Постанова № 3709154, 04.08.2008, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2008 р.

11-10

Справа № 1/156/06

За позовом: Прокурор Ленінського району м. Миколаєва

/54034, м. Миколаїв, вул. Південна, 52/ в інтересах держави в особі

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва.

/54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1, корп.1/

До відповідача: Державне підприємство “Експериментальне виробництво Інституту

імпульсивних процесів і технологій Академії наук України”.

/54018, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 43-а/

про: стягнення за рахунок активів відповідача податкового боргу по податку на прибуток у сумі 111269,16 грн., податок на прибуток понижуючий коефіцієнт –10676 грн., збір за спеціальне водовикористання –4702,88 грн., податок на додану вартість - 165722,10 грн., пеня 35095,85грн., 362, 21 грн. штрафної санкції, інші надходження –пеня 34,02 грн.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Сорогіна А.В.

Представники:

Від позивача

Представник не з’явився.

Від відповідача

Лушніков В.П. довіреність від 21.05.2007 р.

Возовик О.П., директор

В засіданні бере участь прокурор

Давиденко А.В.

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся з адміністративним позовом і просить з підстав, зазначених у адміністративному позові, стягнути за рахунок активів відповідача податковий борг у сумі : по податку на прибуток у сумі 111269,16 грн., податок на прибуток понижуючий коефіцієнт –10676 грн., збір за спеціальне водовикористання –4702,88 грн., податок на додану вартість - 165722,10 грн., пеня 35095,85грн., 362, 21 грн. штрафної санкції, інші надходження –пеня 34,02 грн.(т.4 а.с.28-29), мотивуючі свої вимоги узгодженням податкового зобов’язання.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими з тих підстав, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку податкового боргу з визначенням дати його виникнення та порядку погашення, пропущено строк давності для стягнення податків, визначений статтею 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, невірно здійснювався розподіл платежів по всім податкам з врахуванням строків давності, що, в тому числі, привело до неправомірного нарахування пені, нарахування податку на додану вартість в сумі 43065,97 грн. здійснено на підставі акту перевірки, а не на підставі податкового повідомлення-рішення, тобто порушено порядок узгодження податкових зобов’язань, висновок експерта підтверджує правомірність його заперечень. Відповідач визнає суму боргу 4252,04 грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища, пені –419,87 грн. та податку на додану вартість –5158,11 грн. ( Т.1 а.с.182-212, т.4 а.с.62-68).

У попередньому судовому засіданні позивач належним чином був повідомлений про дату, місце та час розгляду справу(т.4 а.с.60).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи прокурора та представників сторін у судовому засіданні, суд –

в с т а н о в и в:

відповідач є суб’єктом підприємницької діяльності, знаходиться на податковому обліку у позивача і у відповідності зі статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати податки і збори.

Згідно уточнених позовних вимог позивач просить стягнути за рахунок активів відповідача податковий борг у сумі : по податку на прибуток у сумі 111269,16 грн., податок на прибуток понижуючий коефіцієнт –10676 грн., збір за спеціальне водовикористання –4702,88 грн., податок на додану вартість - 165722,10 грн., пеня 35095,85грн., 362, 21 грн. штрафної санкції, інші надходження –пеня 34,02 грн. (т.4 а.с.30-44).

На думку позивача вказані податкові зобов’язання є узгодженими в порядку, визначеному статтею 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що підтверджується наданими податковими деклараціями, податковими повідомленнями-рішеннями, договорами про розстрочення податкового боргу, податковими вимогами, актами документальних перевірок(т.1 а.с.28-133), у строки, встановлені пунктом 5.3. статті 5 вказаного закону не сплачені, відповідно вимог пункту 5.4.1. статті 5 є податковим боргом та згідно з приписом пункту 3.1.1. статті 3 цього ж нормативного акту підлягають стягненню з відповідача за рішенням суду шляхом звернення стягнення на активи боржника.

Пунктом 1. статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що позивачем не в повному обсязі доведено наявність вказаних вище обставин, виходячи з наступного:

приймаючи до уваги складність спору, що розглядається, для з’ясування періоду виникнення податкових зобов’язань відповідача, суми податкового боргу та порядку його погашення ухвалою господарського суду від 29.05.2007 року(т1 а.с.257-259) була призначена судово-економічна експертиза, на розгляд якої були поставлені наступні питання:

1.Які податкові борги (окремо по кожному податку) підлягають списанню з особового рахунку Державного підприємства “Експериментальне виробництво Інституту імпульсивних процесів і технологій Академії наук України” відповідно до підпункту «В»підпункту 18.2.1 пункту 18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»станом на 31.12.2003р.?

2.Якщо є податкові борги які не були списані відповідно до Закону, то чи нараховувалась після 31.12.2003р. на них пеня, штрафи і чи погашались ці борги шляхом перерозподілу платежів які надходили від Державного підприємства “Експериментальне виробництво Інституту імпульсивних процесів і технологій Академії наук України” і в яких розмірах?

3.В якому році, в якому розмірі та за який податковий період ДПІ нараховувала податкові зобов'язання Державному підприємству “Експериментальне виробництво Інституту імпульсивних процесів і технологій Академії наук України” по податку на прибуток з застосуванням понижуючого коефіцієнту? Чи нараховувались в подальшому на ці зобов'язання штрафні санкції та пеня?

4.Чи внесені та враховані в особовому рахунку Державного підприємства “Експериментальне виробництво Інституту імпульсивних процесів і технологій Академії наук України” данні з уточнюючої декларації по податку на додану вартість за жовтень 2003р.?

5.Чи погашались шляхом перерозподілу платежів, які надходили від Державного підприємства “Експериментальне виробництво Інституту імпульсивних процесів і технологій Академії наук України” податкові зобов'язання та штраф по податку на додану вартість, які виникли на підставі рішення ДПІ №0000292302/408/0 від 19.11.2004р.? Якщо так, то в яких сумах та з яких платежів і за які податкові періоди?

6.Які податкові борги (окремо по кожному податку, окремо пені та штрафи) виникли більш ніж за 1095 календарних днів до 17 березня 2006р.?

7.Чи зменшувались валові витрати (якщо так, то на яку суму) Державного підприємства “Експериментальне виробництво Інституту імпульсивних процесів і технологій Академії наук України” в зв'язку з висновками акту перевірки 19.11.2004р. №299-23-02-120/05540190/211 та визнання зовнішньоекономічної операції підприємства судом як безтоварної угоди?

На поставлені судом питання експертом надано висновок від 24.03.2008 року(т.2 а.с.3-14). Відповідач погодився з висновками експерта, позивач вважає висновки необґрунтованими та надав свої зауваження(т.4 а.с.6-7), в тому числі по першому питанню стосовно безнадійного богу по податку на додану вартість, податку на прибуток, податку на прибуток понижуючий коефіцієнт, збір за спеціальне водовикористання, посилаючись на те, що податкові зобов’язання виникли та були узгоджені в період з 1998 –по 17.03.2003 року, вони повторно узгоджувались іншими податковими повідомленнями –рішеннями та договорами розстрочки, а тому на строк дії договорів розстрочки перебіг строків позовної давності переривається в силу ст.72 ЦК України і його необхідно відраховувати з моменту розірвання цих договорів.

Суд не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного:

Матеріали справи(т1. а.с.26), дослідження експерта (т2. а.с.6) свідчать, що 15.01.2003р. відповідач направив позивача лист з проханням на укладення договору розстрочки податкових зобов’язань на суму 273180грн.. з яких відповідно: податок на додану вартість - 157430грн., податок на прибуток –105073грн., податок на прибуток за рахунок понижуючого коефіцієнту –10676грн..

Сторони уклали договір №9 від 03.03.2003р.. про розстрочення вказаних податкових зобов’язань.

Припис пункту 14.1.3 статті 14 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює, що платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання.

Отже, відлік строку давності необхідно здійснювати з моменту узгодження податкового зобов’язання, а саме з моменту звернення до податкового органу з заявою про розстрочення податкових зобов’язань –з 15.01.2003р..

Аналогічний порядок узгодження встановлений підпунктом «г»пункту 2.10 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 253 від 21.06.2001 року: податкове зобов'язання платника податків, нараховане податковим органом, вважається узгодженим з дня звернення платника податків до податкового органу із заявою про розстрочення (відстрочення) такого податкового зобов'язання.

У висновку експерта також зазначено про наявність пені та штрафів станом на 01.03.2003року, які були нараховані в минулих періодах, а саме: пеня по податку на прибуток –18126,47грн., пеня по податку на прибуток за рахунок понижуючого коефіцієнту – 1113,19грн., пеня по податку на додану вартість 23120,03грн..

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаних вище податків, пені та штрафу 17.03.2006оку, тобто з пропущенням строку давності для стягнення податкового боргу, встановленого статтею 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

Суд відхиляє посилання позивача на статтю 72 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до пункту 2 статті 1 цього кодексу його дія не поширюється на правовідносини, засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги про стягненню податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 157430грн., податку на прибуток в сумі 105073грн., податку на прибуток за рахунок понижуючого коефіцієнту в сумі 10676грн., пені по податку на прибуток –18126,47грн., пені по податку на прибуток за рахунок понижуючого коефіцієнту –1113,19грн., пені по податку на додану вартість - 23120,03грн. задоволенню не підлягають.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

На підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку експертом встановлено, що позивачем не було внесено в особистий рахунок відповідача та не зменшено податкових зобов’язань по податку на додану вартість по уточнюючій декларації за серпень 2003року в сумі 47973грн., що подана до податкового органу в жовтні 2003року в зв’язку з виявленою самостійно арифметичною помилкою. Податкові зобов’язання відповідача в особливому рахунку безпідставно були зменшені лише частково на суму 11965гн.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про правомірність розподілу платежів відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які сплачувались відповідачем відповідно до поданих декларацій: із наданих повідомлень не вбачається які саме податкові борги, пені, штрафи та за який період погашалися в порядку перерозподілу сплачених відповідачем сум(т.4 а.с.46-56).

Відповідачем правомірно зазначено про необґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення 43065,97грн. податку на додану вартість та пені на це зобов’язання в сумі 38085,48грн.: в позовній заяві від 17.03.2006р. позивач, як на доказ узгодження зобов’язання, посилається на акт перевірки №303-23-01-120/05540190/187 від 29.09.2003р. , у розрахунку пені по податку на додану вартість(т.4 а.с.33-39) вказує на податкове повідомлення –рішення №002512301 від 29.09.2003р. Позивачем не надано суду вказане повідомлення-рішення . Отже, сума 43065,97грн. є неузгодженою та стягненню не підлягає.

У розрахунку пені по податку на додану вартість(рядок 12-14) позивач посилається на висновок від 13.11.2001 року(т.4. а.а.33), який не є доказом узгодження зобов’язання, а отже не може бути підставою для нарахування пені.

З огляду на норми пункту 1.3. статті 1, пункту 15.2.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пеня нарахована на податкові зобов’язання до моменту подачі позову - 17.03.2006р. (по пункт 46 розрахунку) не може бути стягнена судом в зв’язку з закінченням граничних строків стягнення податкового боргу встановлених .

Пеня та проценти за користування розстроченням нараховані в період з 03.04.2003р. по 09.10.2003р. (пункти 47-67 розрахунку) складають 7795,66грн.. При цьому за цей період погашення пені було здійснено відповідачем в сумі 2637,55грн. (від’ємне значення в пунктах 53,55 розрахунку). Таким чином, залишок непогашеної пені відповідно до розрахунку з урахуванням граничних строків стягнення складає 5158,11грн.

Відповідно до уточненого позивачем розрахунку позовних вимог по податку на додану вартість за період 20.02.2004 рік по 19.01.2006 рік борг складає 165722,10грн.(в тому числі 43065,97грн. по податковому повідомленню –рішенню №0002512301 від 29.09.03 року відносно якого суд дійшов висновку щодо неправомірності заявленої вимоги).

Вказаний розрахунок не містить даних про сплачені відповідачем зобов’язання за цей період. Відповідно наданих до суду відповідачем первинних документів у вказаному періоді було сплачено за 2004 рік –41303грн., за 2005 рік –34472грн. за січень 2006 року 4632грн.(т4 а.с.71-93).

Слід також зазначити , що відповідно до наданого розрахунку на кінець 2003 року відповідач мав від’ємне значення по податку на додану вартість в сумі 153869грн., яке виникло в результаті віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість в вересні 2003року, сплаченого по угоді, яка потім була визнана безтоварною. 19.11.2004р. позивачем було нараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 199855грн. та штрафні санкції в сумі 99927,5грн.( повідомлення-рішення №000292302/480/0 від 19.11.2004р).

В розрахунку позивача це зобов’язання разом зі штрафною санкцією значиться як основний борг з початку року (повідомлення-рішення винесено лише 19.11.2004р.). Дане повідомлення-рішення було скасоване 01.02.2007року Постановою Одеського апеляційного суду по справі №15/468-3Н(06). За цей період (з 19.11.2004р. по 01.02.2007р.) ця сума неіснуючого податкового боргу погашалась позивачем шляхом перерозподілу надходжень від відповідача (без повідомлень останнього про такі дії), що в свою чергу привело до безпідставного виникнення нового податкового боргу в період з 2004 по 2006 рік.

Після скасування судом повідомлення - рішення від 19.11.2004р. №000292302/480/0 позивач повинен був відновити облік на особливому рахунку відповідача, а саме поновити від’ємне значення по ПДВ на кінець 2003 року в сумі 153869грн., що відповідно потягло б зміну зобов’язань відповідача по попереднім та поточним періодам. Також необхідно було повернути у відповідні податкові періоди сплати поточних платежів цих періодів, які перерозподілялись позивачем в погашення податкового боргу з податку на додану вартість та відновити в обліку оплати, здійснені відповідачем за цей період в сумі 80407грн.., здійснити перерахунок суми пені, нарахованої за несплату цього боргу.

Позивач не надав доказів внесення вказаних вище змін в особовий рахунок відповідача.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено законність існування податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 165722,10грн.

З врахування доказів, наданих сторонами, висновку експерта суд вважає, що обґрунтованими є позовні вимоги щодо стягнення 4 252, 04 грн. боргу зі збору за спеціальне водовикористання та пені на цей борг в сумі 419, 87 грн. і 5 158, 11 грн. процентів та пені за розстрочення боргу по податку на додану вартість.

В останній частині позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 87, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути за рахунок активів Державного підприємства “експериментальне виробництво Інституту імпульсних процесів і технологій” /54018, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 43-а, код ЄДРПОУ 05540190/ на користь Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва /54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1, корп.1, код ЄДРПОУ 34034404/ 4 252, 04 грн. боргу зі збору за спеціальне використання води та 419, 87 грн. пені; 5 158, 11 грн. процентів по податку на додану вартість.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.

Суддя

Суддя

Л.I.Васильєва