Ухвала суду № 37098298, 28.01.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/2303/13 Головуючий у 1 інстанції: Березюк Г.М.

Провадження № 22-ц/783/1112/14 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 31

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Гацій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 26 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої злочином,-

встановила:

В липні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з останнього 263,89 гривень майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення ним злочину та 5000,00 гривень моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідачем 11.04.2013 року на ґрунті особистих неприязних відносин, нанесено їй удар лопатою в праве стегно, внаслідок чого у неї виник синець. Таке ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень. Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 24 липня 2013 року відповідача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Внаслідок зазначеного тілесного ушкодження позивач змушена була звертатися за медичною допомогою та купувати необхідні медикаменти, загалом на лікування витратила 263,89 гривень. Стверджує, що їй була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок вчинення злочину вона перебувала у стані нервового збудження, що негативно відбилося на її здоров'ї, взаємовідносинах у сім'ї. Вона не могла працювати по господарстві, здійснювати догляд за матір'ю, яка є особою похилого віку, переживала, оскільки відповідач ображав її та не розкаявся у вчиненому.

Оскаржуваним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 26 листопада 2013 року зазначений позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, майнову шкоду в розмірі 263 грн. 89 коп. та моральну шкоду в сумі 1000 грн., а всього разом 1263 грн. 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Суд дійшов вірного переконання, що діями відповідача ОСОБА_3 їй заподіяна моральна шкода, проте в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди не погоджується, оскільки місце забою не піддається лікуванню, болісний стан у неї до теперішнього часу.

Крім цього не згідна з висновком експертизи, оскільки забої віднесені до легкого тілесного ушкодження, а лікуючий лікар запропонував ногу оперувати.

Просить збільшити розмір відшкодування моральної шкоди, стягнути з відповідача 5000 грн.

Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 будучи повідомленими належним чином про день та час розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм поштових відправлень (а.с. 48, 49), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

За ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає цим вимогам.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 24.07.2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді 80 (вісімдесят) годин громадських робіт (а.с. 10).

ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він 11.04.2013 року о 17,30 год. знаходячись на присадибній ділянці біля будинку АДРЕСА_1 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс удар лопатою в праве стегно ОСОБА_2, чим спричинив останній легке тілесне ушкодження у вигляді синця.

Частиною 4 ст. 61 ЦПК України визначено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із приписами частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що обставини події, яка мала місце 11.04.2013 року, за наслідками якої позивачка ОСОБА_2 отримала легке тілесне ушкодження, а також винність відповідача ОСОБА_3 у заподіяння такого тілесного ушкодження, визначені у вироку Миколаївського районного суду від 24.07.2013 року, не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.

Внаслідок вчинення злочину потерпілій ОСОБА_2 завдано майнову шкоду, яка полягає у понесених витратах на лікування та придбання медикаментів. Згідно платіжних чеків, які підтверджують купівлю ліків, позивачка ОСОБА_2 для відновлення свого здоров'я понесла витрати на суму 263,89 грн., яку підставно суд задовольнив, крім цього така не оскаржується апелянтом, відтак в цій частині рішення апеляційним судом не перевіряється.

В свою чергу, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав яка, зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з врахуванням вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, роз»яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди», колегія судів вважає, що висновки суду щодо розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн. в повній мірі відповідають обставинам справи.

З наведених підстав, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтами не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому підстав для їх задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 26 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин