Постанова № 3709145, 18.05.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.05.2009

Справа №2-19/4897-2006А

За позовом – Державного підприємства «Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім.Фрунзе» Національного аграрного університету України, Сакський район АР Крим

До відповідача – Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим, м.Саки АР Крим

Про визнання нечинним рішення

Суддя Мокрушин В.І.

Секретар Хлебнікова Н.С.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Мокранська Т.Ф., юрист, довіреність № 02.1-26/2001 від 18.11.2008 р.

Від відповідача – Абсеметов З.Н., зав.юр.сектором, довіреність № 2/9/10-00 від 08.01.2009 р.; Віннік М.Ю., головний державний податковий інспектор, довіреність № 482/9/10 від 05.02.2007 р.

Суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення № 0000112200/0 від 10.10.2005 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1093784,46 грн. за порушення статті 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем не було порушено діючого законодавства при ввезенні на митну територію України товару, оскільки товар перетнув митну територію України своєчасно.

Відповідач позовних вимог не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що перебування товару під митним контролем не підтверджує факту виконання зобов’язань за договором.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 07.08.2006 р. провадження по справі зупинено до отримання результатів розгляду справи, яка знаходиться в провадженні Вищого адміністративного суду України та здійснена заміна відповідача по справі № 2-25/4897-2006А – Євпаторійську об’єднану державну податкову інспекцію на її правонаступника – Сакську об’єднану державну податкову інспекцію.

Згідно резолюції Першого заступника Голови господарського суду АР Крим від 15.01.2007 р. Л.О.Ковтун в зв’язку з переходом судді господарського суду АР Крим Маргарітова М.В. до іншого суду справу № 2-25/4897-2006А передано на розгляд судді господарського суду АР Крим Мокрушина В.І.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 24.01.2007 р. справа № 2-19/4897-2006А прийнята до провадження суддею Мокрушиним В.І.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 22.04.2009 р. провадження по справі поновлено.

Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).

Сторони відмовилися від послуг перекладача.

Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) перед початком слухання справи сторонам були роз’яснені права, передбачені ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) та вручені пам’ятки про права та обов’язки сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд-

В С Т А Н О В И В :

За результатами документальної позапланової перевірки дотримання вимог валютного законодавства позивача при здійсненні платежів Євпаторійською об’єднаною державною податковою інспекцією складено акт від 27.09.2005 р. № 18/23-4/00852631, відповідно до якого відповідачем встановлено порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (від 23.09.1994 року № 185/94-ВР із змінами та доповненнями) з боку позивача у частині порушення терміну розрахунків в іноземній валюті (а.с.7-15).

10.10.2005 р. на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000112200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1093784,46 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності згідно статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (від 23.09.1994 року № 185/94-ВР із змінами та доповненнями) (а.с.6).

Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім.Фрунзе» Національного аграрного університету України є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України (від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (від 04.12.1990 року № 509 із змінами та доповненнями) органи податкової служби є органами виконавчої влади.

Таким чином, органи податкової служби та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 із змінами та доповненнями) зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.

Відповідач прийшов до висновку, що позивачем на момент перевірки надані товарно-супровідні документи, що підтверджують лише перебування під митним контролем (проставлена відмітка Кримською регіональною митницею - штамп «під митним контролем» на INVOICE 240617 від 23.09.2004 р.). Таким чином, надходження товару в існуючому митному режимі «під митним контролем» не є підставою для уповноваженого банку до зняття імпортної операції з контролю через відсутність ВМД на момент перевірки (а.с.13 – акт від 27.09.2005 р. № 18/23-4/00852631).

Відповідно до акту перевірки від 27.09.2005 р. № 18/23-4/00852631 між Державним підприємством «Навчально–дослідницьким племінним птахівничим заводом ім.Фрунзе» Національного аграрного університету України і компанією «Hendrix Poultru Breeders B.V.» (Нідерланди) укладена угода від 21.09.2004 р. про постачання курчат прабатьківських стад.

Товар поставлений на територію України та переданий позивачу «під митним контролем».

При здійсненні платежу від 20.05.2005 р. на суму 50000 євро відповідачем встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (від 23.09.1994 року № 185/94-ВР із змінами та доповненнями) та нарахована пеня в сумі 1093784,46 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем 23.09.2004 р. був отриманий товар (курчата прабатьківських стад), який перетнув кордон України через Кримську регіональну митницю і позивачем отримані супровідні документи та вантаж був переданий Державному підприємству «Навчально–дослідницькому племінному птахівничому заводу ім.Фрунзе» Національного аграрного університету України. Отже, товар за контрактом у повному обсязі фактично надійшов в Україну, є власністю позивача.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (від 16.04.1991 р. № 959-ХII із змінами та доповненнями) під зовнішньоекономічною діяльністю слід розуміти діяльність суб’єктів господарювання України та іноземних суб’єктів, побудовану на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Моментом здійснення імпорту зовнішньоекономічної діяльності згідно вищеназваної норми закону слід вважати момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, при цьому до товару законодавець відносить будь яку продукцію, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Товар був поставлений нерезидентом і став власністю позивача 23.09.2004 р., а платежі на користь компанії були перераховані частинами, що знайшло своє відображення в контракті. Таким чином, знаходження товару під митним контролем ніяк не впливає на право власності на товар, який позивач придбав згідно умов контракту.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, яка викладена ним в ухвалі від 11.09.2007 року (а.с.50-52) за позовом Державного підприємства «Навчально-дослідного племінного птахівничого заводу ім.Фрунзе» Національного аграрного університету до Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000032200/0 від 02.04.2004 р.

Момент здійснення імпортної операції не може прив’язуватися до завершення митних процедур, оскільки Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (від 23.09.1994 року № 185/94-ВР із змінами та доповненнями) не має мети забезпечити своєчасне оформлення ввезених товарів і не пов’язує визначення своєчасності здійснення імпортних операцій з митним оформленням вантажу, що був доставлений на територію України в порядку здійснення імпортної операції.

Стаття 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (від 23.09.1994 року № 185/94-ВР із змінами та доповненнями) встановлює нарахування пені за пропуск строку здійснення імпортних операцій, однак, при цьому імпортна операція та момент її закінчення в названому Законі не визначається. Поряд з цим слід враховувати, що стосовно експорту в статті 1 того ж Закону день початку перебігу строку надходження валютної виручки чітко пов’язується з днем оформлення ввізної вантажної митної декларації.

Згідно частини 10 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (від 16.04.1991 р. № 959-ХII із змінами та доповненнями) імпорт (імпорт товарів) – купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності у іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Отже, імпорт визначається через більш широке поняття - купівлю. Це поняття є цивільно-правовим.

Викладене відповідає частині 31 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (від 23.09.1994 року № 185/94-ВР із змінами та доповненнями), відповідно до якої моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу право власності до покупця.

Аналізуючи Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (від 23.09.1994 року № 185/94-ВР із змінами та доповненнями) можна зробить висновок про те, що імпортна операція має визнаватися закінченою в момент надходження товарів на територію України.

Отже, відсутні підставі для нарахування Державному підприємству «Навчально-дослідному племінному птахівничому заводу ім.Фрунзе» Національного аграрного університету України пені за порушення строків розрахунку по експортно-імпортним операціям в сумі 1093784,46 грн., що є підставою для визнання спірного рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000112200/0 від 10.10.2005 р. протиправним.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Навчально-дослідного племінного птахівничого заводу ім.Фрунзе» Національного аграрного університету України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч.2 п.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) перелік постанов, які може прийняти суд, не є виключним, оскільки суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням положень статей 11 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) суд вважає можливим для повного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000112200/0 від 10.10.2005 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд

ПОСТАНОВИВ:

· Позов задовольнити.

· Визнати протиправним та скасувати рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000112200/0 від 10.10.2005 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 1093784,46 грн.

· Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Навчально-дослідного племінного птахівничого заводу ім.Фрунзе» Національного аграрного університету України (96576, АР Крим, Сакський район, с.Фрунзе, вул.Гагаріна, 4, рахунок 2600113008 СФ ВАТ АБ «Укргазбанк» м.Сімферополь МФО 324797, ЗКПО 00852631) 3,40 грн. судового збору.

Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі – з дня складення у повному обсязі). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Вступна та резолютивна частина Постанови проголошена у судовому засіданні 18.05.2009 року у 12 год. 30 хв.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.