Постанова № 37099953, 11.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа№ 910/20620/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада»

на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013

у справі № 910/20620/13 (суддя Капцова Т. П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Отіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада»

про стягнення 15 394,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача 15 394,18 грн. боргу за виконані за договором на виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфту D21 Т № 644 від 01.06.2012, але неоплачені роботи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2013, повний текст якого складений 06.12.2013, у справі № 910/20620/13 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт порушення відповідачем своїх обов'язків по оплаті виконаних позивачем за спірним договором робіт.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 по справі №910/20620/13 (в прохальній частині апеляційної скарги помилково зазначено № 910/20738/13) і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада» посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані та не доведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав доведеними.

Так, відповідач зазначив, що позивач при виконанні роботи за спірним договором не врахував те, що п. 3.2 сказаного договору встановлено, що до початку робіт, на підставі рахунку-фактури, відповідач здійснює позивачу передплату у розмірі 30% від суми договору, а в п. 1.2 договору встановлено, що роботи мають бути виконанні протягом 30 днів з дня отримання передплати, а отже, позивач мав розпочинати виконання робіт лише після отримання передплати, тобто не повинен був приступати до виконання та виконувати роботи, передбачені спірним договором, не отримавши передплату.

Ухвалою від 10.01.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіної С. А., Сітайло Л. Г. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Позивач та відповідач в судове засідання представників не направили, про причини неявки представників не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників сторін за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

01.06.2012 позивач як виконавець та відповідач як підрядник уклали договір на виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфту D21 Т № 644 (далі Договір), предметом якого є виконання відновлювальних робіт з ремонту 1-ого вантажно-пасажирського ліфта, встановленого у житловому будинку відповідача за адресою: вул. Ахматової, 13 д, секція «Г» (рег. №28321), які відповідач доручає, а позивач приймає до виконання в терміни, визначені сторонами, та за умови попередньої оплати вказаних робіт.

Згідно з п. 2.1 Договору вартість Договору на момент укладення складає 15 394,18 грн. Остаточна вартість Договору буде уточнена по факту виконання робіт та підтверджена актами виконаних робіт відповідної форми.

Відповідно до п. 3.3 Договору, після завершення відновлювальних робіт з ремонту ліфта, позивач оформлює відповідні документи (акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3). Форми КБ-2в та КБ-3 в чотирьох примірниках підписуються уповноваженою особою позивача з однієї сторони, завіряються круглими печатками та передаються відповідачу для підписання.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання вимог Договору позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 15 394,18 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями Акту приймання виконаних будівельних робіт (відновлювальні роботи з ремонту ліфта) за липень 2012 №644 110-Т4 від 30.07.2012 та відповідної Довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/ за липень 2012 від 30.07.2012 (а.с. 11-13). Вказані документи підписані сторонами без зауважень та містять відбитки їх круглих печаток, як то встановлено п. 3.3 Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору фінансування робіт, які підлягають виконанню за Договором, здійснюються за рахунок коштів відповідача.

Згідно з п.3.2 Договору, до початку робіт відповідач здійснює позивачу передоплату (авансування) у розмірі 30% від вартості Договору на придбання необхідних матеріалів.

Відповідно до п.3.4 Договору, остаточний розрахунок за договором здійснюється відповідачем у 10-денний термін з дня підписання актів виконаних робіт.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується той факт, що в рахунок оплати спірних робіт відповідачем жодних коштів перераховано не було.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що відповідно до умов Договору, позивач не мав приступати до виконання спірних робіт, не отримавши від відповідача авансу, а виконання робіт в такому випадку не породжує обов'язок відповідача їх оплатити.

Колегія суддів вважає вказану позицію відповідач помилковою з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду, до яких відноситься спірний договір, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч. 1 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Відповідно до умов Договору, виконання позивачем свого обов'язку з виконання робіт обумовлено виконанням відповідачем свого обв'язку з внесення передоплати.

Частина 4 ст. 538 ЦК України встановлює, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Виходячи з вищевказаних положень закону, позивач, виконавши спірні роботи, навіть у випадку невиконання відповідачем свого обов'язку з передоплати, має право на отримання плати за вказані роботи в повному обсязі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача на приписи ст. 3 ЦК України, якою встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, і що, виходячи з принципу справедливості та добросовісності, позивач, виконавши для відповідача роботи, має право на отримання плати за їх виконання, в той час як відповідач, прийнявши вказані роботи без жодних зауважень має обов'язок їх оплатити, оскільки вказані роботи не були позивачем відповідачу подаровані, і відповідач мав певні обов'язки перед їх виконавцем.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за виконані за Договором роботи на суму 15 394,18 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача основний борг в сумі 15 394,18 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 910/20620/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 910/20620/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 910/20620/13 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/20620/13.

Повний текст постанови складено: 12.02.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло