Рішення № 37094535, 06.02.2014, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року справа № 919/1430/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»

(вул. Узлова, 6, м. Сімферополь, 95047;

вул. Садова, 19, с. Мазанка, Сімферопольський район, АР Крим, 97530)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 28572,59 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Підлісна С.В., довіреність № 01/17с-709 від 16.12.2013;

відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 27864,49 грн, з яких: 22886,42 грн - основна заборгованість, 163,21 грн - пеня, 37,58 грн - 3% річних, 4777,28 грн - штраф.

Позовні вимоги з посиланням на статті 509, 526, 530, 549-552, 625 Цивільного кодексу України та статті 173-175, 193, 230-232 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №824/554 від 10.12.2012 щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою від 12.12.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.01.2014, представник позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся із заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 28 572,59 грн, з яких: 22886,41 грн - основна заборгованість, 738,89 грн - пеня, 170,01 грн - 3% річних, 4777,28 грн - штраф.

Частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 (далі - Постанова Пленуму) розяснено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З урахуванням викладеного, заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Ухвалою від 06.02.2014 провадження у справі щодо стягнення частини основного боргу у сумі 0,01 грн припинено в порядку пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 12.12.2013, 09.01.2014 та 23.01.2014 не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (повернення поштових відправлень від 23.12.2013, 22.01.2014, 05.02.2014 з відміткою причини повернення: «за закінченням терміну зберігання» (арк.с.28-32, 54-57, 73-76).

У абзаці третьому пункту 3.9.1 Постанови Пленуму передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем реєстрації Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (арк.с.27).

Копії ухвал були надіслані судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З огляду на зазначене, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір поставки товару №8284/554 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні напої, далі по тексту іменуються як продукція та/або товар, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору (арк.с.9).

Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії Продукції вказується в видаткових (товарних чи товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість Продукції, що продається за цим Договором, вказується в додатковій угоді (додатку/специфікації до цього договору) або можуть узгоджуватися Сторонами при підписанні накладної(их) і вказуються в ній (них).

Ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість Продукції, місце і термін поставки вважаються остаточно узгодженими Сторонами цього Договору після підписання повноваженими представниками Сторін (що мають довіреності на отримання/передачу товарно-матеріальних цінностей) накладної(их)

Продукція поставляється партіями. Партією Продукції є продукція, зазначена в одній видатковій накладній (товарно-транспортної накладної) (пункт 2.1 Договору).

Згідно з пунктом 2.2 Договору ціна цього договору визначається виходячи із загальної вартості Продукції, поставленої протягом терміну дії цього Договору.

Відповідно до пункту 2.4 Договору постачання партії Продукції здійснюється Постачальником протягом 3 робочих днів з моменту узгодження сторонами усної заявки Покупця. Заявка Покупця не є невід'ємною частиною цього Договору.

Покупець оплачує вартість кожної партії поставленої Продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення грошових коштів у касу Постачальник. Підстава для оплати продукції, отриманої Покупцем за цим Договором, є видаткова накладна, або товарно-транспортна накладна Форма №1-ТН/алкогольні напої/, або цей Договір (пункт 2.6 Договору).

Згідно з пунктом 2.7 Договору грошові кошти, що надходять від Покупця в оплату за отриману за Договором Продукцію, зараховується Постачальником в рахунок погашення заборгованості Покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої накладної/товарно-транспортної накладної.

Пунктом 2.8 Договору визначено, що Покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим Договором партію Продукції не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі.

Моментом передачі партії Продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на Продукцію є дата фактичного отримання Продукції, зазначена Покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану Продукцію. У разі відсутності відмітки Покупця на примірнику видаткової накладної Постачальника про дату фактичного отримання Продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на Продукцію вважається дата видачі видаткової накладної (пункт 2.9 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013. Термін дії цього Договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у разі, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення чергового терміну дії Договору, жодна із Сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю (пункт 7.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач здійснив поставку відповідачеві товару на загальну суму 23886,42 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами без зауважень №РН-54-014826 від 13.08.2013 на суму 5792,64 грн, №РН-54-015377 від 20.08.2013 на суму 7724,64 грн, №РН-54-015718 від 23.08.2013 на суму 1678,46 грн, №РН-54-015950 від 27.08.2013 на суму 4939,80 грн, №РН-54-016525 від 04.09.2013 на суму 2750,88 грн (арк.с.11-15).

Однак, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконала лише частково на суму 1000,01 грн, що підтверджується відповідними чеками №15001 від 18.11.2013 та №20524 від 14.01.2014 (арк.с.19, 61), внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 22886,41 грн, що і стало підставою для звернення позивача із даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Частина перша статті 712 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи відсутність доказів погашення відповідачем наявної заборгованості, суд дійшов висновку, що з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар у розмірі 22886,41 грн.

Позивач просить також стягнути з відповідача пеню за період з 21.08.2013 по 25.11.2013 у розмірі 738,89 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 4.1 Договору у разі недотримання термінів оплати Продукції, зазначених у пункті 2.8 цього Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої Продукції за кожний день прострочення.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

При цьому, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на наведене та домовленість сторін, пеня за порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань повинна стягуватися у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, при цьому розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та визнав його вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 738,89 грн такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 170,01 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 21.08.2013 по 25.11.2013, визнав його вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 170,01 грн такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 4777,28 грн.

Згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частин першої та другої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 4.1 Договору у разі, якщо прострочення оплати вартості партії Продукції становить більше 30 календарних днів, Покупець, крім того, зобов'язаний виплатити Постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості Продукції, оплата якої прострочена.

Враховуючи, що прострочення оплати вартості отриманої відповідачем продукції становить більше 30 календарних днів, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 4777,28 грн.

Отже, враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 28572,59 грн, з яких: 22886,41 грн - основна заборгованість, 170,01 грн - 3% річних, 738,89 грн - пеня, 4777,28 грн - штраф.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банку відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (вул. Садова, 19, с. Мазанка, Сімферопольський район, АР Крим, 97530, код ЄДРПОУ 36499654, р/р 2600716690 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021) заборгованість у розмірі 28572,59 грн, з яких: 22886,41 грн - основна заборгованість, 170,01 грн - 3% річних, 738,89 грн - пеня, 4777,28 грн - штраф, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.02.2014.Повне рішення складено 15.02.2013.

Суддя О.О. Єфременко

919/1430/13/3518/14