документів нормам діючого законодавства. Стверджує, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 11.03.2013 р. по 15.03.2013 р. ДПІ у м.Полтаві проведено позапланову документальну невиїзну перевірку МНВП "Клімат" з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Старт Д" за період з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р., з 01.09.2012 р. по 31.10.2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 1683/15.2/21040392 від 22.03.2013 р., в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит у розмірі 27984,00 грн., заниження податку на додану вартість на суму 27984,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ у м.Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0006301502 від 26.04.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34980,00 грн., у тому числі 27984,00 грн. - за основним платежем, 6996,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження скарга МНВП "Клімат" залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0006301502 від 26.04.2013 р., суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у м.Полтаві правомірно визначено позивачеві податкове зобов'язання з податку на додану вартість з основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями, а тому позовні вимоги МНВП "Клімат" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 44.1 ст.44, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит у розмірі 27984,00 грн., заниження податку на додану вартість на суму 27984,00 грн.

У свою чергу, такі висновки відповідачем зроблено виходячи з відомостей акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7203/224/32694059 від 21.12.2012 р. про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Старт Д», а також з того, що надані позивачем первинні документи по відносинам із ТОВ «Старт Д» оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не є підтвердженням реальності отримання ТМЦ, податкові накладні, виписані вказаним контрагентом, складені з порушенням порядку їх заповнення, а відтак, не є належною підставою для формування податкового кредиту на суму 27984 грн.

Як з'ясовано судом першої інстанції, позивачем на підставі виписаних ТОВ "Старт Д" податкових накладних включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за червень, липень, вересень, жовтень 2012 року суму податку на додану вартість у загальному розмірі 27984,00 грн., що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до первинних документів визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

У відповідності до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За визначенням п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що представником позивача на підтвердження взаємовідносин МНВП «Клімат» із ТОВ «Старт Д» було надано до суду копії наступних документів: договору купівлі-продажу № 15 від 01.06.2012 року (а.с.49-50), рахунків-фактур № 5329 від 10.09.2012 р., № 4274 від 12.09.2012 р., № 4231 від 06.09.2012 р., № 4394 від 26.09.2012 р., № 4420 від 26.09.2012 р., № 2843 від 25.06.2012 р., № 3284 від 31.07.2012 р. (а.с.51-57, 59), видаткової накладної № 6478 від 30.10.2012 р. (а.с.58), податкових накладних № 260 від 16.08.2012 р., № 303 від 30.10.2012 р., № 483 від 31.07.2012 р., № 146 від 25.06.2012 р., № 5 від 06.09.2012 р., № 169 від 26.09.2012 р., № 204 від 27.09.2012 р., № 25 від 12.09.2012 р. (а.с.60-68), накладних № 5385 від 26.09.2012 р., № 4740 від 06.09.2012 р., № РН-5418 від 27.09.2012 р., № 4975 від 12.09.2012 р., № 2602 від 25.06.2012 р., № 3778 від 31.07.2012 р., № 4568 від 16.08.2012 р. (а.с.69-75), а також банківських виписок (а.с.76-83).

Як вбачається зі змісту акту перевірки № 1683/15.2/21040392 від 22.03.2013 р., а також копії листа № 38 від 18.02.2013 р. МНВП «Клімат» на ім'я першого заступника начальника ДПІ у м. Полтаві (а.с.98), та не спростовується позивачем по справі, договір № 15 від 01.06.2012 року до перевірки надано не було.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегією суддів встановлено, що видаткові накладні (а.с.58, 69-75), рахунки-фактури (а.с.51-57, 59) не містять відомостей щодо осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (в наявності лише підпис та печатка підприємств), що унеможливлює ідентифікацію особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не надано до матеріалів справи копій довіреностей на отримання ТМЦ від ТОВ «Старт Д» або витягу з журналу реєстрації довіреностей.

Також, слід відмітити, що згідно з видатковою накладною № 6478 (а.с.58), в якій міститься посилання на рахунок № 5329 від 10.09.2012 р., товари, зазначені в накладній, отримані лише 30.10.2012 року, в той час як договором № 15 від 01.06.2012 року передбачено передачу товару покупцю в повному обсязі протягом 5 днів з моменту оплати.

Крім того, зазначена видаткова накладна містить посилання на договір № 74 від 25.08.2012 року, в той час як відносини між МНВП «Клімат» із ТОВ «Старт Д», як пояснив представник позивача, відбувалися на підставі договору № 15 від 01.06.2012 року.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що вартість товару, яка підлягає сплаті згідно рахунку-фактури № 5329 від 10.09.2012 р., та вартість товару, зазначена у видатковій накладній № 6478 від 30.10.2012 року, є різними.

Наведені розбіжності свідчать про неналежне оформлення первинних документів по взаємовідносинам МНВП «Клімат» із ТОВ «Старт-Д», та ставлять під сумнів реальність господарської операції між ними.

На підтвердження транспортування товару від ТОВ «Старт-Д» до МНВП «Клімат» позивачем надано до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних (а.с.138-147).

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 168/2568 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля /пункт 11.1/. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) )./п.11.5/. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/. Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною /пункт 13.1/.

Колегія суддів зазначає, що у вищевказаних товарно-транспортних накладних (а.с.138-147) відсутні відомості щодо особи, яка здала вантаж до перевезення, та особи, яка його одержала, що унеможливлює ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Відсутні також і підпис водія-експедитора та відбиток печатки МНВП «Клімат».

Крім того, колегія суддів зауважує, що товарно-транспортні накладні не містять адрес пунктів навантаження та розвантаження товару. Також, не заповнена графа «З вантажем слідують документи», у зв'язку з чим відсутня можливість встановити зв'язок між відвантаженням ТМЦ, відображеним у виписаних ТОВ «Старт Д» видаткових накладних, та перевезенням товару згідно товарно-транспортних накладних, копії яких надано до матеріалів справи.

Як вбачається зі змісту наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних, автопідприємством у них зазначено МНВП «Клімат», ТТН виписані для автомобілів ИЖ217-030, ИЖ2717-90 і ГАЗ державний номер ВІ0531МІ. На підтвердження наявності у МНВП «Клімат» автомобілів, відомості про яких зазначено у товарно-транспортних накладних, позивачем надано лише договір оренди автомобіля ГАЗ державний номер ВІ0531МІ. Однак, жодних документів, які свідчать про наявність у позивача автомобілів ИЖ2717-030, ИЖ2717-90 (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, договорів оренди або купівлі-продажу, копії відповідних наказів по підприємству, оприбуткування як основних засобів) позивачем не надано. Надана позивачем бухгалтерська довідка вказаної обставини не спростовує.

При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки № 1683/15.2/21040392 від 22.03.2013 р., а також копії листа № 38 від 18.02.2013 р. МНВП «Клімат» на ім'я першого заступника начальника ДПІ у м. Полтаві (а.с.98), і не спростовується позивачем по справі, товарно-транспортні документи до перевірки надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що товарно-транспортні накладні, виписані позивачем як автоперевізником, не є підтвердженням переміщення (транспортування) товару від ТОВ «Старт Д» на адресу МНВП «Клімат» за договором № 15 від 01.06.2012 р.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що надані до суду первинні документи, які на думку позивача підтверджують факт вчинення господарських операцій за угодою між МНВП «Клімат» та ТОВ «Старт Д», оформлені з порушенням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть вважатися належним доказом реальності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Щодо виписаних ТОВ «Старт Д» податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.60-68), колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 (далі-Порядок № 1379), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071, визначено, що усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Колегія суддів зазначає, що вищевказані податкові накладні не містять відомостей щодо особи, уповноваженої та відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (в наявності лише її підпис), що унеможливлює ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1379 у графі «вид цивільно-правового договору» податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України, та проставляється дата укладання договору.

Разом з тим, при дослідженні змісту податкових накладних колегією суддів встановлено, що наведені в них у вказаній графі відомості про договір поставки, його дату та номер не відповідають реквізитам договору купівлі-продажу № 15 від 01.06.2012 (а.с.49-50), на підставі якого позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Старт Д".

Підпунктом 12.11 пункту 12 Порядку визначено, що до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме у графу 12 - загальна сума коштів, що підлягає сплаті.

Зі змісту податкової накладної № 146 від 25.06.2012 р. вбачається, що графа 12 взагалі не заповнена (а.с.64), натомість заповнена графа 10 (база оподаткування при здійсненні експортних операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою).

Пунктами 6.2, 6.3 Порядку № 1379 передбачено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку, та не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту при порушенні порядку заповнення податкової накладної.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду порушення порядку заповнення податкових накладних, виписаних позивачеві постачальником ТОВ «Старт Д», колегія суддів вважає, що податкові накладні № 260 від 16.08.2012 р., № 303 від 30.10.2012 р., № 483 від 31.07.2012 р., № 146 від 25.06.2012 р., № 5 від 06.09.2012 р., № 169 від 26.09.2012 р., № 204 від 27.09.2012 р., № 25 від 12.09.2012 р. (а.с.60-68) у розумінні п.201.10 ст.201 ПК України не є належною підставою для віднесення сум податку на додану вартість у розмірі 27984,00 грн. до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 №1492 (далі- Порядок), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами не підтверджено правомірності формування податкового кредиту у розмірі 27984,00 грн. за результатами відносин із ТОВ «Старт Д», що свідчить про правильність висновків відповідача щодо завищення МНВП "Клімат" податкового кредиту у розмірі 27984,00 грн.

Колегія суддів відхиляє посилання представника позивача на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 р. по справі № 804/1259/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року (а.с.188-197), якою визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки ТОВ «Старт Д», за результатами якої було складено акт № 7203/224/32694059 від 21.12.2012 р. з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту вказаних судових рішень, предметом позову по справі № 804/1259/13-а було оскарження дій Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки ТОВ «Старт Д», формування в акті перевірки № 7203/224/32694059 від 21.12.2012 року висновків про відсутність у ТОВ "Старт Д" об'єктів оподаткування, та коригування показників податкової звітності останнього за результатами спірної перевірки.

Отже, в ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції досліджувались не обставини господарських операцій між ТОВ «Старт Д» та його контрагентами-покупцями, а правомірність дій податкового органу.

При цьому, слід вказати, що висновок про завищення позивачем податкового кредиту по відносинам із ТОВ «Старт Д» зроблено відповідачем виходячи не лише з даних акту перевірки № 7203/224/32694059 від 21.12.2012 року, а й з урахуванням наданих позивачем первинних документів, якими не підтверджено належним чином реальність спірних господарських операцій та наявність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками останніх.

Щодо висновку № 31 експертного економічного дослідження від 06.12.2013 року, проведеного за листом МНВП «Клімат» Полтавським бюро судово-економічної експертизи та аудиту, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст.70 КАС України).

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст.70 КАС України).

За визначенням ч.1 ст.66 КАС України експертом є особа, яка має необхідні знання та якій в порядку, встановленому цим Кодексом, доручається дати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються спеціальних знань цієї особи, шляхом дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у справі.

За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді експерт несе кримінальну відповідальність (ч.13 ст.66 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.82 КАС України у висновку експерта також зазначається, що експерта попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Як вбачається зі змісту експертного економічного дослідження, експерт, який проводив дослідження, не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, тому вищезазначений висновок експертного економічного дослідження від 06.12.2013 року, проведеного Полтавським бюро судово-економічної експертизи та аудиту, не береться колегією суддів до уваги в якості беззаперечного доказу правомірності віднесення позивачем суми в розмірі 27984 грн. за результатами відносин із ТОВ «Старт Д» до складу податкового кредиту.

Крім того, слід вказати, що у відповідності до ч.2 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що висновок експертного економічного дослідження не було надано позивачем до суду першої інстанції. При цьому, позивачем не доведено обґрунтованості ненадання суду першої інстанції такого доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0006301502 від 26.04.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34980,00 грн., у тому числі 27984,00 грн. - за основним платежем, 6996,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Малого науково-виробничого підприємства "Клімат" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2013р. по справі № 816/5812/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 04.02.2014 р.