Рішення № 37093513, 07.02.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.2014 Справа № 905/8824/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення 5511 грн. 22коп. -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа страхування» звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5511 грн. 22коп.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 993, 1191 Цивільного кодексу України, статті 9, 27 Закону України «Про страхування», положення Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотанням від 03.02.2014 р. просив розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не прибув. Через канцелярію суду надавав клопотання від 06.02.2014р. про розгляд справи без участі представника відповідача та відзив від 23.01.2013р. на позовну заяву, в якому посилався на відсутність підстав для відшкодування збитків в порядку регресу, а саме:

- із заяв про настання страхового випадку вбачається, що шкода спричинена причепом, який не застрахований в ПрАТ «УАСК АСКА»;

- на відсутність погодження щодо виплати суми страхового відшкодування між потерпілою особою та страховиком;

- на відсутність підтвердження дії договору страхування на момент страхової події, у зв'язку з відсутністю доказів сплати страхувальником страхового платежу;

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 02.02.2012 року між ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» (Страховик) та ДП «Старавто» ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов?язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0339811.224 (надалі - Договір страхування), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу «Фольксваген», державний номер АА 2357 ВТ (а.с.8-16).

21 червня 2012 року у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «МАН», державний номер 27708 ТА, з напівпричепом «Крон», державний номер 10569 ТН, під керуванням водія Геруса Олега Ярославича, та автомобіля «Фольксваген», державний номер АА 2357 ВТ, що належить ДП «Старавто» ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» під керуванням Ігнатова О.О.

22 червня 2012 року Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 25-28).

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем страховою подією, з настанням якої у ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» виник обов'язок виплатити страхувальнику страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Висновком експертного авто товарознавчого дослідження № 4092/12 від 08.08.2012р. року визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля «Фольксваген», д.з.н. АА 2357 ВТ у розмірі 6021 грн. 22 коп. (а.с.31-38).

На підставі рахунку № А9808 від 26.07.2012р., складеного ТОВ «Алекс со» - вартість відновлювального ремонту автомобіля «Фольксваген», державний реєстраційний номер АА 2357 ВТ складає 8989 грн. 44 коп. (а.с.55).

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній станом на час виплати позивачем страхового відшкодування) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

Заявою на виплату страхового відшкодування від 22.06.2012 року страхувальник просив сплатити суму страхового відшкодування на рахунок ДП «Старавто» тобто доводи відповідача щодо відсутності погодження щодо виплати суми страхового відшкодування на між потерпілою особою та страховиком, спростовуються матеріалами справи.

У зв'язку з настанням страхової події, на виконання умов договору страхування, на підставі страхового акту № 2273.206.12.01.01 від 30.08.2012р. та розрахунку до нього, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 7473 грн. 85 коп., що підтверджується платіжним дорученням №18649 від 04.09.2012р. (а.с.54).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою Сокальского районного суду Львівської області від 26.07.2012р. винним у вчиненні ДТП, яке сталося 21.06.2012р., внаслідок чого було пошкоджено автомобіль «Фольксваген», державний реєстраційний номер АА 2357 ВТ, визнано Герус Олега Ярославовича, якого на підставі ст. 124 КУаАП притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.23).

Згідно полісу № АВ/2267432, цивільна відповідальність власника автомобіля «МАН», державний номер 27708 ТА була застрахована в ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА». Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 50000 грн. та франшиза 510 грн.

Відповідно до статті 21 Закону "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Фольксваген», державний реєстраційний номер АА 2357 ВТ, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №АВ/2267432), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 046.0339811.224 перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст. 35 (п. 35.1), ст. 36 (п. 36.2) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній з 19.09.2011.) виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування (п. 36.2).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із претензією від 22.07.2013р. до відповідача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 24782 грн. 90 коп.(а.с.63), проте, відповідач, кошти не перерахував, що стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Згідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза, це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Позивач, як основу для розрахунку суми регресного зобов'язання, бере вартість матеріального збитку, встановленого висновком звіту № 4092/12, яка склала 6021,22 грн.

Отже, з урахуванням приписів статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до полісу №АВ/2267432 у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в сумі 5511 грн. 22коп. (6021,22 грн. - 510 грн.)

Щодо чинності договору добровільного страхування № 046.0339811.224 суд зазначає, що страховий платіж, визначений п.8 договору у розмір 2115662,59 грн. (за 484 автомобілі), страхувальник повинен був сплатити 3 частинами, а саме до 22.02.2012 року - 705220,87 грн., до 08.06.2012р. - 705220,86 грн. та до 08.10.2012р. - 705220,86 грн. Як вбачається з частини ІІ страхового акту № 2273.206.12.01.01.страхувальником, станом на 30.08.2012 року сплачено 2 частини страхового платежу у сумі 1410441,73 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що напівпричеп «Крон», державний номер 10569 ТН, до автомобіля «МАН» д.з.н. 27708 ТА, не застрахований в ПрАТ «УАСК АСКА».

Відповідно до п. 36.3 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднані між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Ані з довідки ДАІ № 9025391 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.21-22), ані з постанови суду про притягнення Герус О.Я к адміністративної відповідальності не вбачається, що шкода заподіяна саме причепом. Та оскільки відповідачем застрахована відповідальність винної особи, що керувала тягачем («МАН», д.з.н. 27708 ТА) обов'язок відшкодувати збитки лежить на відповідачеві.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позивач довів заявлену до стягнення з відповідача суму, а доводи відповідача, якими він обґрунтовував свої заперечення не знайшли свого підтвердження.

З огляду на зазначене, позовні вимоги визнаються судом повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» » про стягнення 5511 грн. 22коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, м. Донецьк, проспект Ілліча, будинок 100, код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» (01025, м.Київ, вул.. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 30968986) суму страхового відшкодування у розмірі 5511 (п'ять тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 07 лютого 2014 року .

Повний текст рішення складено та підписано 12 лютого 2014 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов