Постанова № 37099933, 11.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа№ 910/20622/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада»

на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013

у справі № 910/20622/13 (суддя Капцова Т. П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Отіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада»

про стягнення 37 009,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 37 009,86 грн. за надані в період з травня 2012 року по вересень 2012 року включно за договором на надання послуг з технічного обслуговування ліфтів D21 ОМ № 0647 від 01.01.2012, але неоплачені послуги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2013, повний текст якого складений 06.12.2013, у справі № 910/20622/13 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт порушення відповідачем своїх обов'язків по оплаті наданих позивачем за умовами спірного договору в період з травня 2012 року по вересень 2012 року включно послуг.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 по справі №910/20622/13 і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада» посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані та не доведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав доведеними.

Так, відповідач зазначив, що при укладенні спірного договору сторони не дійшли остаточної згоди щодо предмету договору, оскільки не визначили, які саме системи диспетчеризації підлягають технічному обслуговуванню за спірним договором (номенклатура та найменування обладнання, його розташування, місцезнаходження тощо), а також не дійшли згоди щодо вартості робіт відповідно до вимог п. 2.2 спірного договору та «Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів і систем диспетчеризації», затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 369 від 09.11.2006.

Також, відповідач послався на те, що акти приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів за спірний період підписані неуповноваженими особами і не містять обов'язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством України, а саме Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», для первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, оскільки в них не зазначено належним чином зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, і правильність її оформлення, а отже, вказані документи не можуть вважатися належним доказом надання позивачем спірних послуг.

Ухвалою від 10.01.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіної С. А., Сітайло Л. Г. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Позивач та відповідач в судове засідання представників не направили, про причини неявки представників не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників сторін за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

01.01.2012 позивач як виконавець та відповідач як замовник уклали договір на надання послуг з технічного обслуговування ліфтів D21 ОМ № 0647 (далі Договір), предметом якого є надання послуг з технічного обслуговування ліфтів за формою повного технічного обслуговування.

Виходячи зі змісту Договору, позивач прийняв на себе зобов'язання забезпечити своєчасне і якісне надання послуг з технічного обслуговування ліфтів за формою повного технічного обслуговування на об'єктах відповідача у відповідності до діючих документів щодо організації робіт з технічного обслуговування ліфтів і в межах зобов'язань, що стосуються обслуговуючої організації, а відповідач зобов'язався оплатити надані послуги.

Пунктом 1.2 Договору сторонами погоджено, які саме послуги входять до повного технічного обслуговування ліфтів, а які виключені з цього переліку.

За змістом п. 1.3 Договору, додаткові роботи, що знаходяться за межами регламентних (що не відносяться до технічного обслуговування), можуть виконуватись за письмовим проханням відповідача, на підставі додаткового узгодження після складання відповідного акту представниками обох сторін та погодження відповідачем відповідного кошторису, наданого позивачем.

Сторонами підписано Відомість об'єктів та робіт з технічного обслуговування ліфтів (а.с. 10), якою погоджено кількість ліфтів, технічне обслуговування яких є предметом Договору, та їх місцезнаходження.

В п. 2.1 Договору сторонами погоджено, що щомісячна вартість робіт за Договором, у відповідності з розрахунками (додаток до Договору), складає 7 534,94 грн.

Відповідно до п. 9.1 Договору, Договір набуває чинності з 01.01.2012 та діє до 31.12.2012.

Згідно з п.2.5 Договору остаточна оплата за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів проводиться замовником щомісячно до 5-го числа наступного за звітним місяця на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.4 Договору, в актах виконаних робіт відповідач зобов'язаний вказати на другому екземплярі дату його надходження, посаду, прізвище та ініціали уповноваженої особи, її підпис та завірити печаткою. Оформлення акту виконаних робіт здійснюється сторонами до 25 числа поточного місяця наступним чином: відповідач, отримавши акт від позивача, зобов'язаний підписати його або дати мотивовану відмову від підписання акту протягом 3 робочих днів з моменту його отримання. В разі мотивованої відмови від підписання акту, позивач зобов'язаний усунути недоліки у виконаних роботах та подати відповідачу акт виконаних робіт на підписання повторно.

На виконання умов Договору, позивач в період з травня 2012 року по вересень 2012 року включно надав послуги на загальну суму 37 009,86 грн., що підтверджується наявними в матеріалх справи належним чином засвідченими копіями Актів приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів №11041D21OM0647 за травень 2012 на суму 6 870,10 грн., №11041D21OM0647 за червень 2012 на суму 7 534,94 грн., №11041D21OM0647 за липень 2012 на суму 7534,94 грн., №11041D21OM0647 за серпень 2012 на суму 7534,94 грн., №11041D21OM0647 за вересень 2012 на суму 7534,94 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що вказані акти не можуть бути належними доказами надання позивачем спірних послуг як такі, що підписані неуповноваженими особами та не містять обов'язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством України, а саме Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», для первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, оскільки в них не зазначено належним чином зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а отже, вказані документи не можуть вважатися належними доказами надання спірних послуг, слід зазначити, що колегія суддів не вбачає, що у вказаних актах зазначено не всі, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», реквізити первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Тобто, юридична особа підтверджує своє волевиявлення з вчинення правочину своєю печаткою.

Доказів того, що печатка відповідача, відтиск якої міститься на вищезгаданих актах, вибула з його володіння в результаті злочинних дій третіх осіб, суду не надано, зміст кожного з вказаних актів щодо обсягів прийнятих відповідачем послуг та його зобов'язання сплатити позивачу обумовлену актом суму послуг, сумніву не викликає.

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним, що спірні акти свідчать про виконання позивачем та про прийняття відповідачем послуг на заявлену до стягнення суму без жодних зауважень.

Посилання відповідача на те, що при укладенні спірного Договору сторони не дійшли остаточної згоди щодо предмету Договору, оскільки не визначили, які саме системи диспетчеризації підлягають технічному обслуговуванню за Договором (номенклатура та найменування обладнання, його розташування, місцезнаходження тощо) а також не дійшли згоди щодо вартості робіт відповідно до вимог п. 2.2 Договору та «Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів і систем диспетчеризації», затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 369 від 09.11.2006, спростовуються самим текстом Договору.

Також слід зазначити про те, що матеріали справи не містять жодного доказу наявності між сторонами будь-яких суперечок з приводу встановлення того, які саме системи диспетчеризації підлягають технічному обслуговуванню за Договором (номенклатура та найменування обладнання, його розташування, місцезнаходження тощо), та вартості робіт.

Отже, є доведеним, що за умовами Договору позивач в період з травня 2012 року по вересень 2012 року включно надав відповідачеві послуг на загальну суму 37 009,86 грн. Матеріали справи не містять жодних доказів оплати останнім спірних послуг.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою відноситься Договір, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за надані за Договором в період з травня 2012 року по вересень 2012 року включно послуги на загальну суму 37 009,86 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача основний борг в сумі 37 009,86 грн. за надані в період з травня 2012 року по вересень 2012 року включно послуги. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 910/20622/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 910/20622/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 910/20622/13 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/20622/13.

Повний текст постанови складено: 12.02.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло