Рішення № 37100571, 12.02.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/778/381/14 Головуючий у 1 інстанції: Курач І.В.

Суддя-доповідач:Кухар С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді:Онищенко Е.Асуддів:Ломейко В.О. Кухаря С.В.при секретаріКамінській О.Є.розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Кредитної спілки «Порада» про стягнення суми грошових коштів за договором та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5 звернувся в суд з вказаним позовом посилаючись на те, що 24.11.2008 року між ним, як членом кредитної спілки, та Кредитною спілкою «Порада» було укладено договір № 480 «Накопичувальний» про залучення внеску на депозитний рахунок.

Відповідно до вимог договору він вніс на депозитний рахунок 10 000 грн. на умовах договору строком на 12 місяців - до 24.11.2009 року. Вказане підтверджується квитанцією до прибуткового ордеру № 12359 від 24.11.2008 року.

Відповідно до п.3.5 договору відповідач був зобов'язаний перерахувати суму внеску і суму нарахованих процентів за період користування ним процентів на поточний рахунок позивача, в робочий день, наступний за останнім днем строку внеску. Відповідно до п. 1.2 договору процентна ставка за користування внеском протягом строку внеску складала 22% річних. Відповідно до п. 2.1 договору строк користування внеском діє 12 місяців - до 24.11.2009 року.

Після спливу строку договору звертався до відповідача з вимогою повернути кошти та проценти, що залишено без уваги.

Залишок не повернутих коштів на момент спливу строку за договором, за його думкою, становить 91 327, 43 грн., що складається :

- сума прострочення з відсотками по договору складає - 22 764,91 грн.;

- сума трьох процентів річних від простроченої суми складає - 1 408,50 грн.;

- сума пені за 6 місяців прострочення складає 67 154,02 грн.

Крім того внаслідок невиконання договірних зобов'язань відповідачем позивач зазнав моральних страждань, які він оцінює в грошовому еквіваленті в розмірі 60 000 грн.

Просив суд стягнути з відповідача вказані суми.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 листопада 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Кредитної спілки «Порада», код ЄДРПОУ 33697679 на користь ОСОБА_5 грошові кошти за депозитним договором № 480 « Накопичувальний» від 24.11.2008 року в розмірі 12 435,93 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 1058, ч. 1 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму(вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу ( вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За положеннями ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24.11.2008 року між ОСОБА_5 та КС „Порада" був укладений депозитний договір № 480 «Накопичувальний», за умовами якого позивач передав відповідачу грошовий внесок у сумі 10000 грн. строком на 12 місяців, до 24.11.2009 року, процентна ставка за користування внеском складала 22% річних, з нарахуванням відсотків щомісячно.

За умовами п. 2.4 погодженого сторонами договору після закінчення строку його дії спілка ніяких нарахувань на внесок не проводить, а згідно п. 3.5 після закінчення строку дії договору спілка здійснює повернення вкладу та нарахованих процентів.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з доведеності того, що в обумовлений договором строк суму грошового внеску та нарахованих відповідно до умов договору процентів, що складає всього 12 435,93 грн., КС „Порада" позивачу не виплатила, що підтверджується даними особової картки ОСОБА_5 по гривневому депозиту та погодженим сторонами актом від 02.09.2013 року (а.с.3).

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення процентів за вкладом з дня закінчення строку договору по 02.09.2013 року у сумі 22 764,91 грн., суд правильно виходив з того, що за погодженими сторонами умовами договору нарахування процентів після закінчення строку договору кредитною спілкою не здійснюється.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже вимоги ОСОБА_5 про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку договору, суперечили його умовам, тому відмову суду у задоволенні вказаних вимог слід визнати правомірною.

За змістом позовної заяви, обґрунтовуючи право на стягнення пені за кожен день прострочення повернення депозитного вкладу, розмір якої згідно наданого розрахунку становить 67 154,02 грн., позивач посилалася на п. 5 ст. 10 Закону України „Про захист прав споживачів", якою передбачено, що у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надати послуги) згідно з договором, за кожен день(кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3 % від вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Відмовляючи у задоволенні зазначених вимог та вимог про відшкодування моральної шкоди, суд правильно виходив з того, що до правовідносин між КС „Порада" та споживачем ОСОБА_5, які виникли з приводу депозитного договору, Закон України „Про захист прав споживачів" застосовується лише в частині, не врегульованій нормами ЦК України та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності.

Оскільки ж неустойка у виді пені в якості забезпечення виконання КС „ Порада" грошових зобов'язань за депозитним договором від 24.11.2008 року його умовами не передбачалась, то і правових підстав для її стягнення суд не мав.

Згідно з вимогами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Укладений між сторонами депозитний договір не передбачає відшкодування моральної шкоди у разі порушення кредитною спілкою строків повернення депозитного вкладу.

Між тим, відмовляючи у задоволенні заявлених на підставі ст. 625 ЦК України вимог ОСОБА_5 про стягнення з відповідача на її користь 3% річних від простроченої суми вкладу у розмірі 1 408,50 грн., суд також виходив з того, що депозитним договором не передбачено стягнення пені.

З вказаним висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Укладений сторонами депозитний договір належить до грошових зобов'язань, а тому, враховуючи юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Не застосувавши до спірних правовідносин норму ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд безпідставно відмовив ОСОБА_5 у задоволенні його вимог про стягнення 1 408,50 грн., як 3 % річних від простроченої суми вкладу, а тому в силу п. 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про стягнення з КС „Порада" зазначеної суми на користь позивача.

Вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем не заявлялись.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 листопада 2013 року по даній справі з частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_5 про стягнення з КС „Порада" 3% річних від простроченої суми вкладу у сумі 1 408 грн. 50 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Кредитної спілки „Порада", код ЄДРПОУ 33697679, на користь ОСОБА_5 3% річних від простроченої суми вкладу у сумі 1 408 грн. 50 коп.

Решту рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: