Постанова № 3709107, 14.10.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2008р.

м.Київ

№ 48/369

11:47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№48/369

м. Київ

14.10.2008р.

11 год. 47 хв.

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»

До

Державної інспекції з енергозбереження

Про

визнання недійсним акта державного органу

Головуючий суддя

Сулім В.В.

Секретар судового засідання

Стефюк О.В.

Представники сторін:

Від позивача:

Федиш В.Б. –пред. за довір.

Від відповідача:

Степура В.А. –пред. за довір., Куценко Т.В. –пред. за довір.

У судовому засіданні 14.10.08р. Господарським судом міста Києва в порядку ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом про визнання акту № 18-13/15 від 29.03.05р. територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Львівській області частково недійсним з моменту його прийняття; визнання прийнятої на основі акту № 18-13/15 від 29.03.05р. постанови № 18-13/06 від 31.03.05р. начальника територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Львівській області недійсною з моменту її прийняття, а також покласти на Відповідача судові витрати.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що акт та постанова мають обов’язковий характер та не відповідають нормам ст.ст. 3, 10 Закону України «Про енергозбереження», п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 15.07.97р. «Про порядок нормування питомих витрат паливно енергетичних ресурсів у суспільному виробництві»; Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України не встановлюють ні вимог до норм повернення конденсату, ні самих норм повернення конденсату, а тому наведена у постанові кількість перевитрат теплової енергії нічим не обґрунтована.

Ухвалою Господарського суду Львівської області 31.05.05р. було відкрито провадження по справі № 3/225-4/83 та призначено її до розгляду.

23.06.05р. Відповідач надав суду відзив, в якому зазначив, що територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Львівській області не є юридичною особою і за таких обставин не може бути стороною у справі; Позивач не зазначив конкретних порушень вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта; при розрахунках підвищеної плати дотримано норми чинного законодавства.

08.07.05р. Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із клопотанням про залучення до справи належного відповідача –Державної інспекції з енергозбереження.

08.07.05р. Господарський суду Львівської області ухвалою у справі № 3/225-4/83 залучив до участі у справі іншого відповідача – Державну інспекцію з енергозбереження, а справу передав за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Позивач надав суду пояснення від 08.08.05р., в яких зазначає, що Законом України «Про енергозбереження»у ст. 11 визначені економічні заходи для забезпечення енергозбереження, ст. 18 Закону передбачено, що основою для застосування економічних санкцій за нераціональне використання ПЕР є стандарти у сфері енергозбереження; Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України не встановлюють відсоток повернення конденсату; у п. 7 акту не зафіксовано жодної претензії до стану або режиму експлуатації обладнання, яке складає пароконденсатну систему підприємства.

Державна інспекція з енергозбереження надала суду відзив від 12.08.05р., в якому не погоджується із позовною заявою та зазначає, що перевірка була проведена відповідно до Порядку проведення державними інспекторами з енергозбереження перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах і організаціях; при визначені заниженого відсотку повернення конденсату в теплові схеми котелень Відповідач керувався ст. 33 Методики визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів; інформація підприємством надана інспектору не в повному обсязі.

12.08.05р. Сторони звернулися до суду із заявою про продовження строків розгляду спору відповідно до ст. 69 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.05р. строк вирішення спору продовжено.

16.09.05р. Відповідач надав суду пояснення, в яких зазначає, що оскаржувана постанова ґрунтується на Правилах подачі та використання природного газу в народному господарстві України, оскільки Правила визначають діяльність підприємств і організацій, спрямовану на підвищення ефективності споживання природного газу, здійснення політики в сфері його використання в народному господарстві України; застосування подвійної плати Відповідач обґрунтовує ст. ст. 11, 18, 19 та 20 Закону України «Про енергозбереження».

Позивач надав суду Заперечення на відзив та пояснення відповідача від 16.09.05р., в яких зазначає, що на підприємстві діє не котельня, а теплоенергостанція; при збільшенні вологості паперового полотна на папероробній машині збільшуються втрати теплової енергії і навпаки, більше чи менше значення відсотка повернення конденсату ще не є фактом нераціонального використання ПЕР; з ТЕС Позивача теплоенергія відпускається виключно на внутрішні потреби виробництва і не відпускається на сторону жодній іншій особі.

27.10.05р. Позивач надав додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що ч. 2 ст. 238 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, ст. 17 Закону України «Про енергозбереження»визначено підстави для застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів.

28.10.05р. Позивач звернуся до суду із заявою про відмову від частини позовних вимог по справі, в якій зазначає, що відмовляється від частини позовних вимог по заяві, а саме в частині вимог про визнання частково недійсним акта територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Львівській області № 18-13/15 від 29.03.05р.

08.12.05р. Сторони звернулися до суду із клопотанням відповідно до ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України про надання часу для можливого примирення.

08.12.05р. ухвалою Господарського суду міста Києва клопотання сторін задоволено, зупинено провадження.

Ухвалою від 02.02.06р. Господарський суд міста Києва призначив судову експертизу документів, проведення якої доручив Київському науково-дослідному Інституту судових експертиз; провадження у справі № 48/369 зупинено до закінчення проведення судової експертизи документів.

13.03.06р. Відповідач надав суду пояснення на заперечення ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», в яких наводить розрахунок фактичного відсотку повернення конденсату в теплову схему котелень згідно усередненого значення загальної лужності води (по журналу хімводопідготовки) за 2004 рік за Методикою інспекторської перевірки підприємств теплокомуненерго та районних котелень з питань енергозбереження та енергоефективності М 0013184.0.32-04.

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз звернувся до суду із листом від 23.06.06р., в якому повідомив, що ним не проводяться судові експертизи з тих питань, що поставлені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 02.02.06р. у справі № 48/369.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.06р. провадження по справі поновлено.

17.08.06р. ухвалою Господарського суду міста Києва задоволено клопотання позивача про надіслання судових запитів, а провадження по справі зупинено до 05.10.06р.

05.10.06р. ухвалою Господарського суду міста Києва направлено запит до Інституту загальної енергетики НАН України та ДонОРГРЕС та зупинено провадження по справі до надходження відповідей на запити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.06р. поновлено провадження по справі.

07.12.06р. Господарський суд міста Києва ухвалою у справі № 48/369 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Енергетичній компанії ДонОРГРЕС, провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.07р. поновлено провадження по справі.

12.06.07р. ДонОРГРЕС надало суду Висновок з судового розгляду між ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»та територіальним управлінням Держінспекції з енергозбереження по Львівській області.

Відповідач звернувся до суду із клопотанням від 10.07.07р. про проведення повторної судової експертизи.

10.07.07р. ухвалою Господарського суду міста Києва зупинено провадження по справі до тримання відповіді на судовий запит до ДонОРГРЕС.

Відповідач 06.08.07р. надав суду відзив на висновок Державного Донбаського підприємства з пуску, налагодження, удосконалення технології та експлуатації електростанцій і мереж, в якому зазначає, що висновок носить непевний та не конкретний характер, в матеріалах справи відсутні дані про відповідну підготовку та отриману кваліфікацію судових експертів ДонОРГРЕС, висновок проведеної експертизи ДонОРГРЕС від 08.06.07р. суперечить іншим матеріалам справи.

ДонОРГРЕС надав суду пояснення від 16.01.08р., в яких зазначає, що статутом передбачена експертна діяльність, а особи які провели дослідження на підставі судового запиту є фахівцями, які мають досвід роботи в енергетиці 49 та 56 років.

05.05.08р. ухвалою Господарського суду міста Києва поновлено провадження по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції з енергозбереження»від 29.06.2000р. № 1039 у п. 1 встановлено, Державна інспекція з енергозбереження є урядовим органом державного управління, що діє у складі НАЕР і йому підпорядковується. Повноваження Відповідача визначені п. 3 Постанови, зокрема:

у межах своєї компетенції бере участь у реалізації державної політики та здійснює державний контроль у сфері енергозбереження;

здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержанням норм законодавства у сфері енергозбереження, узагальнює практику його застосування та розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства;

здійснює державний контроль за станом обліку паливно-енергетичних ресурсів, додержанням дисципліни газоспоживання та газопостачання, використанням автоматичних засобів регулювання споживання природного газу, наявністю і додержанням режимних або технологічних карт устаткування, використанням вторинних паливно-енергетичних ресурсів;

надає за результатами перевірки підприємств обов'язкові для виконання приписи стосовно усунення порушень і недоліків, зумовлених невиконанням вимог законодавства з енергозбереження щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів та контролює виконання цих приписів.

Згідно із 4 Постанови Відповідач, зокрема, має право:

залучати до проведення державної експертизи з енергозбереження в установленому порядку спеціалістів науково-дослідних, проектно-конструкторських, інших установ та організацій, вищих навчальних закладів, представників громадськості та експертів міжнародних організацій;

складати протоколи, акти перевірок та видавати обов'язкові для виконання приписи стосовно усунення порушення норм законодавства у сфері енергозбереження під час видобування, переробки, виробництва, транспортування, зберігання та споживання паливно-енергетичних ресурсів;

застосовувати економічні санкції до підприємств відповідно до законодавства у разі виявлення фактів перевитрати ними зазначених ресурсів унаслідок неефективного (марнотратного) їх використання.

29.03.05р. Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Львівській області (надалі –«Територіальне управління») склало Акт № 18-13/15 комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів (надалі – «Акт») Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

У Акті встановлені наступні факти:

недотримання роботи котла № 2 ТЕС згідно режимної карти (п. 9 розділу ІІ);

занижений відсоток повернення конденсату в теплові схеми котелень (п. 9 розділ ІІІ);

занижений коефіцієнт потужності в електромережах підприємства (п. 4 розділу ІV).

У розділі ІХ «Результати перевірки»встановлено наступне:

Стан енергозбереження на ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»визначити в повному обсязі Програми неможливо через ненадання підприємством повної інформації. Перевірено види та об’єми продукції, що виробляється. Перевірено обсяги споживання ПЕР. Питомі норми витрат ПЕР не відповідають постанові Кабінету Міністрів України № 786 від 15.07.97р. «Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві», експертиза розрахунків питомих витрат ПЕР та їх погодження в Державному комітеті з енергозбереження відсутні. Стан обліку споживання теплоенергії сторонніми організаціями не визначений через непредставлення угод та свідоцтв про державну перевірку засобів вимірювань. На час перевірки є в наявності тільки режимна карта парового котла «Тампелла-Карлсон»№ 2 ТЕС, затверджена 16.08.04р., та тимчасова режимно-технологічна карта СРК-145 фірми «Тампелла»целюлозного заводу, затверджена 30.05.01р. (протермінована). Під час проведення інструментальних замірів на працюючих котлоагрегатах № 2, № 3 ТЕС та СРК-145 04.03.05р. приладом Testo 300М (зав. № 00132530, свідоцтво про держперевірку чинне до 10.12.05р.) та оптичним пірометром Pocke Therm 31 (№ 22001456, свідоцтво про держперевірку чинне до червня 2005 р.) з представником підприємства –заступником головного енергетика п. Кукуян В.Б. було виконано «Фотографії»вищезазначених котлів з подальшим визначенням фактичного ККД КА № 2 ТЕС. Робота котла не відповідала затвердженій режимній карті. У зв’язку з ненаданням ВАТ «Жидачівський ЦПК»паспортних коефіцієнтів корисної дії котлів КА № 3 ТЕС, працюючих на природному газі, не визначено втрат природного газу на вищевказаних котлах. Вторинні ресурси на підприємстві не використовуються. «Енергетичний паспорт підприємства»не ведеться з моменту попередніх перевірок підприємства (Акт № 15-13/3 від 20.01.99р., Акт № 18-13/023 від 23.07.01р.). Організаційно-технічні заходи з економії ПЕР з розрахунком їх ефективності на 2004 р. та 2005 р. на підприємстві в наявності. Терміни виконання приписів, виданих представником Державної інспекції з енергозбереження за результатами раніше проведених перевірок (Акт № 15-13/3 від 20.01.99р., Акт № 18-13/023 від 23.07.01р.) не дотримуються. Керівництвом підприємства не визнаються такі нормативні документи: «Методика інспекторської перевірки підприємств теплокомуненерго та районних котелень з питань енергозбереження та енергоефективності», затверджена наказом Державного комітету України з енергозбереження від 10.02.04р. № 14, «Методика визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів», затверджена наказами Державного комітету України з енергозбереження від 26.10.01р. за № 113 та від 27.11.01р. № 123. Складено припис. Визначено обсяги нераціонального використання ПЕР. Складено протоколи про адміністративні правопорушення. Складено постанови про підвищену плату за неефективне використання електроенергії, теплоенергії, газу.

31.03.05р. Територіальним управлінням Державної інспекції з енергезбереження по Львівській області винесло Постанову № 18-13/06 про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів (надалі –«Постанова»). У Постанові зазначено, що за результатами перевірки ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»встановлено факт нераціонального використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів –перевитрати теплоенергії на ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»через занижений відсоток повернення конденсату в теплову схему ТЕС. («Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затверджені наказом Державного комітету України по нафті і газу від 01.11.94р. № 355 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 листопада 1994 року за № 281/491). З цих підстав Територіальне управління постановило застосувати до Позивача подвійну плату за перевитрати теплової енергії в обсязі 7229,49 Гкал (сім тисяч двісті двадцять дев’ять цілих і сорок дев’ять сотих Гкал) у розмірі один мільйон сорок сім тисяч чотириста вісім грн. 50 коп. (1047408,50 грн.).

При цьому застосування подвійної плати за перевитрати теплової енергії до Позивача Територіальне управління обґрунтовує наступними нормативно-правовими актами: п. «е»ст. 11 Закону України «Про енергозбереження», постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.93р. № 699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.00р.№ 1039 «Питання Державної інспекції з енергозбереження», наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.00р. № 64, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.00р. за № 653/4874 «Про затвердження Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання».

Позивач надав 05.04.05р. Територіальному управлінню: зауваження та заперечення до акта № 18-13/15 від 29.03.05р., зауваження і заперечення до припису до акта № 18-13/15 від 29.03.05р.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту суб’єктів господарювання, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об'єднань та організацій, розташованих на території України визначені Законом України «Про енергозбереження».

Відповідно до преамбули Закону у редакції, яка діяла на момент складення Акту та Постанови:

"енергозбереження" - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів;

"паливно-енергетичні ресурси" - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві;

"раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів" - досягнення максимальної ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів при існуючому рівні розвитку техніки та технології і одночасному зниженні техногенного впливу на навколишнє природне середовище;

"норматив витрат палива та енергії" - регламентована величина витрат палива та енергії для даного виробництва, процесу, продукції, роботи, послуг.

Статтею 11 Закону встановлено, що економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають, зокрема:

г) використання системи державних стандартів у сфері енергозбереження при визначенні розмірів надання економічних пільг та застосування економічних санкцій;

е) введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.

Відповідно до ст. 17 Закону у редакції, яка діяла на момент видання Постанови, економічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб за:

а) марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів;

б) несвоєчасне проведення експертного обстеження використання паливно-енергетичних ресурсів;

в) невиконання чи несвоєчасне виконання приписів органів державного управління енергозбереженням щодо усунення фактів марнотратного та безгосподарного витрачання паливно-енергетичних ресурсів.

Розміри економічних санкцій встановлюються згідно з законодавством України.

Разом з тим, ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Порядок застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання встановлений ст. 238 Господарського кодексу України, а саме: за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Як вбачається Закон України «Про енергозбереження»не встановлює у ст. 17 економічних санкцій за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, оскільки у зазначеній нормі не встановлено таке порушення як підстава для застосування економічних санкцій, в той же час Законом не ототожнюються поняття «марнотратного»та «нераціонального»використання паливно-енергетичних ресурсів.

Як вбачається із Постанови Позивачем було допущене порушення у формі перевитрат теплоенергії через занижений відсоток повернення конденсату в теплову схему ТЕС, що є порушенням нормативно-правовим акту –Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Державного комітету України по нафті і газу від 01.11.94р. № 355. Проте, зазначені Правила не встановлюють відсоток повернення конденсату в теплову схему ТЕС, як не встановлюють норми чи стандарт витрат теплоенергії.

Крім того, ст. 11 Правил «Майнова відповідальність»передбачено, що відповідальність застосовується в розмірах визначених відповідно постанові Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1993 р. № 699 "Про заходи щодо ефективного використання газу в народному господарстві" за споживання природного газу понад середньодобові норми з дозволу газозбутових і газотранспортних організацій, а також неефективне його споживання підприємства (п 11.1).

Дослідивши Акт та Постанову, суд встановив, що, по-перше, Територіальним управлінням у Акті не було встановлене втрат природного газу Позивачем понад середньодобової норми з дозволу газозбутових і газопостачальних організацій на ТЕС, по-друге, не було встановлено факту неефективного споживання газу Позивачем.

Таким чином, фактичні обставини справи спростовують твердження Відповідача, що Позивачем було порушено Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України.

В той же час, Правила не встановлюють відповідальності за перевитрати теплової енергії.

Разом з тим, розмір плати за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у разі неефективного їх використання встановлений у Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 02.06.93р. № 699. Так, абзацом другим розділу ІІ додатку постанови встановлено, якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картами, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державною інспекцією з енергозбереження.

Суд дослідив Постанову та встановив, що вона не містить як підставу застосування санкцій до Позивача таких порушень технологічної дисципліни як-от: незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картами, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики. Таким чином, Відповідач у Постанові не зазначив жодної із правових підстав, з якими Постанова Кабінету Міністрів України від 02.06.93р. № 699 пов’язує настання негативного наслідку у вигляді накладення санкцій - двократний розмір встановленої ціни за річний обсяг перевитрат паливно-енергетичних ресурсів. З огляду на зазначене, Постанова не відповідає чинному законодавству України на момент її винесення та покладає на Позивача обов’язок із сплати адміністративно-господарських санкцій, за дії які не є правопорушенням за чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Законом на Відповідача, як на суб’єкта власних повноважень, покладено обов’язок довести, по-перше, що нормою Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України чи іншим чинним на момент видання Постанови нормативно-правовим актом України встановлено відсоток повернення конденсату в теплову схему ТЕС, по-друге, що цими ж Правилами визначено, що недотримання відсотку повернення конденсату чинне законодавство прямо визначає як правопорушення, по-третє, законом встановлено відповідальність у формі подвійної плати за перевитрати теплової енергії через занижений відсоток повернення конденсату в теплову схему. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів наявності цих фактів.

Статтею 81 Кодексу адміністративного судочинства України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Статтею 7 Закону України «Про судову експертизу»визначені суб'єкти судово-експертної діяльності. Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.06р. було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному Інституту судових експертиз. Листом від 23.06.06р. № 07/5б4839/Л суд було повідомлено, що дослідження з питань, поставлених в Ухвалі суду про призначення судової експертизи по справі № 48/369, у Київському НДІ судових експертиз не проводиться.

17.08.06р. судом направлено до Міністерства юстиції України судовий запит щодо установи, яка може провести судову експертизу з питань за справою № 48/369. На судовий запит Міністерство юстиції України повідомило суд про те, що експерти науково-дослідних установ судових експертиз, що належать до сфери управління Міністерства юстиції України, а також експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, здійснюють судово-експертну діяльність за спеціальностями, визначеними у Переліку основних видів експертиз та експертних спеціальностей, не проводять судової експертизи за поставленими питаннями, оскільки зазначений перелік не містить експертної спеціальності з теплової енергії. Крім того, Міністерством юстиції України запропоновано суду, керуючись ч. 4 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»звернутися до фахівців інших установ у відповідній галузі.

З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги посилання Відповідача у відзиві на висновок Донбаського підприємства з пуску, налагодження, удосконалення технології та експлуатації електростанцій і мереж на те, що проведення судової експертизи можливо лише особами, які атестовані відповідно до Закону і включені до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України.

Листом від 26.09.06р. № 5009/23/17-06 Національна комісія регулювання електроенергетики України запропонувала залучити для проведення експертизи такі спеціалізовані організації, як Інститут загальної енергетики НАН України, ЛьвівОРГРЕС, ДонОРГРЕС.

07.12.06р. Господарський суд міста Києва ухвалою у справі № 48/369 призначив судову експертизу, проведення якої доручено Енергетичній компанії ДонОРГРЕС.

08.06.07р. Енергетичною компанією України ДонОРГРЕС було складено висновок з судового розгляду між ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»та територіальним управлінням Держінспекції з енергозбереження по Львівській області. Висновок виконаний Є.В. Матушевським (начальник турбіного цеху) та Н.В. Киржаєвим (заступник начальника турбіного цеху, керівником групи паливовикористання). У наданих суду поясненнях 16.01.08р. ДонОРГРЕС повідомив, що його статутом передбачена експертна діяльність, а особи які провели дослідження на підставі судового запиту є фахівцями, які мають досвід роботи в енергетиці 49 та 56 років.

З питань «Чи існують на ВАТ “ЖЦПК” перевитрати теплової енергії, викликані зазначеним інспекцією значенням відсотку повернення конденсату в теплову схему ТЕС? Чи правильно і відповідно до існуючих теплових схем ТЕС ВАТ “ЖЦПК”проведено Держінспекцією з енергозбереження розрахунок перевитрат теплоенергії на ВАТ “ЖЦПК”через занижений відсоток повернення конденсату в теплову схему ТЕС відповідно до даних, зазначених в акті територіального управління Держінспекції з енергозбереження по Львівській області №18-13)15 від 29.03.2005 р. та поясненні по справі Держінспекції з енергозбереження №14)224-2031 від 16.09. 2005 р. і подвійної оплати перевитрат, розрахованої на їхній основі?»були надані наступні відповіді:

«У зв’язку з відсутністю нормативного документу, регламентуючого розмір повернення конденсату від технологічних установок промислових підприємств, в якості норми повернення конденсату можна використовувати проектний розмір повернення конденсату, рівний 80% від витрат пару на технологічні потреби, встановлені «Нормами технологічного проектування підприємств целюлозно-паперової промисловості», розробленими Державним інститутом з проектування підприємств целюлозно-паперової промисловості при виробництві паперу для гофрування, картону та паперової продукції різного призначення.

При фактичному розміру повернення конденсату в 2004 році бк=84,38% перевитрати теплової енергії на ВАТ «ЖБК»з причин, зазначених інспекцією (низький процент повернення конденсату в теплову схему ТЕС), немає.

Що стосується розрахунків Держінспекції з енергозбереження з визначення розміру перевитрат теплової енергії через занижений відсоток повернення конденсату в теплову схему ТЕС, то вони проведені методично неправильно.

По-перше, помилка Держінспекції з енергозбереження полягає у тому, що вони провели розрахунки щодо котельної відповідно до Методики М-00013184.0.022-01, яка не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, тому використання її для винесення економічних санкцій некоректне, по-друге, формула, яка використовувалася визначення перевитрат теплової енергії Q=(Q*(R/100)*(iк-iв))/iп невірна, а у знаменнику цієї формули має бути iп-iпв, де iпв –ентальпія поживної води на виході в котел.

При проведенні розрахунків Держінспекція з енергозбереження повинна була звернути увагу на те, що ТЕС з енергетичними котлами та паровими турбінами тепло, що виробляється котлами ТЕС, витрачається не тільки на відпуск тепла зовнішнім споживачам, але й на вироблення електроенергії на власні потреби ТЕС, на внутрішні втрати пару та конденсату ТЕС.»

У відповідь на судові запити було отримано відповіді й інших фахових установ.

Інститут загальної енергетики Національної академії наук України у відповіді на судовий запит від 27.10.06р. № 268/318-20 на питання, «чи встановлено державними стандартами та нормативно-правовими актами нормативи повернення конденсату в ТЕС для підприємств, зокрема, целюлозно-паперової промисловості, за наявності на таких підприємствах промислових ТЕС, що виробляють для власних потреб підприємству теплову та електричну енергію»повідомив, що нормативи відсотків повернення конденсату від технологічних установок промислових підприємств повинні визначатися на підставі проведення енергетичного аудиту підприємства уповноваженим аудитором із погодженням цих нормативів з вищим за відомчою підпорядкованістю організаціями. Також у відповіді зазначено, що єдиної методики обчислення перевитрат теплової енергії через неповне повернення конденсату не існує, хоча фізичні принципи його обчислення відомі –це втрати тепла конденсату з відрахуванням витрат енергії на доочищення конденсату на ТЕЦ.

Крім того, Управління вугільної промисловості та паливно-енергетичного комплексу Львівської обласної державної адміністрації повідомило Позивача листом від 20.05.05р. про те, що регіональні (у Львівській області) методики нормування питомих витрат розроблені для споживачів бюджетної сфери і не підлягають використанню промисловими підприємствами. Цим же листом рекомендовано взяти до використання в роботі діючу Методику нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для підприємств деревообробної галузі.

Законом України «Про енергозбереження»у ст. 18 встановлено, що стандартизація у сфері енергозбереження проводиться для встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів. Стандарти у сфері енергозбереження є основою для застосування економічних санкцій за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, виробництво енергетично неефективного обладнання та матеріалів. А ст. 19 Закону передбачено, що державні енергетичні стандарти є обов'язковими для виконання. Вони визначають основні терміни та поняття, організаційно-методичні основи енергозбереження, раціональні питомі витрати паливно-енергетичних ресурсів, методи визначення потреб в енергії, сертифікації об'єктів відповідно до вимог енергозбереження, методи збирання та обробки інформації про витрати паливно-енергетичних ресурсів, вимоги до енергозберігаючих технологій і енергозберігаючого обладнання, вимоги до вторинних енергетичних ресурсів, нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії.

Суд відхиляє посилання Відповідача на Правила технічної експлуатації тепловикористовуючих установок та теплових мереж, затверджені 15.06.72р. Головдерженергонаглядом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР; Методику інспекторської перевірки підприємства теплокомуненерго та районних котелень та районних котелень з питань енергозбереження та енергоефективності М –00013184.0.32-04, затверджену Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 10.02.04р. № 14; Методику визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, затверджену наказом Державного комітету України з енергозбереження від 26.10.01р., оскільки жоден з цим актів не є стандартом витрат паливно-енергетичних ресурсів, а отже не може бути підставою для застосування економічних санкцій в силу п. «е»ст. 11 та ст. 18 Закону України «Про енергозбереження».

Не приймається судом й посилання Відповідача на той факт, що на момент перевірки був відсутній пароконденсатний баланс, оскільки, по-перше, у Постанові не було визначено порушення у вигляді відсутності парокондексатного балансу підприємства, по-друге, Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України не встановлюють обов’язку як складення пароконденсатного балансу підприємства. Разом з тим, Постановою зазначено, що Позивачем було допущено порушення саме цих Правил.

Що ж до посилання Відповідачем на Загальне положення про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.97р. № 786, то суд не приймає його до уваги з тих підстав, що це положення зазначає саме порядок встановлення норм витрат паливно-енергетичних ресурсів, а не встановлює такі норми, а тому Відповідач безпідставно посилається на зазначену Постанову в обґрунтування допущення Позивачем правопорушення шляхом перевитрат теплової енергії через занижений відсоток повернення конденсату в теплову схему ТЕС. Крім того, у Постанові не встановлено, що Відповідачем допущено порушення саме постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.97р. № 786.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, державні органи, в тому числі й Відповідач та його територіальні управління, мають право застосовувати адміністративно-господарські санкції в порядку, встановленому чинним законодавством України, зокрема, ст. 238 Господарського кодексу України.

Статтею 249 Господарського кодексу України встановлені гарантії прав суб'єктів господарювання у разі неправомірного застосування до них адміністративно-господарських санкцій, а саме: суб'єкт господарювання має право оскаржити до суду рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій (ч. 1 статті); у разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб'єкта господарювання, останній відповідно до статті 20 цього Кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним (ч. 2 статті).

Таким чином, Відповідач не довів факту вчинення Позивачем правопорушення, передбаченого законодавством України, що Позивач допустив порушення Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, тобто Постанова є незаконною, а прийняття спірної Постанови порушило права Позивача, оскільки на нього було покладено обов’язок із сплати адміністративно-правових санкцій у формі подвійної плати за перевитрату теплової енергії, яку Позивач не допускав.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсною Постанови про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів від 31.03.05р. № 18-13/06, виданої Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Львівській області, з моменту її видання.

Статтею 2 КАСУ на адміністративні суди покладено обов’язок у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень перевіряти, чи прийняті вони : 1) на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 та п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною Постанову про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів від 31.03.05р. № 18-13/06 Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Львівській області з моменту її видання

3. Присудити судові витрати на користь Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»(81700, м. Жидачів, Львівська обл., вул. Фабрична, 4, код ЄДРПОУ 00278801).

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

В.В. Сулім