Рішення № 37087625, 03.02.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.02.2014 Справа № 905/9111/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Татькові М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. –Україна», м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Торгівельно-виробниче підприємство «АВАНГАРД», м. Донецьк

про стягнення 16 462,07грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. –Україна», м. Київ звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Торгівельно-виробниче підприємство «АВАНГАРД», м. Донецьк заборгованості у розмірі 12 587,39грн., 3% річних у розмірі 257,26грн., пені у розмірі 928,48грн., плати за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 658,25грн. та інфляційних витрат у розмірі 30,69грн. (Усього 16 462,07грн.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №30079/12-1 від 10.01.12р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію додатку №1 від 10.01.2012р. до договору, копії видаткових накладних №4108 Z-Дон від 11.10.2012р., №4106 Z-Дон від 11.10.2012р., №4088 Z-Дон від 11.10.2012р., №4132 Z-Дон від 15.10.2012р., №4159 Z-Дон від 16.10.2012р., №4183 Z-Дон від 17.10.2012р., №4209 Z-Дон від 19.10.2012р., №4221 Z-Дон від 22.10.2012р., №4220 Z-Дон від 22.10.2012р., №4238 Z-Дон від 23.10.2012р., №4271 Z-Дон від 24.10.2012р., №4270 Z-Дон від 24.10.2012р., №4269 Z-Дон від 24.10.2012р., №4268 Z-Дон від 24.10.2012р., копії довіреностей №02 від 01.04.2012р., №2 від 01.10.2012р., копію акту звірки взаєморозрахунків, копію вимоги вих.№22-ю від 21.11.2012р.

Позивач в засідання суду не з»явився, про причини неявки суду не повідомив.

Обізнаність позивача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду.

Відповідач в судове засідання без пояснення причин не з’явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов’язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

в с т а н о в и в :

10 січня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. –Україна», м. Київ (далі по тексту-Постачальник) та Приватним підприємством «Торгівельно-виробниче підприємство «АВАНГАРД», м. Донецьк (далі по тексту-Покупець) був укладений договір поставки №30079/12-1, згідно умов якого Постачальник взяв на себе зобов”язання поставляти Покупцеві товари відповідно до виставленого рахунку та у встановленні цим договором строки, а Покупець зобов»язався в свою чергу приймати і оплачувати поставлений товар.

До вказаного договору сторонами складений та підписаний додаток №1 від 10.01.2012р., який є невід»ємною частиною вищевказаного договору.

За умовами якого постачальник надав Покупцеві відстрочку платежу за відвантажений товар на 7 календарних днів у сумі не більше 50 000грн., а Покупець зобов»язався своєчасно здійснювати оплату.

Цей договір набрав чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р. (п.8.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки №30079/12-1 від 10.01.12р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що по видатковим накладним №4108 Z-Дон від 11.10.2012р., №4106 Z-Дон від 11.10.2012р., №4088 Z-Дон від 11.10.2012р., №4132 Z-Дон від 15.10.2012р., №4159 Z-Дон від 16.10.2012р., №4183 Z-Дон від 17.10.2012р., №4209 Z-Дон від 19.10.2012р., №4221 Z-Дон від 22.10.2012р., №4220 Z-Дон від 22.10.2012р., №4238 Z-Дон від 23.10.2012р., №4271 Z-Дон від 24.10.2012р., №4270 Z-Дон від 24.10.2012р., №4269 Z-Дон від 24.10.2012р., №4268 Z-Дон від 24.10.2012р. позивач передав, а повноважна особа відповідача, зазначена у довіреності №02 від 01.04.2012р., №2 від 01.10.2012р. на отримання товарно-матеріальних цінностей, отримали товар на загальну суму 12 587,39грн.

Отже, за розрахунком позивача борг відповідача перед ним складає 94944,78грн.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Матеріалами справи доведено, що в порушення п.1 додатку №1 від 10.01.2012р. до договору поставки №30079/12-1 від 10.01.12р., відповідач отриманий товар не сплатив.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 12 587,39грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 928,48грн. пені відповідно до кожної накладної окремо, яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до п.7 додатку №1 від 10.01.2012р. до договору поставки №30079/12-1 від 10.01.12р.

Зокрема, вказаним пунктом сторони передбачили, що при порушенні терміну оплати за товар, отриманий з відстрочкою платежу, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов’язання по оплаті товару, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов’язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем здійснений вірний розрахунок пені за періоди визначені у детальному розрахунку сум штрафних санкцій по кожній накладній, а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 928,48грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов’язання відповідачем порушені, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов’язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних у розмірі 257,26грн. та інфляційні у розмірі 30,69грн. Розглянувши представлений у матеріали справи розрахунок судом встановлено, що він арифметично не вірний, оскільки позивачем не було враховано при розрахунку 3% річних, що у 2012році було 366 календарних днів, а у 2013році 365 календарних днів.

Разом з цим, позивачем не враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.97р. №62-97, а саме: При застосуванні індексу інфляції варто мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно варто вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, жовтня, індексується за період з урахуванням жовтня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - листопада.

Згідно арифметичного підрахунку вимог щодо 3% річних здійсненого судом, встановлено, що розмір 3% річних:

- за період з 18.10.2012р.-25.06.2013р. відносно заборгованості у сумі 536,40грн. за видатковою накладною №4108 від 11.10.2012р. складає 11,06грн.;

- за період з 18.10.2012р.-25.06.2013р. відносно заборгованості у сумі 1 821,24грн. за видатковою накладною №4106 від 11.10.2012р. складає 37,54грн.;

- за період з 18.10.2012р.-25.06.2013р. відносно заборгованості у сумі 4 729,94грн. за видатковою накладною №4088 від 11.10.2012р. складає 97,50грн.;

- за період з 22.10.2012р.-25.06.2013р. відносно заборгованості у сумі 985,45грн. за видатковою накладною №4132 від 15.10.2012р. складає 19,99грн.;

- за період з 23.10.2012р.-25.06.2013р. відносно заборгованості у сумі 1 903,88грн. за видатковою накладною №4159 від 16.10.2012р. складає 38,46грн.;

- за період з 24.10.2012р.-25.06.2013р. відносно заборгованості у сумі 323,35грн. за видатковою накладною №4183 від 17.10.2012р. складає 6,51грн.;

- за період з 31.10.2012р.-25.06.2013р. відносно заборгованості у сумі 787,25грн. за видатковою накладною №4209 від 19.10.2012р. складає 15,39грн.;

- за період з 29.10.2012р.-25.06.2013р. відносно заборгованості у сумі 190,91грн. за видатковою накладною №4221 від 22.10.2012р. складає 3,76грн.;

- за період з 29.10.2012р.-25.06.2013р. відносно заборгованості у сумі 158,47грн. за видатковою накладною №4220 від 22.10.2012р. складає 3,12грн.;

- за період з 30.10.2012р.-25.06.2013р. відносно заборгованості у сумі 403,20грн. за видатковою накладною №4238 від 23.10.2012р. складає 7,91грн.;

- за період з 31.10.2012р.-25.06.2013р. відносно заборгованості у сумі 35,88грн. за видатковою накладною №4271 від 24.10.2012р. складає 0,70грн.;

- за період з 31.10.2012р.-25.06.2013р. відносно заборгованості у сумі 111,23грн. за видатковою накладною №4270 від 24.10.2012р. складає 2,17грн.;

- за період з 31.10.2012р.-25.06.2013р. відносно заборгованості у сумі 539,23грн. за видатковою накладною №4269 від 24.10.2012р. складає 10,54грн.;

- за період з 31.10.2012р.-25.06.2013р. відносно заборгованості у сумі 60,90грн. за видатковою накладною №4268 від 24.10.2012р. складає 1,19грн.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних у сумі 255,84грн.

Згідно арифметичного підрахунку вимог щодо інфляційних нарахувань на суму боргу здійсненого судом, встановлено, що розмір інфляційних:

- за період з листопада 2012р.- червень 2013р. відносно заборгованості у сумі 4 729,94грн. за видатковою накладною №4088 від 11.10.2012р. складає 14,18грн.;

- за період з листопада 2012р.- червень 2013р. відносно заборгованості у сумі 985,45грн. за видатковою накладною №4132 від 15.10.2012р. складає 2,95грн.;

- за період з листопада 2012р.- червень 2013р. відносно заборгованості у сумі 1 903,88грн. за видатковою накладною №4159 від 16.10.2012р. складає 5,71грн.;

- за період з листопада 2012р.- червень 2013р. відносно заборгованості у сумі 323,35грн. за видатковою накладною №4183 від 17.10.2012р. складає 0,97грн.;

- за період з листопада 2012р.- червень 2013р. відносно заборгованості у сумі 787,25грн. за видатковою накладною №4209 від 19.10.2012р. складає 2,36грн.;

- за період з листопада 2012р.- червень 2013р. відносно заборгованості у сумі 190,91грн. за видатковою накладною №4221 від 22.10.2012р. складає 0,57грн.;

- за період з листопада 2012р.- червень 2013р. відносно заборгованості у сумі 158,47грн. за видатковою накладною №4220 від 22.10.2012р. складає 0,47грн.;

- за період з листопада 2012р.- червень 2013р. відносно заборгованості у сумі 403,20грн. за видатковою накладною №4238 від 23.10.2012р. складає 1,21грн.;

- за період з листопада 2012р.- червень 2013р. відносно заборгованості у сумі 35,88грн. за видатковою накладною №4271 від 24.10.2012р. складає 0,11грн.;

- за період з листопада 2012р.- червень 2013р. відносно заборгованості у сумі 111,23грн. за видатковою накладною №4270 від 24.10.2012р. складає 0,33грн.;

- за період з листопада 2012р.- червень 2013р. відносно заборгованості у сумі 539,23грн. за видатковою накладною №4269 від 24.10.2012р. складає 1,62грн.;

- за період з листопада 2012р.- червень 2013р. відносно заборгованості у сумі 60,90грн. за видатковою накладною №4268 від 24.10.2012р. складає 0,18грн.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу задовольняє частково та стягує з відповідача інфляційні у сумі 30,66грн.

Разом з цим, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача суми процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,1% за кожен день прострочення у розмірі 2 658,25грн., які нараховані за прострочення оплати товару відповідно до п.7 додатку №1 від 10.01.2012р. до договору поставки №30079/12-1 від 10.01.12р. Проте, суд вважає, що вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У пункті 7 додатку №1 від 10.01.2012р. до договору сторони передбачили, у разі несвоєчасного погашення оплати товару, поставленого з відстрочкою платежу, постачальник має право нараховувати плату у вигляді відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 0,1% за кожний календарний день від суми заборгованості (згідно ст.536 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В силу частини 2 статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Передбачені пунктом 7 додатку №1 від 10.01.2012р. до договору поставки №30079/12-1 від 10.01.12р. проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені.

Так, частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 7 додатку №1 від 10.01.2012р. до договору Позивачем нараховано, а судом стягнуто пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Тому, нарахування ще одних процентів за цей же період, за аналогічне порушення суперечить статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яка обмежує нарахування такої пені подвійною обліковою ставкою.

Крім того, в постановах Верховного Суду України від 12.12.2011 р. у справі N 07/238-10, від 23.09.2013р. у справі № 5002-12/4527-2012 вказується на те, що подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В силу статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

За таких обставин, господарський суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог щодо плати за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 658,25грн.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови – на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 546, 549, 610, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 11128 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. –Україна», м.Київ до Приватного підприємства «Торгівельно-виробниче підприємство «АВАНГАРД», м. Донецьк про стягнення 16 462,07грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Торгівельно-виробниче підприємство «АВАНГАРД», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. –Україна», м.Київ заборгованість у розмірі 12 587,39грн., 3% річних у розмірі 255,84грн., пеню у розмірі 928,48грн., інфляційні витрати у розмірі 30,66грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 442,53грн.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 03.02.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2014р.

Суддя Л.Д. Подколзіна