Ухвала суду № 37093523, 06.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18360/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

06 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Київжитлосвіт» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київжитлосвіт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.07.2013р. №0002802240.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «КИЇВЖИТЛОСВІТ» (код ЄДРПОУ 37855641) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ГРЕСЛЕНД» (код ЄДРПОУ 37633760) за квітень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки № 426/2240/37855641 від 19.07.2013р, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 179 232,00 грн. у тому числі: квітень 2013 року у розмірі - 179 232 грн.

На підставі акта перевірки № 426/2240/37855641 від 19.07.2013р відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013р. №0002802240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 224 040,00 грн., в тому числі за основним платежем 179 232,0 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 44 808,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013р. №0002802240 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Гресленд» за період, що перевірявся, не мали реального характеру, та, виходячи з цього, прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість є правомірним.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договір, укладений позивачем з його контрагентом ТОВ «Гресленд» є таким, що укладений без мети настання реальних наслідків в силу відсутності у контрагента трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для ведення господарської діяльності, порушує публічний порядок, а тому є нікчемними.

До таких висновків відповідач прийшов на підставі акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту позивача ТОВ «ГРЕСЛЕНД» від 29.05.2013р. №1873/22.3/37633760, в якому встановлено, що стан товариства відповідно до ІС-«9» направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, крім того, встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, та інших основних фондів. Підприємство виконувало вигодотранспортуючу функцію, тобто формувало податковий кредит для своїх контрагентів - постачальників та здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Податковим органом надано оцінку викладеному та зроблено висновок, що згідно з вимогами ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст.236 Цивільного кодексу України, правочини укладені позивачем з вказаним суб'єктом господарювання є нікчемними та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що в період, за який було проведено перевірку позивача, ТОВ «Київжитлосвіт» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Гресленд».

Між позивачем (Замовник) і ТОВ «Гресленд» (Підрядник) було укладено договір № 04-13 від 11.07.2013 року.

Згідно умов договору Замовник доручає, а Підрядник виконує послуги із видалення з території опалого листя, залишків обрізки та видалення сухостійних дерев і кущів, будівельних та негабаритних і крупногабаритних й інших відходів.

Видалення та знешкодження зазначених у а. 1 Договору відходів передбачає збирання та тимчасове зберігання Замовником відходів до прибуття спеціалізованого автотранспорту Підрядника, а також вивезення Підрядником відходів для знешкодження у визначені ним місця.

Замовник приймає і оплачує надані йому послуги в порядку і у строки, визначені цим Договором.

Акт приймання наданих послуг підписується уповноваженими представниками Сторін після його підписання, але не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Розрахунок Сторін згідно Акта приймання наданих послуг здійснюється після його підписання, але не пізніше останнього робочого дня місяця, що слідує за звітним.

Оплата за вказаним договором підтверджується платіжним дорученням № 203 від 26.04.2013.

ТОВ «Гресленд» було виписано позивачу податкову накладну від 26.04.2013 року № 7.

На підтвердження надання послуг за вказаним договором сторонами підписано акт № ОУ-300103 від 30.04.2013 року на суму 1075 391,69 грн., в т.ч. ПДВ 179 231,95 грн.

З акта вбачається, що площа території прибирання, на які надавалися послуги становить 24 858,8 м.кв.

При цьому, в контексті положень п/п. 14.1.191., 14.1.202, 14.1.36. ПК України, положень цього ж кодексу (щодо ПДВ): п/п. 14.1.178, 14.1.181, п. 188.1., п. 185.1., п. 198.1. п. 198.2., п. 198.3., п. 201.4., п. 201.7., п. 201.8., п. 201.10., п. 198.6., (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а саме: п/п. 14.1.27., п/п. 134.1.1. п. 138.1., п/п. 14.1.228., п/п. 138.2., п/п. 138.4., п/п. 137.1., п/п. 139.1.3., п/п. 139.1.9., положень ПК України п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку), положень 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (відносно вимог до первинних документів) та на підтвердження фактичного надання контрагентом позивача послуг, під час розгляду справи позивачем не надано документів, які зазвичай супроводжують перевезення вантажів та оформлення яких є необхідним відповідно до правил перевезення; наявності у контрагента власних або орендованих складських та/або транспортних ресурсів, а також власних або залучених трудових ресурсів, наявності власної або орендованої навантажувально-розвантажувальної техніки та механізмів, що є необхідним для надання таких послуг; доказів залучення контрагентом інших осіб для виконання спірних операцій (оренда транспортних засобів у інших осіб), зважаючи на значний обсяг наданих послуг.

Тобто, по суті не надано тих матеріалів, які зазвичай супроводжують операції такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне виконання.

Позивачем та його контрагентом не наведено та не доведено обставин, не надано інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності або окремо підтверджувати фактичне вчинення спірних операцій та зумовлювали право позивача на формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.

Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме контрагентом позивача), з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для їх формування.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Наведене стосується і актів прийому-передачі виконаних робіт, які не містять відомостей відносно контрагента позивача, як надавача послуг, та самі по собі не є підтвердженням надання таких послуг.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників спірних операцій.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Гресленд» не мали реального характеру, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем неправомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гресленд» у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту не підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість відповідає дійсним обставинам справи.

Посилання податкового органу на порушення позивачем вимог п.1, п.5 ст.203, п.1,2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає недоречними у зв'язку з тим, що на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішенні є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Київжитлосвіт» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.