Ухвала суду № 37100587, 12.02.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 0824/535/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 0824/535/12 Головуючий в 1 інстанції

№ провадження 11/778/48/14 Гавілей Н.М.

Категорія ч. 1 ст. 364 Доповідач в 2 інстанції

КК України Татарінова А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого Гриценка С.І.,

суддів: Татарінової А.І., Жечевої Н.І.,

за участю прокурора Мотренко М.В.

розглянула в апеляційному порядку, у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі матеріали справи за апеляцією засудженого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4 на вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 20 травня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Нове Токмацького району Запорізької області, громадянин України, який має вищу освіту, пенсіонер, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 364 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах будь-якого виду власності на строк 2 роки.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, ч. 6 ст. 7 КПК України 1960 року ОСОБА_3 звільнений від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

За цим вироком ОСОБА_3 визнано винним за вчинення злочину за таких обставин.

ОСОБА_3, обіймаючи посаду паспортиста 5-го тарифного розряду Токмацького відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи управління ДАІ УМВС України в Запорізькій області, будучи службовою особою, мав організаційно-розпорядчі обов'язки пов'язані: із прийомом юридичних та фізичних осіб з питань реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку транспортних засобів; із підготовкою документів, що стали підставою для реєстраційних операцій та підготовки їх до зшивання у справі; з персональною відповідальністю за якість заповнення та достовірність внесення облікових даних; з особистою перевіркою документів після оформлення справ та завіренням їх своїм підписом; із відповідальністю за належний стан та встановлений нормативними документами строк зберігання справ із матеріалами, які стали підставами для реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку транспортних засобів в архіві; з контролем обліку й правомірності видачі та знищення номерних знаків «для разових поїздок-транзит»; із забезпеченням перевірки власників транспортних засобів за наявними базами АІС «Розшук» при проведенні реєстраційних операцій; із готуванням звітності щодо обліку використання ВРЕР комунальних послуг та енергоносіїв, наданням відповідної інформації до контролюючих органів.

29 липня 2008 року ОСОБА_3 усупереч вимогам п. 41 Правил державної реєстрації обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок та моделей, причепів та напівпричепів і мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року, зловживаючи службовим становищем всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ОСОБА_5 на його прохання, за відсутності власника автомобіля марки «Камаз», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_6, та без її згоди підготував документи, які стали підставою для реєстраційних операцій, і завірив їх своїм підписом, знявши таким чином із реєстрації вказаний транспортний засіб, який цього ж дня було незаконно продано, у результаті чого ОСОБА_6 було завдано матеріальної шкоди у розмірі 52 374,33 грн, а також заподіяно шкоду державі у вигляді підриву авторитету й престижу органів державної влади.

В апеляційній скарзі засуджений та захисник просять вирок районного суду скасувати, провадження по справі закрити за відсутності складу злочину в діях ОСОБА_3 При цьому особи, які подали апеляційну скаргу, посилаються на неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення процесуального закону.

Свої вимоги обгрунтовують наступним: за думкою апелянтів, ОСОБА_3 не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 364 КК України, висновок суду, що ОСОБА_3 діяв в інтересах ОСОБА_5, не відповідає фактичним обставинам справи. Посилаються на те, що пред"явлене обвинувачення є неконкретним, відсутній зв"язок між діями та істотною шкодою, завданою потерпілій ОСОБА_6, не згодні з висновками суду щодо вартості автомобіля.

Також, за думкою апелянтів, всупереч ст. 375 КПК України (в ред. 1960р.), призначене засудженому покарання є посиленим, в порівнянні з покаранням, призначеним вироком від 19 квітня 2010 року, який був скасований апеляційним судом, але не через м'якість призначеного судом покарання.

ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4 до апеляційної інстанції надали письмову заяву про розгляд справи за їх відсутністю.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав обґрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення вимог ст. 375 КПК України ( в редакції 1960 року) щодо призначеного покарання, а інші доводи апеляції вважав необґрунтованими, розглянувши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів знаходить, що остання підлягає частковому задоволенню.

Згідно вимогами п. 11 Розділу 11 КПК України 2012 року кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності КПК України 2012 року.

Таким чином, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3, як така, що надійшла до 20 листопада 2012 року, підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.

Відповідно до вимог ст. 373 КПК України ( в ред. 1960 року), апеляційний суд змінює вирок у випадках пом'якшення призначеного покарання, та в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища засудженого.

При розгляді справи в апеляційній інстанції були встановлені підстави, передбачені ст. 373 КПК України( в редакції 1960 року), з огляду на які, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а вирок - зміні з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_3 у злочині відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на розглянутих у судовому засіданні доказах.

Зловживання службовим становищем, передбачене ч.1 ст. 364 КК України, це будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов'язаних з її посадою, якщо воно завдало істотної шкоди.

Зловживання владою або службовим становищем передбачає наявність взаємозв'язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності.

Службова особа при зловживанні користується своїм службовим становищем, яке передбачає як наявність передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами повноважень, так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сама посада.

Як встановлено у справі, 01 жовтня 2007 року на підставі приказу №492 о/с заступника начальника УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_3 призначений на посаду паспортиста 5 тарифного розряду Токмацького відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи управління ДАІ УМВС України в Запорізькій області і згідно функціональних обов'язків, покладених начальником УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, мав організаційно-розпорядчі обов'язки, пов'язані також із прийомом юридичних та фізичних осіб з питань реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку транспортних засобів; із підготовкою документів, що стали підставою для реєстраційних із забезпеченням перевірки власників транспортних засобів за наявними базами АІС «Розшук» при проведенні реєстраційних операцій тощо.

Виходячи з пояснень у суді свідка ОСОБА_16., який працював на посаді начальника Токмацького відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи, в посадові обов'язки ОСОБА_3 входили прийом юридичних та фізичних осіб з питань реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку транспортних засобів.

На підставі вимог наказу МВС України № 335 від 10.04.2002р. і Постанови КМУ № 1388 від 07.09.1999р, зняття з обліку транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника з поданням документа, що посвідчує його особу.

Таким чином, по справі було встановлено, що зняття з обліку транспортного засобу було поєднано зі службовим становищем ОСОБА_3 та входило в коло його повноважень та фактичних можливостей.

Висновок суду про те, що, зловживаючи службовим становищем всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ОСОБА_5 та на його прохання, за відсутності власника автомобіля , та без її згоди, підготував документи, які стали підставою для реєстраційних операції, знявши таким чином із реєстрації транспортний засіб, який був цього ж дня незаконно продано, у результаті чого ОСОБА_6 було завдано матеріальної шкоди у розмірі 52 374,33 грн., є доведеним.

Доводи апеляційної скарги спростовуються сукупністю доказів, які були розглянуті в судовому засіданні.

При розгляді справи у суді першої інстанції ОСОБА_3 відмовився від дачі пояснень.

Проте на досудовому слідстві ОСОБА_3 не заперечував, що він за пропозицією ОСОБА_5 виконав дії по зняттю з обліку транспортного засобу , власником якого була ОСОБА_6 ( т.1 л.д. 69-70).

Потерпіла ОСОБА_6 пояснила у суді, що належний їй автомобіль був знятий з обліку в Токмацькому ВРЕР УДАІ 29 липня 2008 року без її участі і згоди, та був реалізований її зятем ОСОБА_5, чим їй було заподіяно матеріальну шкоду. Згодом, коли їй стало відомо про зняття з обліку автомобіля, ОСОБА_3 віддав грошові кошти в розмірі 1,5 тис. доларів США і 10 тис. гривен, іншу частину грошей мав повернути ОСОБА_5

Із показань свідка ОСОБА_10 випливає, що у власності її матері, ОСОБА_6, знаходився автомобіль «Камаз», який був знятий з обліку Токмацькому ВРЕР УДАІ без її відома та згоди. В подальшому автомобіль був реалізований її колишнім чоловіком- ОСОБА_5 Також ОСОБА_10 пояснила, що була свідком зустрічі ОСОБА_3 з ОСОБА_6, на якій засуджений передав потерпілій грошові кошти 1,5 тис. доларів США і 10 тис. гривен.

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що в 2008 році він працював на посаді експерта НДЕКЦ при ГУМВС України, під час проведення за проханням ОСОБА_5 експертизи автомобіля «Камаз», державний номер НОМЕР_1, володільця автомобіля ОСОБА_6 він не бачив.

Згідно показань свідка ОСОБА_12, 29 липня 2008 він придбав автомобіль «Камаз», при цьому ОСОБА_6 не була присутня.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_13 підтвердив показання свого брата- ОСОБА_12., щодо відсутності ОСОБА_6 при продажі транспортного засобу.

У відповідності до висновків судової почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_6 в заяві про зняття автомобіля з обліку виконані не ОСОБА_6, а іншою особою ( т.1 л.д.61-63).

Згідно з висновком незалежної оцінки, ринкова вартість автомобіля «КАМАЗ» становить 52 374,33 гривень ( т.1 л.д.117-133).

Свідок ОСОБА_14, яка проводила за постановою слідчого оцінку ринкової вартості автомобіля «КАМАЗ», підтвердила його вартість в розмірі 52 374,33 гривень.

Вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 5 лютого 2013 року, ОСОБА_5 був засуджений за скоєння злочинів, передбачених ст. 356, ч.3ст. 358 КК України, за те, що використовуючи завідомо підроблені документи, здійснив відчуження автомобіля КАМАЗ на користь ОСОБА_12 вартість, якого складала 52 374грн.33коп.

Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2009 року, ОСОБА_15 засуджена за ч. 1 ст. 366 КК України саме за те, що вона умисно склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ - договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля КАМАЗ, д.н. НОМЕР_1

За таких обставин, суд дійшов до висновку, який колегія суддів вважає обґрунтованим з якого виходить, що ОСОБА_3, діючи як службова особа, допустив зловживання службовим становищем в інтересах третьої особи. При цьому не бажав рахуватися з покладеними на нього обов'язками та діяв всупереч їм, не звертаючи увагу на службові інтереси, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_6, що знаходиться у причинному зв'язку між зловживанням службовим становищем та істотною шкодою, бо підставою для подальшого продажу автомобіля стали дані про зняття із реєстрації транспотрного засобу, власником якого була потерпіла ОСОБА_6

Дії особи були правильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 364 КК України та суд обґрунтовано, на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5. ст.74 КК України, ч.6ст.7 КПК України 1960 року, звільнив ОСОБА_3 від покарання.

Але, призначаючи покарання засудженому, суд не врахував вимог ч. 2 ст. 375 КК України (в ред. 1960р.) згідно яких, при новому розгляді справи судом першої інстанції посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин, або коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19 липня 2010 року вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 19 квітня 2010 року, яким ОСОБА_3 засуджений за ч. 1 ст. 364 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 2000 гривень, скасований через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, справу направлено на новий судовий розгляд, в ухвалі апеляційного суду відсутне посилання на необхідність застосувати більш суворе покарання ( т.2 л.д. 162-164, 177-180).

У зв'язку з тим, що вирок районного суду від 19.04.2010р. скасований не через необхідність застосування більш суворого покарання, то призначення покарання у виді арешту на строк 6 місяців із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах будь-якого виду власності на строк 2 роки, при новому розгляді справи є недопустимим. Відтак, вирок в цій частині підлягає зміні, та слід покарання визначити із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу, від якого на підставі п.2 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України , ч.6 ст. 7 КПК України, ОСОБА_3 звільнити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 7, 365, 366, 379, 375, КПК України (в ред. 1960р.), 49, 74 КК України колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 12 лютого 2013 року відносно ОСОБА_3 змінити в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 69 КК України за ч. 1 ст. 364 КК України у виді штрафу в розмірі 2000 гривень, та на підставі п.2 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України, звільнити особу від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

В решті цей вирок залишити без зміни.

Судді: 1 2 3