Ухвала суду № 37093157, 04.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2014 р. м. Київ К/800/35283/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Сидоренко Г. О. Ткач С. О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 рокуу справі№ 826/2323/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Арго - торгівельна мережа»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2013 року у справі № 826/2323/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.02.2013 року: № 0002032204, яким ТОВ «Арго-торгівельна мережа» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в загальному розмірі 4 356 743,00 грн.; № 0002042204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в загальному розмірі 5 392 465,00 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 14.1.47, 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 48.1 ст. 48, пп. 135.5.4 п 135.5 ст. 135. пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.17 п. 140.1 ст. 140, п. п. «б», «г», «є» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168 ст. 168, п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п. 171.2 ст. 171, п. 177.8 ст. 177, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, ст. ст. 249, 250 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «Арго-торгівельна мережа» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року складено акт від 04.02.2013 року № 98/22.4/32249009, яким зафіксовано порушено п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено ПДВ в загальному розмірі 2 904 495,00 грн.; п. 48.1 ст. 48, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в загальному розмірі 5 372 458,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.02.2013 року: № 0002032204, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 356 743,00 грн. (2 904 495,00 грн. - за основним платежем та 1 452 248,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0002042204, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 5 392 465,00 грн. (5 372 458,00 грн. за основним платежем та 20 007,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив правильність формування показників податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів поставки одягу та аксесуарів, укладених з ТОВ «Севзапмеблі-К» (у зв'язку зі зміною назви - ТОВ «Монтажбудінжинірінг»), ПП «Кловські сапфіри» та ТОВ «Адва Естейт», договору виконання робіт з розробки ескізного та робочого проекту торговельного обладнання, виготовлення замовлення та його доставки і монтажу, укладеного позивачем з ТОВ «Смарт технолоджис» підтверджуються наявним у справі первинними документами.

Підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту по правовідносинах з ТОВ «Диліжанс 2010» стало вставлення під час перевірки розбіжностей між сумою задекларованого позивачем податкового кредиту та сумою задекларованих ТОВ «Диліжанс 2010» податкових зобов'язань по операціях з ТОВ «Арго-торгівельна мережа».

Оскільки судами встановлено, що позивачем подавався уточнюючий розрахунок, яким зменшено розмір задекларованого податкового кредиту по правовідносинах з ТОВ «Диліжанс 2010», у відповідача були відсутні підстави для нарахування ТОВ «Арго-торгівельна мережа» податкових зобов'язань з податку на додатну вартість по взаємовідносинах із вказаним контрагентом.

Підставою для зменшення суми податкового кредиту по правовідносинах з ТОВ «Іст-вест Торг» стало встановлення факту не реєстрації податкової накладної № 34 від 27.06.2012 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з необґрунтованістю таких доводів відповідача, оскільки на виконання абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податного кодексу України платник подав до податкового органу скарги на ТОВ «Іст-вест Торг».

Також позивачу зменшено суму податкового кредиту по правовідносинах з ТОВ «Агро-Біз» у зв'язку з невірним зазначенням в реєстрі отриманих податкових накладних дати складення податкової накладної № 24 від 15.03.2012 року (помилково вказано дату 16.03.2012 року).

Проте, допущення зазначеної помилки саме по собі не може бути підставою для зменшення суми податкового кредиту.

Крім того, позивачем 14.05.2012 року направлено відповідачу лист-повідомлення, в якому зазначалося про допущення помилки в зазначенні дати видачі податкової накладної № 24 та зазначено, що фактичною датою видачі вказаної накладної є 15.03.2012 року.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

Твердження відповідача про порушення судами першої та апеляційної інстанції положень ч. 3 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України колегією відхиляються, оскільки відповідно до частини 2 цієї ж статті обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення покладається в даному випадку на орган владних повноважень. Відсутність у відповідача доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків свідчить про їх необґрунтованість, що є порушенням п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 року у справі № 826/2323/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак