Ухвала суду № 37091960, 30.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 рокусправа № 2а/0470/12210/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Пасічник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Санрайз Тур» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року у справі №2а/0470/12210/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санрайз Тур» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санрайз Тур» 15.10.2012 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби згідно якого просить визнати незаконним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0001232301 від 24.09.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, щодо нікчемності правочинів вчинених позивачем та ТОВ «Телерадіокомпанія «Прес-КІТ», ТОВ «Українська пивна компанія Одеса», викладені у акті №2617/22-2/355452222 від 05.09.2012 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин справи, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками позивача щодо неправомірності дій відповідача щодо визнання вчинених позивачем правочинів в березні - червні 2012 року нікчемними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з підприємствами за березень 2012 року з урахуванням періодів за які проведені коригування.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №2617/2-2/35545222 від 05.09.2012 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем ведення обліку підприємством ТОВ «Санрайз Тур» п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено

податок на додану вартість всього в сумі 347 265,0 грн., в тому числі за березень 2012 року в сумі 51 514 грн., за квітень 2012 року в сумі 195 257 грн., за червень 2012 року в сумі 100494 грн. (а.с.101-118).

Згідно з акта перевірки податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту: вартість придбаних товарів у ТОВ «Телерадіокомпанія «Прес-КІТ» в декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року в сумі 195257 грн., за червень 2012 року в сумі 100494 грн. та вартість придбаних товарів у ТОВ «Українська пивна компанія» в декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року в сумі 51514 грн.

Згідно акта перевірки відповідач вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Телерадіокомпанія «Прес-КІТ», ТОВ «Українська пивна компанія Одеса» є безтоварними, оскільки не підтверджуються первинними документами.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 24.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів/послуг у розмірі 347 265 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 86 816 грн. (а.с. 119).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт реальності здійснення ним господарських операцій за договорами з його контрагентами - ТОВ «Телерадіокомпанія «Прес-Кіт», ТОВ «Українська пивна компанія Одеса» не підтверджується, оскільки встановлені судом обставини свідчать про відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, відсутність виробничих активів, відсутність транспортних засобів, відсутність документів, що підтверджують факти передачі товару від позивача до підприємств-покупців, відсутність документів, що підтверджують факт оплати товару, відсутність руху активів, відсутність зміни майнового стану позивача, що свідчить про відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до в. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оприбуткованих операціях.

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Однак відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податку податкового кредиту за такими операціями.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичне виконання послуг зазначений документ може підтверджувати у бухгалтерському обліку за умови виконання наведених вище умов.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно до пункту 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Між тим як вірно було встановлено судом першої інстанції під час проведення податковим органом позапланової перевірки позивача з 16.08.2012 року по 22.08.2012 року позивачем не було надано відповідачу, в підтвердження реальності вчинення господарських операцій по договору купівлі-продажу квіткової продукції з ТОВ «Телерадіокомпанія «Прес-Кіт», бухгалтерські регістри аналітичного та синтетичного обліку, які мають об'єктивно відображати проведення фінансово-господарських операцій з придбання та продажу товарів, робіт, послуг покупцям та постачальникам; не надані сертифікати якості постановленого від ТОВ «Телерадіокомпанія «Прес-Кіт» товару з урахуванням умов договору; не надані журнали-ордери, оборотні відомості по бухгалтерським рахункам 28, 301, 311, 361, 372, 631, 641 та первинні документи до них; не надані зворотно-сальдові відомості руху товарних запасів, первинні документи, які свідчать про здійснення операцій з продажу та придбання товарів, послуг транспортування, не надані також і платіжні документи, які підтверджують оплату придбаного та проданого товару, вартість яких відображено у податкових деклараціях з ПДВ; позивачем не підтверджено і факт зберігання отриманого товару, так як відповідно до наданих для перевірки копій податкових накладних квіткова продукція отримана позивачем 31.03.2012р., а договір суборенди № 26 між позивачем та ПП «ТД СТБ» на оренду складського приміщення у м. Дніпропетровську по вул. Журналістів, 1 укладений лише 02.04.2012р.

Крім того в підтвердження реальності здійснення господарських операцій по договору купівлі-продажу з ТОВ «Українська пивна компанія Одеса» № 12 від 28.03.2012 року позивачем не було надано відповідачу бухгалтерські реєстри аналітичного та синтетичного обліку, які мають об'єктивно відображати проведення фінансово-господарських операцій з продажу товарів/послуг покупцям та замовникам; не надані сертифікати якості поставленого від ТОВ «Українська пивна компанія Одеса» товару з урахуванням умов договору; не надані журнали-ордери, оборотні відомості по бухгалтерським рахункам 28, 301, 311, 361, 372, 631, 641 та первинні документи до них; не надані зворотно-сальдові відомості руху товарних запасів, первинні документи, які свідчать про здійснення операцій з продажу та придбання товарів, послуг транспортування, не надані платіжні документи, які підтверджують оплату придбаного та проданого товару у податкових деклараціях з ПДВ; не підтверджено факт зберігання отриманого від ТОВ «Українська пивна компанія «Одеса» товару.

Отже, враховуючи вказані обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Відносно доводів позивача викладених в апеляційній скарзі щодо неправомірності дій відповідача щодо визнання вчинених позивачем правочинів в березні - червні 2012 року нікчемними, суд апеляційної інстанції зауважує на наступному, згідно із актом №2617/22-2/355452222 від 05.09.2012 року відповідач вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Телерадіокомпанія «Прес-КІТ», ТОВ «Українська пивна компанія Одеса» є безтоварними, оскільки не підтверджуються первинними документами. При цьому в акті перевірки відсутні висновки відповідача щодо визнання вчинених позивачем правочинів в березні - червні 2012 року нікчемними.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Санрайз Тур» - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року у справі №2а/0470/12210/12 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 3 лютого 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко