Ухвала суду № 37087311, 04.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року Справа № 10327/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тубес Інтернешнл ТОВ» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Тубес Інтернешнл ТОВ» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати протиправним скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.04.2013 року № 0000052240, яким перевіркою встановлено порушення Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2012 року на загальну суму 114293,0 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2013 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0000052240 від 09.04.2013 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційні вимоги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем завищено податковий кредит за грудень 2012 року на суму 114293 грн. що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 114293 грн.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» з питань взаємовідносин з ТОВ «Кедр-Львів» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, за наслідкам якої складено акт № 125/22-40/33562712 від 25.03.2013 року.

З акту цієї перевірки №125/22-40/33562712 від 25.03.2013 року видно, що позивачем порушено вимоги: п. 185.1 ст. 185, 186.1 ст. 186, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим завищено податковий кредит за грудень 2012 року на загальну суму 114 293,0 грн.

На підставі акта перевірки Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Львівської області прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013 року № 0000052240, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 172443,00 грн., в т.ч. основний платіж - 114 962,0 грн., штрафні санкції - 57 481,00 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; виключено; виключено; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.186.1 ст. 186 ПК України місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно п.п. 198.3, 198.4., 198.5 ст. 198 ПК України Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

У грудні 2012 року на підставі Договору із ТОВ «Кедр-Львів» позивачем був придбаний та отриманий товар, що підтверджується виписаними видатковим накладними та податковими накладними.

Судом першої інстанції встановлено та актом перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 25.03.2013 року підтверджено, що податкові накладні не мали недоліків, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних та в декларації по податку на додану вартість за період грудень 2012 року.

Відповідно до ст. 71 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказів та прийшов до обґрунтованого висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, тому оскаржена постанова суду скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги, з огляду на викладене не спростовують та підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2013 року в справі № 813/3044/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції .

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Р.Б. Хобор

Я.С. Попко