Ухвала суду № 37092078, 23.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 рокусправа № 2а/0470/10922/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі № 2а/0470/10922/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромбізнес» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропромбізнес» 13 вересня 2012 року звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, згідно якого, просить:

визнати недійсними видане відповідачем податкове повідомлення-рішення від 07.09.2012р. №0000660220 по нарахуванню позивачу код ЄДРПОУ 31692695, податку на додану вартість в сумі 49 667, 00 грн. та штрафних фінансових санкцій в сумі 12 417, 00 грн.;

визнати відсутність компетенції (повноважень) Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції із тлумачення змісту правочинів та визнання їх недійсними і нікчемними.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №2709/145 від 23 серпня 2012 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.01.2012 року №0000012303.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач відтворює зміст акта перевірки, де зазначає про недодержання позивачем вимог частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 ЦК України в момент вчинення правочину з ТОВ «Аксіома», який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Аксіома» (код ЄДРПОУ 20251135) за грудень 2010 року, ТОВ «Транс Агенство Сервіс» (код ЄДРПОУ 36713483) за січень 2011 року та ТОВ «Креата» (код ЄДРПОУ 36980930) за лютий 2011 року».

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №2709/145 від 23.08.2012 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.1.7, ст. 1, п. 3.1, ст. З, п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.2.3 п.7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та як наслідок заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 49 667 грн., а також визнано «нікчемними» правочини за період грудень-лютий 2011 року.

Крім того визнано «нікчемними» правочини за період грудень-лютий 2011 року по встановлених порушеннях: ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів між позивачем і ТОВ «Аксіома» грудень 2010 року - 21 667 грн., та ТОВ «Креата» лютий 2011 року - 63 717 грн. які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із отриманням «інформації щодо нікчемності правочинів» на підставі акта перевірки №2147/163/23-206/20251135 від 31.05.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аксіома» згідно якого податковим органом було зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між ТОВ «Аксіма» та підприємствами постачальниками, покупцями, оскільки «відповідно до бази данних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту» .

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000660220 від 07.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 49 667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12417,00 грн. (а.с. 13).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені податковим законодавством України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), який був чинним на час виникнення спірних відносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг). При цьому факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач у межах своєї господарської діяльності уклав договори з товариством з обмеженою відповідальністю «Аксіома»:

- від 01.12.2010 року № 0112/1, згідно якого ТОВ «Аксиома» зобов'язалось передати у власність, а позивач прийняти та оплатити запчастини, обладнання, будівельні матеріали (а.с. 45);

- від 01.12.2010 року № 0112, згідно якого ТОВ «Аксиома» зобов'язалось надати позивачу послуги з от сортування, формування в пачки, ув'язку металопрокату, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити їх згідно умов договору (а.с. 39).

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обставини реальності вчинення вказаних правочинів підтверджується первинними документами та іншими письмовими доказами, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: актом №ОУ-000012 здачі-прийняття робіт (а.с.34), оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 35), актом звірки (а.с. 38), угодою про залік зустрічних вимог (а.с. 40), видатковою накладною №РН-997 від 29.12.2010 р., банківськими документами що підтверджують оплату (а.с.41)

ТОВ «Аксиома» було виписано податкову накладну (а.с. 37)

Таким чином судом апеляційної інстанції встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій зі своїм контрагентом, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про отримання позивачем товару/послуг, оприбуткування товару/послуг покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Між тим відповідачем не було надано суду першої інстанції доказів фіктивності контрагента позивача, або доказів у спростування документів наданих позивачем у підтвердження використання товару/послуг отриманих від зазначеного контрагента у подальшій своїй господарській діяльності.

Крім того, колегія судів вважає необґрунтованими доводи відповідача з приводу нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ «Аксіома» враховуючи наступне.

При визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів /послуг, до складу податкового кредиту підприємства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання відсутності компетенції (повноважень) у податкового органу із тлумачення змісту правочинів та визнання їх недійсними, оскільки висновків перевіряючих осіб, які викладено в акті перевірки, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи. Зроблені в акті перевірки висновки, є підставою для прийняття рішення (вчинення дій) податковим органом, які, в свою чергу, і можуть бути предметом оскарження, і саме під час встановлення правомірності та обґрунтованості такого рішення (вчинення дій) має бути надано правову оцінку тим висновкам (доводам), які стали підставою для прийняття рішення (вчинення дій) суб'єктом владних повноважень.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі № 2а/0470/10922/1 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 3 лютого 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко