Ухвала суду № 37087053, 04.02.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/7234/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І.М. Провадження № 22-ц/773/223/14 Категорія: 2 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Русинчук М. М.,

суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В.В.,

при секретарі - Губарик К.А.,

з участю: представника позивача - ОСОБА_1,

прокурора - Супрунюк Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності у спільному майні та визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою позивача на рішення Ковельського міськрайонного суду від 30 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 30 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з копією рішення Ковельського міськрайонного суду від 11 грудня 2006 року у справі № 2 - 2257/06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, усіх трьох сторін у вказаній цивільній справі визнано співвласниками будинку АДРЕСА_1 та визначено, що частка кожної із сторін у вказаному будинку становить 1/3 (а.с.9).

Позивач ОСОБА_2 отримала в дарунок за договором дарування від 11.02.2008 року від ОСОБА_4 належну останньому 1/3 частину цього ж будинку, після чого стала власницею 2/3 часток спірного будинку (а.с.8, 10).

Як вбачається із копії техпаспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого 08.10.2008 року КП «Волинське облбюро техінвенаризації», 1/3 частина вказаного будинку значиться по даний час як власність ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.7, 15-18).

Відповідно до положень ст. 1233 ЦК України у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно із ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка і її неповнолітні діти ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_7 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, якому за життя належало 1/3 частина спірного будинку, і їм з врахуванням положень ст. 1278 ЦК України належить по 1/12 частці цього нерухомого майна, право власності на яке у встановленому законом порядку на них не оформлене.

Відповідно до положень ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За змістом ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

За змістом цієї статті припинити в судовому порядку можна тільки те право власності (в даному випадку на нерухоме майно), яке у встановленому законом порядку зареєстроване на особу, щодо якої порушено питання про припинення права її власності на це майно.

Як вбачається з матеріалів справи згадані неповнолітні діти іншого житла не мають та проживають у будинку батьків відповідача по АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою № 490 від 08.08.2013 року (а.с.13).

Позивачка не внесла на депозитний рахунок суду вартість частки будинку, право власності на яку вона хоче припинити, що вже само по собі не дає суду підстав для задоволення її позову.

Крім цього, ті обставини, що за відповідачкою і її трьома неповнолітніми дітьми, які є фактично співвласниками спірного будинку, не оформлено у передбаченому законом порядку право власності на це майно, діти не забезпечені самостійним правом на житло, відсутні дані про неможливість виділу 1/3 частини будинку в натурі, вказують на неможливість припинення права власності на цю частку в спірному будинку на підставі статті 365 ЦК України, оскільки для цього відсутні передбачені нею умови.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в позові.

Доводи позивача про те, що нею кошти в розмірі 15 307 грн., які необхідно було внести на депозитний рахунок суду за вартість частки майна, було безпосередньо передано відповідачу, є безпідставними. Як вбачається з ухвали суду від 23.12.2013 року позивач щодо внесення вказаних коштів на депозитний рахунок суду відмовилась. Крім того, у справах про припинення права особи на частку у спільному майні законом передбачено чітку процедуру щодо попереднього внесення вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, якої позивачем дотримано не було.

Не приймаються до уваги колегією суддів покликання позивача про належність ОСОБА_3 на праві власності житлового будинку по АДРЕСА_1, що свідчить про забезпечення відповідача та її неповнолітніх дітей житлом, оскільки самостійного права власності в цьому будинку діти не мають.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду від 30 грудня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: